Президент США Джо Байден прибув до Ізраїля на 12-й день війни, проти бойовиків ХАМАСу. Мета візиту – попередити ворогів Ізраїлю не регіоналізувати конфлікт.

Прес-секретар Білого дому Карін Жан-П'єр заявила, що "Президент переконаний, що важливо продовжувати солідарність з Ізраїлем та ізраїльським народом у скрутну годину".

Паралельно із цим терорист Путін прибув до Китаю, де зокрема візьме участь у форумі "Один пояс - один шлях". З Путіним до Китаю поїхали велика бізнес-делегація та купа чиновників. 

Такі обопільні візити двох ядерних держав спричинили чимало питань і здогадок. Частина із них стосується символізму: цивілізований Захід зустрівся в Ізраїлі, а два диктатори – у Китаї. Причому, обидві зустрічі можуть мати вплив як на російсько-українську війну, так і на війну Ізраїля проти ХАМАСу. 

То про що говорили політики і як це вплине на світ у ексклюзивному коментарі для “FM Галичина” розповів військовий та геополітичний експерт Петро Черник. 

Дві різні війни, які відбуваються далеко одна від одної, мають дуже багато “точок дотику”. Розпочну з нашого російсько-українського фронту. Чи випадково, що саме вчора Президент Володимир Зеленський і Головнокомандувач Збройних сил україни Валерій Залужний оприлюднили підтвердження, що аеродроми окупантів були вражені зокрема ракетами Atacms? Про Atacms було багато розмов, але підтверджень, що вони в є в пакетах допомоги, не було. 

Це своєрідний ляпас Путіну

Інформаційно-психологічну операцію ніхто не скасовував. Це такий своєрідний ляпас Путіну, бо саме зараз він перебуває у Китаї. Там потенційно може народитися і окреслитися нова "вісь зла". Якщо дивитися в історичному контексті, то ця вісь вже народилася – це Росія, Іран, Сирія та Північна Корея. Китайці ще зважають, чи доєднуватися до цього нового глобального блоку. Тобто можемо констатувати, що два великі блоки склалися. Відмовляємося від тих радянських політичних наративів, коли ми ділили країни на три великі складові. Перший – цивілізований захід, демократія, ліберальний капіталізм, другий – так звані країни другого світу, тобто соціалізм на чолі з Радянським Союзом, і третій – величезна кількість країн, які примикали до тих чи інших, і перебували у стані розвитку. В загальному сенсі капіталізм переміг однозначно, лишилося дати відповідь на питання політичного укладу. На жаль, Френсіс Фукуяма серйозно помилився, коли казав, що ліберальний капіталізм може подолати комуністичні системи. Як бачимо, не подолав. Маємо гібридний світовий устрій. Саме під таким кутом треба дивитися на те, що відбувається і в Україні, і в Ізраїлі, бо це два майданчики великого глобального раунду.

У Збройних сил України напередодні осіннього протистояння з'явилися ракети Atacms. Ми розуміємо, що коли почнеться негода, зміниться хід війни. Ці ракети мають дуже великий спектр і дуже різну специфіку, зокрема ми побачили з касетним наповнювачем. Чи це те, що може змінити хід війни і просування нашого контрнаступу? 

Ці ракети змінять хід війни, але нюанс полягає в їхній кількості. У 2003-му році, за півтора місяця війни проти Іраку, цих ракет було застосовано понад 600 одиниць. Це при тому, що противники тоді були між собою не співмірні. Ірак мав мільйонну армію, а надпотужна американська армія була підсилена британцями і французами. За два тижні розгромили 120.000-й корпус американців і двадцять тисяч французів з британцями. За два тижні повністю розбили армію Іраку низовою зброєю. Я на власні очі бачив склади – це щось неймовірне: уявіть собі авіаційний ангар, який від підлоги до стелі забитий боєприпасами. Ці ракети однозначно можуть переламати хід війни, але кількість треба таку, яка була в американців. Тобто понад 600 одиниць. Сюди також треба додати ракети "Томагавк", які відіграли основну роль, і більше ста стисяч ракетовильотів. Важко уявити авіацію, яка засипала бомбами й ракетами все, що можна було засипати. Вони дійсно не били по цивільній інфраструктурі, це все казки і легенди. Я сам бачив дуже точкові і якісні удари по всьому воєнному, що тільки може бути. Супутні втрати, звичайно, були, бо по-іншому не буває. Якщо для боротьби з Іраком потрібно було мати таку велику кількість ракет, то скільки тоді потрібно рокет Україні, аби розгромити російську армію, яка роками готувалась до цієї війни? На складах є більше 4000-х тисяч таких ракет. Так, вони потребують технічного обслуговування. Але дайте нам хоч 1000 чи 2000, і ми покажемо, що таке справжня гідна відсіч ворогу. Для американців це не проблема, була б політична воля. Росія була б змушена перемістити свої гелікоптери на свою територію. Це прекрасно, тому що гелікоптер, який зараз умовно перебував за 15-20 хвилин лету до лінії розмежування,має переміститись на годину лету. Це втомлює двигун, лопаті, авіоніку, пілота. Це все створило б проблеми, які б точно кардинально переламали хід війни.

