В ЄС зауважують, що українці безперешкодно інтегруються у більшості країн Євросоюзу, зокрема йдеться про Німеччину, Польщу та Чехію. 

На тлі цієї статистики спостерігається тенденція з повернення українців додому. Зокрема чотири країни вже розглядають план грошових виплат для українців, які повертатимуться в Україну.

Які країни створюють найкомфортніші умови для українських біженців і чому, які дії має зробити Україна, аби заохотити людей повернутись додому та хто готовий платити гроші, аби відправити українських біженців в Україну? В ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” на ці та інші запитання відповіла радниця Центру економічної стратегії Дарія Михайлишин.

Ви як співавторка цього дослідження, скажіть, скільки зараз українців перебувають за кордоном в статусі біженців?

Станом на кінець червня за кордоном перебували від 5,6 до 7 мільйонів українців. А з жовтня ще приблизно 170-180 тисяч жителів виїхали. Тобто зараз ми бачимо від 5,8 до 6,9 мільйонів людей, які виїхали як біженці.

Варто зазначити, що далеко не всі українці, які зараз перебувають за кордоном, мають статус біженця. Скільки зараз людей, які просто живуть і працюють за кордоном, але не мають відповідного статусу? 

Ми не робили такі дуже детальні підрахунки на цю тему, але з результатів опитування ми бачимо, що, все ж таки, переважна більшість людей взяли цей статус тимчасового захисту в Євросоюзі або відповідний статус в інших країнах. Тобто, більшість людей, які виїхали саме після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, використовують цей статус.

В яких країнах українців наразі найбільше і яка допомога там надається?

Німеччина створила найкомфортніші умови для українських біженців

В Росію, на жаль, було вивезено багато людей, але ми не можемо повноцінно вважати, що це біженці, тому що багато з них було депортовано насильно. Тому якщо відкидати Росію, найбільше людей зараз перебуває в Німеччині, що насправді є такою зміною тенденції. Тому що на початку повномасштабного вторгнення найбільше людей перебували в Польщі. Але саме в Німеччині умови для біженців зараз є найбільш щедрими, тому що соціальні виплати є найвищими. Також там проводять певні курси адаптації та мовні курси, бо саме мова є ключовим бар'єром для українців. Тобто в Німеччині відбувається найактивніша інтеграція українців у німецьке суспільство, там українців – 1,1 мільйон. На другому місці, звісно, Польща. Там понад три мільйони українців. Третя – Чехія, а за нею США й Канада.

Нещодавно у Норвегії заявили, що вони готові виплатити 1200 доларів українським біженцям за повернення додому. Це 17 з половиною тисяч крон. Щоб отримати гроші, потрібно підтвердити повернення додому відповідними документами й описати маршрут. При цьому, Німеччина навпаки заохочує українців залишатись там і працювати на економіку Німеччини. 

Яку тенденцію у світі можна прослідкувати? Країни, як Норвегія, хочуть відправити українців назад додому чи так, як Німеччина, стараються втримати людей для того, аби наші українці працювали на користь їхньої країни?

Так, насправді така схема є. Наприклад, Швейцарія також платить українцям за повернення додому. Але зараз важко судити, чи будуть ці схеми розповсюджуватися і поширюватися у різних країнах. Та й незрозуміло, чи будуть вони ефективними. А загалом ми бачимо, що в Євросоюзі є великий дефіцит робочої сили, тому що там, як і у нас, досить низька народжуваність. Тому їм потрібна додаткова робоча сила, зокрема й українці. Тому Євросоюз буде намагатись залишити українців і після закінчення війни. 
З іншого боку, звичайно, можуть бути якісь популістські гасла від політиків, аби повернути українців додому. Але їм це також не дуже вигідно. Для України ж, навпаки, вигідно, щоб якомога більше українців повернулось після війни додому, тому що це корисно для розвитку нашої економіки і демографічної ситуації. На жаль, неповернення українців після війни буде великою проблемою. 

