Чи зважиться влада на проведення виборів під час війни?
Такими є результати соціологічного опитування, яке опублікував Київський міжнародний інститут соціології. В опитуванні не брали участь ті люди, які виїхали за межі України за час повномасштабного вторгнення.
Проте не лише українців цікавить тема виборів в Україні. 24 серпня сенатор США Ліндсі Грем заявив, що голосування мають відбутися навіть в умовах війни.
Чи планує влада проводити вибори навесні, чи можуть вони проводитись у “Дії” та хто стоїть за участю нових політичних “зірок” у медіапросторі? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів політолог та керівник платформи "Єдиний Координаційний Центр" Олег Саакян.
Чи є ознаки того, що Офіс Президента хоче провести вибори навесні?
Про вибори говорять, але не збираються їх проводити
Є ознаки того, що в Україні до них готуються. Інша справа, чи дійсно є мотивація і чи хочуть їх провести. Тут у мене думка трохи розбіжна з багатьма колегами. Я вважаю, що вигідніше говорити про їхню організацію, ніж дійсно провести ці вибори. І це добре усвідомлюють деякі люди. Чому вигідно говорити? Для того, щоб "вибити" цю тему в опозиції.
Термін повноважень Верховної Ради спливає в жовтні, а термін президентських повноважень – в березні. Тобто до травня мав би пройти перший і другий тур, якщо б не було повномасштабної війни. І відповідно в травні опозиція підняла б “на прапори” тезу – "за Петра Олексійовича такого не було. Війна в нас 10 років. От якби тоді також не провели вибори, то й Зеленського не було б. А Зеленський боїться того, що не переоберуть". І, власне, цим би Зеленського “затролили”. В його команді це добре розуміють, і тому грають на випередження. І тепер, якщо скажуть про те, що вибори потрібні, в Офісі Президента одразу покажуть пальцем на соціологію і скажуть, що говорити про це – безвідповідально. Суспільство, за результатами опитувань, не хоче виборів. А Офіс Президента нібито двома руками "за".
Тому я думаю, що це більш політтехнологічний крок. Тому що, якби справді хотіли провести ці вибори, то в бюджетному процесі заклали б на це гроші. Ніколи б Зеленський не казав, що якщо партнери дадуть гроші, то тоді він подумає, чи провести ці вибори. Якщо владі щось потрібно, то це “протискається”. Я не бачив жодної агітації від провладних спікерів і представників самої влади стосовно потреби проведення виборів. Я бачу, як цю тему тригерять і “промацують”, але за неї не агітують. Якби дійсно була б установка провести вибори, ми б побачили зараз цілу комунікаційну кампанію.
Наступний термін диктатора Путіна є нелегітимним
Крім того, в західних кулуарах все частіше говорять про те, що Україні варто було б провести вибори, тому що Путін нібито переобереться наступного року і він легітимний. А як же Зеленський піде на перемовини з Росією, коли термін його повноважень закінчився і Росія може сказати, що Зеленський "нелігітімний узурпатор"? Тут Україна також діє на випередження, коли ініціювала і ПАРЄ ухвалила рішення стосовно того, що Президент Путін є диктатором, і наступний його термін є нелегітимний, тобто вибори в Росії не визнаються. Цим фактично підважується легітимність Путіна для того, щоб таким аргументом "вибити" найгарячіших голів на Заході, які так і чекають, аби відбулися перемовини між Україною і Росією. Вони готові зроби практично все, аби підготуватись до цього.
Говорять про те, що в найближчий час можуть оголосити певне перемир'я і скасувати військовий стан для того, щоб провести вибори. Чи бачите ви такий варіант розвитку подій і хто у цьому зацікавлений?
Я не уявляю собі, як це можна зробити. По-перше, в суспільстві однозначна позиція, що вибори не мають відбутися. Уявіть собі владу, яка зараз йде на вибори всупереч суспільному інтересу. Мені таке уявити складно. По-друге, в нас ціла низка воєнних процесів, яка говорить про те, що перемир'я не буде і для України воно не вигідне. Воно було б вигідне для Російської Федерації, бо для них це була б чудова перерва, яку вони хотіли б отримати. І третій момент – у нас до воєнного стану прив'язано дуже багато в нормативному плані: і бізнесові, і торговельні, і податкові процеси. Якщо зараз скасувати воєнний стан, то для цього потрібно ухвалити цілу низку нормативно-правових актів, які би унеможливили, наприклад, виїзд за кордон. По закінченню воєнного стану одразу можна виїжджати за кордон, тому що ця заборона діє саме на цей час. Я не бачу, щоб цей нормативно-правовий акт зараз розробляли, я вже не говорю, що його хотіли б прийняти в Раді. Тому поки що це, скоріш за все, продукти політтехнологічних фантазій, ніж в дійсності план дій.
Міністр Цифрової трансформації заявив, що вибори в “Дії” не можуть відбутися так само, як і вручення повісток. Чи вірите ви в це?
Виборів у “Дії” – не буде
Ну очевидно, що у політтехнологічному цеху розглядали це, тому що, як мінімум, якщо є “Дія”, то моделювання такого розвитку подій стовідсотково було на столі. Інша справа, що всі, хто дотичні до механізмів цифрової демократії, які є в Україні, і знають досвід світу, казали і кажуть, що це наразі технологічно і технічно неможливо. Я б ще уявив собі якісь локальні опитування, які можна провести таким чином. Але загальнонаціональні вибори сьогодні неможливо провести ні в силу технічних, ні політичних можливостей.
Чи заворушилася фінансова складова політтехнологічного світу партії "ОПЗЖ" за участі нових "зірок" Арестовича і Бойка? У медійному просторі вони позиціонують себе, як захисники російської мови в Україні.
Рух розпочався, певні потоки пішли. Інша справа, що поки що, це не гра "на повну", судячи з окремих проявів, це – “демоверсія”. Єдине, що я б поки не таврував їх як проєкти "ОПЗЖ", тому що, на мою думку, там процес трохи складніший. Ми таким чином можемо самі себе загнати в абсолютно ілюзорне уявлення про феномен, з яким маємо справу. Так само, як колись багато таврували по "слугах народу". В результаті – за деревами лісу не бачили.
Нові політичні “зірки” мають “загнати” людей до своєї партії
"Арестовичі" зараз формують ідентичність свого виборця, і цей образ хоче туди перебрати частину виборців "ОПЗЖ", і не тільки їх. Це електоральна ніша, якої поки що не існує, проте яку вони моделюють і створюють. Тому там будь-яке таврування лише допоможе “загнати” туди людей, які там не мали б опинитися. Ми ще здивуємось, яка там буде химера, тому що електоральне поле переструктуровується, і ми бачимо шалено відкриту нішу.
Люди не готові голосувати за наявні політичні проекти і, відповідно, серед них немає гомогенного уявлення про те, хто мав би їх репрезентувати. Тому там з'являється ціла низка кандидатів, які будуть намагатися частину цього електорального “пирога” вирізати собі. Спочатку від одного табору на одному кінці електорального поля, а потім від іншого. І тоді "намацають" цей період. Арестович спочатку відпозиціонувався від крила більш консервативних політичних сил, а зараз він відпозиціонується від провладного табору.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.
Читайте також: Сєрова: корупція – мастило для державного двигуна, який погано працює