Чому не зовсім хорошим воїнам і не дуже лояльним політичним партнерам США надавали зброю в Афганістані на мільярди, яку потім собі захопили Таліби, а нам вже другий рік поспіль дають мізерну кількість зброї, яку ми потребуємо тисячами? Які причини? 

Питання неймовірно просте, на яке я не маю запитання відповіді. Поясню. По-перше, не можна порівнювати Талібан з Росією, бо це не співмірні противники. В Афганістані воювали безпосередньо самі США і я не поділяю думку, що американці не досягли своїх цілей на сто відсотків. Вони практично до нуля прорідили ісламський фундаменталізм. Але, знову ж таки, Талібан – не Росія. Це різні противники, різні стратегічні завдання. В американців взагалі вийшла унікальна ситуація: вони з допомогою армії здійснювали класичну поліційну операцію. 

Ми чомусь думаємо, що світові лідери – це дуже унікальні роботи, які мислять і керуються тільки раціонально. Нетаньяху – це підтвердження, що ніякої раціональності там не було. Вони знали, що їх будуть бити, але він виключно на психологічних контекстах зв'язків із Путіним йому повірив. І дійсно, Путін не підвів. Він показав, що має вплив на ХАМАС, але не з того боку, з якого чекали ізраїльтяни.

А тепер ми підходимо до найголовнішої відповіді. Є складна головоломка, яку ні я, ні інші геополітичні експерти не можуть розв'язати: як перемогти нам і американцям? Тут зрозумійте правильно: це наша війна, але Штати нам допомагають. І от їм необхідно виграти цю війну, не дозволивши Росії розвалитись. Поясню, чому це проблема глобального порядку. У капіталістичному світі на 99,9% є лише одне правило – приріст і прибуток. Усі предмети праці, що довкола нас, перетворюються в предмети побуту і їх, очевидно, треба десь брати – дерево, ліс, залізо, нафту, газ і так далі. Для цього є надра планети Земля. Так от, на території Російської Федерації 40% запасу усього лежить у порожньому Сибірі. На 13-ти мільйонах квадратних кілометрів живе 33 мільйони людей. Наприклад, у Бангладеші, який має понад 200.000 квадратних кілометрів, проживає майже 170 млн людей. Тобто людство росте просто шаленими космічними темпами. Останній восьмий мільярд проріс за якихось десять років, а перший обчислений – в 1804-му році. Тобто, вид Homo Sapiens подолав кілька мільйонів років, щоб дійти до першого мільярда і десять років, щоб дійти до восьмого мільярда. Тому найціннішим ресурсом скоро буде прісна вода, отже й озеро Байкал. І ніхто в здоровому глузді не віддасть такий колосальний шмат влади китайцям, котрі дозріли бути світовим гегемоном. Плюс, чесними будьмо, ядерна зброя. Якщо стратегічну ядерну зброю, пускові шахтні установки, великі машини, стратегічні ракетоносці можуть, за певних обставин, взяти під контроль США, то є ще й менші ракети із ядерними зарядами. У світі знайдеться багато людей типу ХАМАС, котрі в момент політичного колапсу Російської Федерації вирішать боротися за “кілька ящиків” таких снарядів. Звичайно, ядерного вибуху вони не зроблять, але якщо вони додумаються обмотати такий заряд вибухівкою і підірвати його в умовному Нью-Йорку, то це б обвалило усі біржі. 

Повернімося до нашого російсько-українського фронту. Суперпідготовлена воєнна багатошарова операція – це не терористичні вилазки ХАМАС попередніх років. Військова операція в Ізраїлі відбулася в Шабат – 7-го жовтня в суботу. І зразу після неї каскадом поперли "русскіє" великими силами на броні та живою силою на Авдіївку, яку ще називають воротами в Донецьк. Це все було логічно, адже світ повністю в перші дві доби відволікся на конфлікт в Ізраїлі. Що буде розіграно далі довкола Авдіївки? 

