Про це повідомили у Білому домі. 

Відомо, що головне завдання радника полягатиме у "підтримці та прискоренні" переходу України "до оперативно сумісних військових сил".  Крім того, представник США буде слідкувати за боротьбою з корупцією в Україні. 

До слова, наразі Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості очолює Олександр Камишін. 

Як це рішення позначиться на відносинах між Україною і США та що взагалі відбувається з міжнародною довірою до України? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів політолог Володимир Цибулько. 

З якою метою до нас їде ревізор із Сполучених Штатів Америки і на які рішення він впливатиме? 

Ну це вже не перший ревізор, бо є ще й пані Пріцкер, яку призначили для формування інвестиційного клімату. І тепер мова йде про сумісність оперативного управління і антикорупційних зусиль. Це означає, що в наших партнерів є елементи певної недовіри до чинної влади, оскільки ми бачимо, що, наприклад, так званий євроінтеграційний пакет все ще штучно пригальмовують. Українська влада придумує якісь торги, натомість суспільство вимагає якомога швидшого зближення з Європейським Союзом. 

Новий ревізор – не наглядач

Зараз, коли Сполучені Штати виділяють величезну допомогу, серед країн вона є найбільшою, це 45% всього внеску в українську стійкість, нам потрібна швидка комунікація і активні дії. Саме тому призначення окремої особи дозволяє здійснювати цю комунікаю. Хочу зазначити, що це не контроль, це не наглядач над Кабінетом Міністрів чи над окремим міністром. Це, швидше за все, комунікатор, який допомагає підтримувати прямий зв'язок. 

Ще цікаво, що ніде ніхто не вказав ім’я цього комунікатора. Проте я переконаний, що він зможе ефективно виконувати свої завдання. І одне з найголовніших – допомагати Україні побороти корупцію. Наскільки цей напрямок важливий для нас? 

Мінекономіки – це планування і стратегування умов ведення господарських справ та бізнесу. Хочу нагадати, що Мінекономіки формує бюджет, є таким аналітичним центром, який формує умови ведення бізнесу й податкові умови. Це не той, хто розподіляє потоки, а той, хто формує економічну політику. Зараз, за різними оцінками, з українських коштів формується трохи більше 30% національного річного бюджету України. І це, насправді, дуже мало. Тому на посилення фінансової допомоги і сумісності різних проєктів, особливо коли виникають катаклізми і потрібно їх перекривати, нам потрібна ця швидка допомога. Власне, не військову компоненту, а насамперед господарсько-економічного, бо, на жаль, та якість законодавства і ті підходи, які вчиняє Кабмін разом із парламентським комітетом, лише погіршують умови ведення бізнесу. 

Кабмін дуже часто “козиряє” релокалізацію виробництв та зростанням валового продукту. А щодо виробництва усіх необхідних компонентів для війни, наприклад, боєприпасів, ремонту бронетехніки, виробництва транспорту різного типу, який необхідний для обслуговування військових потреб, – з цим у нас величезні проблеми. В нас є блискучі проєкти і наміри, наприклад, ми вже наступного року маємо виробляти бронетехніку в Україні, мають з’явитися перші зразки. Але це все дуже повільно розвивається, тому це треба пришвидшувати зусиллями партнерів. 

Міжнародна допомога Україні зараз на найнижчому рівні з січня 2022-го року, тобто є такою, якою була до початку повномасштабного вторгнення. Чому так і як буде далі? 

Це питання очікувань. Завершується рік, але ні українська влада, ні українське суспільство не уявляють алгоритмів підтримки партнерів на наступний 2024-й рік. Як тільки у наших партнерів, в Сполучених Штатах Америки, виникають внутрішні проблеми, тут же з'являється досить активна підтримка з боку Євросоюзу. Наприклад, Японія оголосила про пакет у 4,5 мільярди доларів. Це дуже велика сума. Євросоюз виділяє нам 50 мільярдів євро на чотири роки. Це також дуже відчутна сума. Сполучені Штати теж закладають гроші в бюджет, але оскільки плани на наступний рік ще не затвердили, зокрема американський законопроєкт щодо підтримки України, то з'являються відчуття “зависання”. 

Наші громадяни, на жаль, переймають саме негатив, але насправді не все так погано

Коли є це “зависання” і коли неможливо планувати рік, тоді виникає багато нервозності і мені здається, що якраз на цьому “зависанні” дуже добре грають наші вороги. Вони починають розганяти істерику, що Україна нікому не потрібна, що Україну усі кинули. І, на жаль, наші громадяни переймають саме негатив, але не думають раціонально. Таких раціональних оцінок про те, що все буде переплановано і допомога буде надходити, недостатньо. Дуже важливо, аби наше суспільство вірило в нашу перемогу, у нас була єдність і підтримка Збройних сил. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Або ми їх, або вони нас, – військовий експерт про війну