Було дві реальні причини, чому 100 років тому нічого не вийшло

Було дві реальні причини, чому 100 років тому нічого не вийшло
Юрій Богданов

Юрій Богданов

Публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Посилання скопійовано
Кожен раз, коли я читаю «Ми зараз як УНР 100 років тому» ловлю себе на думці, наскільки ж українці (окремі) люблять себе шельмувати.

Проблема ж була в нас - розкол, еліти погані, недостатня українськість - оце усе. Звісно, народ не такий. Звісно, ніде більше такого не було. Ані у поляків жодної конкуренції між різними партіями і лідерами не було. Ані у чехів не було. У всіх хто тоді волею долі здобув собі незалежність все було ок, були дорослі і відповідальні, а тільки українці були тупі, еліти були унікально розколені, а ото поляки і чехи молодці. У них такого не було. 

Проблема в тому, що це не правда. 

Ніякої єдності у тих саме поляків не було. Аж і близенько. Політична конкуренція доходила до спроб одних лідерів польської нації завалити інших лідерів польської нації. Іноді - успішних. Про перевороти і бунти можна почитати окремо. Це в той час, коли радянські війська ще загрожували, а чим закінчиться німецька криза ще було незрозуміло. 

З Чехословаччиною все теж було непросто, м’яко кажучи. Хоча ось ЧС пощастило. Знесилена Австрія без уряду і Угорщина, яку рвали усі сусіди (і свіжестворене королівство Сербів, хорватів і словенців, і Румунія) не дуже могли завадити формуванню держави. А ще завдяки війні чеських полонених на боці Антанти у ЧС буле вже структурована армія. 

Так от, було дві реальні причини, чому 100 років тому нічого не вийшло. 

Перша - вигідна соціальна пропозиція більшовиків. Так, можна Леніна вважати чудовиськом, але його політична програма добре продавалася 1917-1920. “Земля - крестьянам, заводы - рабочим, мир - народам” + “право нации на самоопределение”. Ніякої переконливої і, головне, зрозумілої соціальної програми ані у “білих”, ані у українських урядів не було. 

Так, навіть соціалізм Винниченка був НЕДОСТАТНІМ у порівнянні з пропозицією більшовиків. Чи могли Скоропадський/Петлюра/Винниченко сформувати таку ж програму? Переграти Леніна на цьому повороті? Та теоретично могли. І Денікін міг. Але це з 2024 зручно про це розмірковувати. В тій ситуації вал більшовиків, які зуміли підняти під власну соціальну програму більше 5 млн бійців, скоріше за все, було неможливо зупинити. Особливо без підтримки.

Друга причина, власне, відсутність союзників як таких. Німеччина, точка опору 1917-1918, програла війну. Країни Антанти на території переважно Німеччини і Австро-Угорщини допомогли створенню Польщі і Чехословаччини. І зробили дуже непевну ставку на білих в Росії (і їм це не допомогло). І ні, не могли вони тоді потягнути ще один великий проект, який не користувався особливою легітимністю навіть на території, де розташовувався. 

Так, і українцям, на відміну від поляків і чехів, не пощастило створити корпуси, які б воювали у Франції проти Центральних держав і отримали б якусь легітимність з боку Антанти. Та і шансів тоді такий корпус створити не було. Бо до лютого 1917 такий крок французів чи британців не зрозуміли б їх союзники з Петербургу. А після - не до того було. 

Це зараз у Європи і США є ресурси, і навіть поточний рівень підтримки допоміг нам втриматись. 1918 Францію і Британію розривала соціальна і економічна криза, вони самі боялися лівої революції, Франція позичала у США для стабілізації економіки більше грошей, ніж могла генерувати. Тому коли вдалося більш-менш зафіксуватися з радянською Росією по Польщі - це був великий успіх. Що ж стосується Фінляндії і Балтії - їм пощастило. Тимчасово.

Еліти у кризових умовах ніколи не діють ідеально. Але не завжди винні вони. Чи народ, який не виявився “достатньо патріотичним”. Найчастіше в історії все відбувається через банальну неспівставність ресурсів, відсутність зацікавлених в тобі союзників у поєднанні з несприятливістю умов. А 1917-1920 умови для української державності були максимально несприятливими. На відміну від сьогодення. Як би ми не жалілися.

Джерело

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.