Чим зумовлено те, що скандинавські країни так активно хочуть повернути українців додому? Чим ми там так заважаємо іноземцям і які наші дії, можливо, спонукають їх до таких рішень? 

Головна причина інтеграції українців в країни – брак там робочої сили

Я не бачу такої масштабної тенденції саме серед скандинавських країн. Наприклад, Швейцарія, яка не є скандинавською країною, також прагне повернути українців в Україну. Це, мабуть, зумовлено тим, що у цих країнах немає дефіциту робочої сили. При тому, у Німеччині такий дефіцит дуже чітко прослідковується.

У нас неймовірна кількість класних спеціалістів, які можуть відбудовувати як економіку нашої держави, так і безпосередньо зруйновану інфраструктуру. Що Україні потрібно зробити, аби люди хотіли повернутись додому? Як заохотити українців повернутись сюди і працювати на благо своєї країни, а не чужих? 

По-перше, звичайно ж, найбільш важливий фактор – безпековий. В опитуванні, яке ми проводили, переважна більшість українців кажуть, що вони готові повернутись, коли закінчиться війна й не буде ракетних обстрілів тих регіонів, в яких жили ці люди. Цей фактор, однозначно, найважливіший. Але, крім того, звісно, є й інші фактори. 

Наприклад, серед економічних аспектів, на першому місці – можливість знайти добре оплачувану роботу в Україні. І для цього держава може допомогти українцям проходити курси перекваліфікації, щоб вони змогли знайти ту роботу, яка буде відповідати ринку праці і буде добре оплачуватись. Щоб люди на ці гроші змогли повноцінно жити. І також, для людей, які виїхали з окупованих регіонів і з регіонів, які були в зоні бойових дій, дуже важливо, аби пройшла реконструкція цих міст і сіл. Щоб їм, власне, було де жити, щоб інфраструктура також працювала, і щоб вони змогли повернутись в комфортні умови.

За кордоном українці, без сумніву, привертають увагу до України, коли виходять на протести, мітинги і акції. Чи показали ми себе за кордоном як неймовірну націю, як сильну державу, куди після закінчення війни іноземці захочуть вкладати інвестиції?

Інвестувати в Україну поки небезпечно

Так, це дуже важливе питання, але, на мою думку, інвестиції залежать від багатьох факторів: тривалість війни, безпека цих інвестицій і гарантії інвесторам. Тому що, на жаль, ми бачимо, що у нас досі триває війна, часті ракетні обстріли, навіть в найбезпечніший районах. Тому з погляду інвесторів це може бути не завжди безпечно. Але, тим не менш, ми сподіваємося, що все це зміниться й закордонні інвестиції будуть допомагати Україні розвиватись і відбудовуватись. 

За багатьма соціологічними опитуваннями, становище українців до початку повномасштабного вторгнення було доволі скрутним, тому що понад 10% людей фінансово не могти собі дозволити навіть продукти харчування, не говорячи вже про якісь комфортні умови життя. Чи покращилось фінансове становище українців і як почувають себе наші земляки за кордоном зараз? 

Ми, тобто Центр економічної стратегії, проводили опитування, в якому запитували людей, які виїхали за кордон, про їхнє фінансове становище і до війни, і зараз, за кордоном. Насправді становище після початку повномасштабного вторгнення дуже погіршилось. До повномасштабного вторгнення серед тих людей, які виїхали, приблизно 12% не могли дозволити собі їжу і одяг, то після повномасштабного вторгнення, станом на листопад 2022-го, цей відсоток становив більше 30-ти. Тобто це досить великі зміни. За час адаптації за кордоном їхнє становище трохи покращилось, тобто цей відсоток трошки впав, але все одно залишається набагато вищим, ніж до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Українці і за кордоном, і в Україні ще не відновили свої доходи, які були до російської агресії. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Антиукраїнські настрої у світі можуть стати тенденцією, – Портников