Чому Туреччина “сидить на двох кріслах”?


Зокрема Ердоган перерахував претензії, які має Кремль до Заходу у питанні відновлення зернової угоди. Також він наголосив, що Росія готова безкоштовно надати мільйон тонн зерна для відправки бідним країнам Африки.
"Ми (Туреччина – ред.) думаємо так само. Катар думає так само. Ми сподіваємося, що так і буде й надалі. Поки що пан Путін погодився на один мільйон тонн. Коли я вів переговори з паном Лавровим, я повторив, що ми не повинні обмежувати цю кількість одним мільйоном і шукати шляхи збільшення обсягів", – заявив Ердоган.
І от вже не вперше складається враження, що Анкара намагається “всидіти на двох стільцях”: підігрувати і Росії, і Заходу (а отже й Україні). Ми бачили, який вплив на хід бойових дій на початку повномасштабного вторгнення мали турецькі байрактари, але тепер цей “маятник Близького сходу”, схоже, гойднувся у протилежний бік.
Про те, чому Ердоган так поводиться і чого нам чекати від Туреччини у ексклюзивному коментарі для “ФМ Галичина” розповів політолог та директор Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Туреччина працює заради власних інтересів. Вона не з нами і не з росіянами. Анкара завжди так робить, робила, і буде робити. Це стратегія мінімізації ризиків і максимізація прибутків: якщо можна заробити на війні, вони зароблять. Якщо можна отримувати зерно дешево з Росії і України, переробляти його на борошно і макаронні вироби, а тоді продавати з доданою вартістю, то вони будуть це робити, бо їм це вигідно і не приносить проблем. Вони спокійно закривають очі на те, що це зерно було вкрадене в Україні. І ще й до всього вищесказаного турки вимагають подяки, мовляв, “подивіться, які ми хороші, ми готові бути посередником”.
Колись, у 2015-му році, ми приклали чимало зусиль, щоб трикутник відносин Туреччина-Україна-Росія був розірваний, бо тоді відносини з однією країною негативно впливали на відносини з іншою. Це був великий успіх нашої дипломатії - коли Туреччина паралельно спілкувалась із Росією та Україною. Проте зараз нам ця ситуація не завжди допомагає, а може й подекуди дошкуляє. Ми ж розуміємо, що товарообіг між Туреччиною та Росією є в рази більшим, ніж товарообіг Анкари з нами. Тому, відштовхуючись від цієї простої цифри, ми вже розуміємо, з ким Туреччина буде тісніше взаємодіяти. І це все незважаючи на те, що Туреччина є членом НАТО, що вона вважається західною демократією тощо. Це дуже складна країна, яка постійно намагається мати з усього свій інтерес. І абсолютно байдуже, буде її очолювати Ердоган чи будь-хто інший, ситуація не зміниться. Навіть якщо почитати тексти їхньої опозиції, то ми там все одно не побачимо нічого позитивного з погляду прихильності до України.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.
Читайте також: Україна-Польща: зерно розбрату?
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.