Так, у Словаччині після виборів остаточно сформувався новий уряд, який очолив проросійський політик Роберт Фіцо. Ба більше, він вже заявив, що Братислава припинить військову допомогу Україні, а зосередиться виключно на гуманітарній. 

Крім того, нещодавно Росія, схоже, остаточно “зняла маску” і офіційно прийняла у себе делегацію терористичної організації ХАМАС. 

А на іншому кінці світу в США спікером Палати представників став трампіст Майк Джонсон, який заявив, що допомогу Україні він продовжить, але її необхідно відділити від їзраїльської. 

Про всі ці геополітичні процеси в ексклюзивному інтерв’ю для “FM Галичина” розповів публіцист, письменник, журналіст, член Українського ПЕН Віталій Портников. 

Роберт Фіцо сказав про те, що Україна і Росія мають говорити. Що стоїть за цими словами? Така перспектива дійсно є чи це просто підтримка Росії? 

Це підтримка не тільки Росії, але й тих настроїв, які зараз існують на Заході. І хоч вони ще не мейнстрімні, але можуть такими стати, якщо такі політики будуть “тиснути” на затягування війни. Ми прекрасно розуміємо, що всі такі ініціативи “з великого добра”. Європейці мислять так: ми даємо зброю, українці та росіяни перебувають на певній лінії фронту, але ніяких серйозних змін не відбувається. Хай краще ці вороги говорять, а не воюють. Що змінить нова фінансова допомога, якщо війна все одно перебуває в абсолютно незмінній ситуації з погляду позиції сторін?” Я просто можу сказати, що така думка буде розповсюджуватися. Якщо б Європа бачила якесь наше просування на фронті, нам би охочіше давали зброю та іншу допомогу, а ми б могли більше цього вимагати. Якби ж Росія просувалась і окупувала якісь нові території, нам би давали більше зброї, щоб ми відбивались. 

Окремі країни, зокрема Нідерланди, Швейцарія, Норвегія, Чехія, вже пропонують українцям повертатись додому. Навіть обіцяють певні фінансові бонуси. Натомість та ж Німеччина все більше говорить про активнішу інтеграцію українців у свою економіку. Про що кажуть ці настрої? Чи дійсно українцям треба буде в окремих країнах уже думати, як повертатися додому?

Багато хто розраховував на короткостроковий період війни

Я думаю, що причина тут у тому, що багато хто розраховував на короткостроковий період війни. Сьогодні ж ця конфронтація продовжується, а навіть самі українці часто кажуть, що тут є певні “безпечні території”. 

Крім того, багато що буде залежати від зими. Якщо ми її пройдемо безпечно, то в країнах, які приймають наших біженців, теж можуть виникнути питання,адже у нас можна бути в безпеці, знайти роботу і вижити. 

По-третє, антиемігрантські настрої можуть виникати у різних країнах у залежності від того, яка політична сила буде там при владі. Ми вже знаємо, що таке боротьба між тими, хто вважає, що емігрантів потрібно приймати та інтегрувати, і тими, хто вважає, що мігрантів взагалі не має бути у великій кількості. Це вічна Європейська правда.

Чи можна сказати, що станом на зараз така антиукраїнська політика локалізувалася лише в урядах Словаччини і Угорщини? А в інших країнах Європейського Союзу вона залишатиметься проукраїнською або, принаймні, проєвропейською? 

Я навіть не сказав би, що ми можемо точно говорити, про що думає прем'єр-міністр Фіцо. Він відомий тим, що виступає з радикальними заявами, а потім залишається в мейнстрімі Євросоюзу. Тому нам треба ще подивитися, що він буде реально робити, а потім вже робити висновок. 

Прем'єр-міністр Угорщини має більшу важливість та способи, як проявити себе. Він не раз доводив, що є людиною не тільки слів, а і справ. І отут є певна проблема, яка, втім, вирішується тими ”вічними” консультаціями з Угорщиною, які допомагають Орбану ухвалити правильне рішення після того, як він отримує певні дивіденди від цих розмов із ЄС. 

Давайте глянемо на справи Росії, яка нещодавно прийняла у себе делегатів із терористичної організації ХАМАС. Ізраїль на це вже відреагував, заявивши, що це неприпустимо і порадивши Москві випровадити таких діячів. Чи дійсно Путін таким чином дав чітко зрозуміти навіть лояльному керівництву Ізраїля, яке намагалося з ним товаришувати, що він вбивця? 

Російське політичне керівництво позиціонує себе не як частину Заходу, а глобального Півдня

По-перше, ми не знаємо, наскільки ця “дружба” між Москвою та Тель-Авівом є помилкою уряду Ізраїля, тому що він намагався підтримати контакти з РФ, щоб убезпечити себе від якоїсь ескалації в Сирії. І поки що ця політика не виглядає збанкрутілою – з території Сирії ніякої загрози для Ізраїлю немає, а ізраїльські літаки продовжують входити в повітряний простір Сирії. Тому це все не так вже й однозначно.

Але щодо поїздки делегації ХАМАСу до Росії, то я взагалі вважаю, що це вже блюзнірство. Юридично такі контакти були на вищому рівні – свого часу голова політбюро ХАМАС Халед, на жаль, зустрічався з президентом Росії. До речі, не з Владіміром Путіним, а з Дмітрієм Мєдвєдєвим, який є за своїми політичними настроями є набагато більш радикальним. Це вже тоді для мене було досить небезпечним фактором. Але те, що Росія зараз, після вбивства мирних мешканців Ізраїля, приймає представників ХАМАС, це говорить про те, що російське політичне керівництво позиціонує себе не як частину Заходу, а глобального Півдня. Росія цим візитом “набирає очки” саме серед таких країн. І їм абсолютно плювати на те, що про це думають в цивілізованому світі.

Ну і останнє питання про нового спікера Палати представників Конгресу Сполучених Штатів Америки Майка Джонсона. Його небезпідставно називали трампістом і побоювались його заяв та рішень щодо України. Проте тепер він сказав, що підтримка Києва – це важливо і в цьому напрямку будуть продовжувати свою роботу представники Конгресу. Після того була заява, що варто розділити допомогу Ізраїлю та Україні. Чи дійсно ми можемо сподіватися, що новий спікер Конгресу буде підтримувати Україну і погодиться на той пакет допомоги, який просить надати адміністрація Байдена? 

Сам розділ пакету допомоги – це крок до ревізії політики, з якою виступає Білий дім. Ізраїль – це виборці-республіканці, а Україна – це тема, яка є вигідною з погляду зовнішньої політики. Тому тут можна дискутувати, зменшувати допомоги, шукати інструменти контролю тощо. Особисто я за те, щоб цей пакет був об’єднаний, аби означити ХАМАС і Росію як єдину загрозу. По-друге, один спікер не може протистояти волі всієї держави, адже більшість конгресменів – і серед демократів, і серед республіканців – виступають за підтримку України. А спікер сам по собі представляє невелику групу трампістів, які не можуть заблокувати цю допомогу, якщо вона виноситься на голосування. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Множинне громадянство має свої “підводні камені”, – Гопко