Путін хоче захопити Луганщину та Донеччину і заморозити конфлікт

Поясню, чого хочуть росіяни. У них насправді все дуже раціонально на їхній погляд. Щоб його зрозуміти, треба спробувати стати на їхнє місце. Отже, вони дійшли до висновку: стратегічної мети так званої "СВО" не досягнуто. Тобто українська державність не ліквідована і в цій фазі розвитку історії не буде ліквідована. Вони в стратегічній геополітичній пастці, і їм треба звідти виходити. Вони усвідомлюють, що кожен місяць грає проти них. Росіяни дійсно можуть дійти до колапсу, попри те, що нафту качають і в Індію, і в Китай.

Тож Путін віддав наказ – до Нового року взяти Донецьку та Луганську області. Все у росіян дуже просто: вони не взяли те, що планували, їм потрібна перерва і йти на неї треба виключно на умовах Москви. І в них є сатанинський задум: взяли Луганщину і Донеччину, самі зробили "жест доброї волі" та вийшли з півдня і заявили всьому світу "ми тут ні до чого, ми СВО завершили, приймаємо будь-які пропозиції, але ці дві області не віддамо. Якщо хочете, воюємо, ми окопуємось і нам нашого "м'яса" вистачить на 3, 7, 10 років війни". І, на жаль, цинічний світ задумається. 

Тому направду треба утримати Авдіївку максимально, доки зможемо. Я думаю, що нам це під силу. Це серйозний укріпрайон, а географія і підготовленість – на нашому боці, тому треба рухатися до оперативного оточення Бахмута. Ми рухаємось туди, але коли це збудеться, не візьметься спрогнозувати ніхто. Не можна дозволити Путіну реалізувати концепт про дві області, бо в нього у проміжній геополітичній грі це вихід із ситуації.

До речі, саме вищезгадана нафта може бути справжнім обвалом для РФ, адже тут Росію вже зачіпає “трикутник” США-Саудівська Аравія-Ізраїль. Чому треба було з зривати потенційну угоду між цими країнами? Це дуже сильно змінило би розташування сил у регіоні. В Америці, за винятком отого всього "лівацького бомонду", розуміють, що утримати ціну на нафту у світі може тільки Саудівська Аравія. Пригадайте 1985-й рік: тоді Маргарет Тетчер і партнери уклали союз, збили ціну до десяти доларів, і СРСР розпався сам. Їхні найрозумніші економісти пишуть: є вільна валюта і нафта, є Росія, немає цього всього, немає і РФ. І у росіян добре це все порахували, а тому й зробили разом з іранцями те, що зробили.

Ми черговий раз бачили цю гру із casus belli, яка відбулася напередодні важливих розмов. Президент США приїжджає на Близький Схід, але в його програмі вже скасовано візит до Йорданії через удар ракетою по лікарні, який призвів до великої кількості загиблих. Чи вдасться втримати переростання цієї локальної війни у континентальний конфлікт?

Все висить на волосині

Все висить на волосині і чи ця волосина обірветься, я насправді не знаю. Для мене персонально оцей удар по лікарні є очевидним – за жодних обставин він не потрібен Ізраїлю. Але тут треба дивитися без емоцій. Як свого часу казав Мао Цзедун, ядерна війна – це паперовий тир: 40 млн людей туди, 40 млн сюди. Він ще казав, що якщо Китаю буде необхідно спалити Європу в ядерній війні, то він піде на будь-які жертви. Я приводжу саме цей приклад, бо так мислять тиранії. Це мегакорисно зараз для Ірану. Цей удар, що склався, перекреслив чи то відакцентував назад всі жахи, які робили бойовики ХАМАСу перед тим. Ми, люди, дуже унікальні, бо мало хто з нас мислить довготривалими інтелектуальними установками. А в ІПСО є дуже гарний прийом: якщо хочеш перекрити щось погане, то треба зробити щось у шість разів гірше. От оця лікарня – це в шість разів гірше, ніж те, що зробили ХАМАС. Дуже прикро, але цей раунд виграний світовою тиранією та Іраном зокрема. І я так кажу тому, що різко припинилася риторика у бік Росії із боку офіційних як США, так і Ізраїля.

Проте у стратегічному сенсі я не маю ні найменшого сумніву, що гегемон прокинеться по-справжньому, питання лиш у тому, коли це буде. Головне, щоб не як у Другій світовій війні, коли гегемон прокинувся тільки тоді, коли вдарили по Перл Харбор, але було вже занадто пізно, бо маховики війни запустились. Американці, британці та французи могли задушити “нацистську гідру” восени 1939-го року. Тоді вистачало і сил, і засобів, але не захотіли.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Чи стане Словаччина ще одним союзником Росії?