У Державному департаменті вважають, що "шатдаун" не вплине на військову допомогу Україні, але може змінити швидкість її надання. З 6-ти мільярдів доларів, 4 піде на військову підтримку України і більше одного мільярда на економіку. 

Чи стане “шатдаун” на шляху до обіцяної передачі Україні 6-ти мільярдів доларів? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма” Олександр Краєв. 

Чи буде, на вашу думку, "шатдаун" чи, все-таки, рішення щодо затвердження бюджету ухвалять у Конгресі?

Той бюджет, який ми обговорюємо, покликаний для того, щоб дати трохи більше часу на переговори. По суті, проміжний бюджет має працювати до 17-го листопада. Тобто до цього часу той бюджет, який зараз був поданий адекватною частиною Республіканської партії, якраз дозволить уникнути "шатдауна" і протриматися федеральному уряду ще до 17-го листопада. Якщо ж зараз переговори розсипляться – ми переходимо на цей проміжний бюджет. Так чи інак, усі розуміють, що "шатдауну" треба уникнути. 

Представники Конгресу вчора заявили про те, що навіть 6 мільярдів доларів для України завелика сума. Чому так вперлися саме в ці гроші? Можливо питання не в економіці, не в фінансах, а в політиці? 

Трампісти тримають Маккарті на “короткому повідку”

По суті, єдині наші опоненти в Конгресі – це трампісти. Їх, насправді, не так багато. Це не більше 25-ти конгресменів і сенаторів разом взятих, які дійсно систематично виступають проти надання Україні допомоги – фінансової чи військової. Питання в тому, що поточний спікер Палати представників Кевін Маккарті отримав цю посаду саме завдяки підтримці трампістів. І фактично однією з умов цього “контракту” було те, що Маккарті тепер можна зняти з посади лише з подання одного конкретного конгресмена. Раніше для того, щоб запустити процес імпічменту спікера Палати представників, потрібно було мінімум 30 конгресменів, які подадуть про це відповідну заяву. Зараз достатньо однієї заяви. Тобто трампісти тримають Маккарті на "короткому повідку", і тому він слухає те, що вони просять робити, і дійсно затримує голосування по бюджету. Тому так, у нас є опоненти. Так, вони це роблять з політичних мотивів, але мотив дуже примітивний. “Якщо влада підтримує Україну, то ми маємо бути проти”, тому що все, що робить трампійська група – йдуть проти мейнстріму. Показують себе як альтернативу, хоча часто не розуміють, в чому ж альтернатива. 

Нагадаю, що військовий бюджет Сполучених Штатів Америки більший, ніж, скажімо, Китаю, Індії і ще ряду країн. Він складає приблизно 886 мільярдів доларів, майже трильйон. 

Він більший, ніж десять бюджетів десяти наступних найбільших країн світу разом взятих. Тому насправді для Америки від трьох до шести відсотків її військового бюджету дозволяють на собі стримувати сто відсотків військового бюджету Російської Федерації. Ще й не дадуть поворушитися Китаю. Мені здається, це була б хороша угода разом з Україною. Але ми бачимо, що поки йде війна за проміжний бюджет, в якому всього 6 мільярдів. Ці 6 мільярдів, по суті, нам дають до початку наступного року. Чи достатньо це нам? До початку 2024-го року це непогані кошти, проте й не ідеальний сценарій. Але, умовно кажучи, на жовтень, листопад, грудень у нас будуть кошти. Але що буде далі? Поки триває боротьба, назвемо це так. 

Що буде далі багато в чому залежить від того, як діятиме, перш за все, українська влада. Чи будуть виконані ті побажання, які були направлені до Києва з Білого дому?

Ми маємо закінчити розмови з приставками “ну” і “поки що”

Реально має запрацювати судова система. Тобто ми не просто маємо показати, що вже півтора року збираємо Вищу раду правосуддя, два роки збираємо Етичну комісію, почистили суди, але не дочистили. Ми маємо закінчити розмови, де є приставка "ну" і "поки що". Маємо реально показати, що ми змінили законодавство. У нас є реальна структура, яка може очистити судову владу. Ми реально залучаємо західних експертів до цього процесу і маємо якісь дедлайни. Тобто ми розуміємо, що, умовно, до липня 2024-го року цей процес буде завершено. Крапка. Ми маємо чітко сказати, що, коли і як ми робимо. 

Те ж саме щодо антикорупційної структури. Спочатку ми почали створювати дуже класну дієву систему, але не підписали під неї закон. І вся ця "класність" зійшла нанівець буквально в перші декілька місяців. Це також треба змінити. Вимоги американців абсолютно логічні. Вони самі казали, що 80% коштів на відновлення України після війни – це будуть інвестиції. А який адекватний інвестор зайде в країну, де судова система працює в “ручному” режимі, а антикорупційні органи є фікцією? Тому є дві основні вимоги. І якщо ми їх виконаємо, інші питання стануть глибоко другорядними - це судова й антикорупційна системи. 

"Контролери України" – так я для себе назвав наступну тему, яку хотів би обговорити. Зокрема, мова йде про інспектора Пентагону Роберта Сторча, який має контролювати гроші для України, які зараз нам надають. Наявність контролерів спростить роботу між Білим домом та Банковою, і чи буде це гарантом того, що всі гроші, які нам дають будуть під контролем? 

Такі перевірки “вибивають” політиків, які скептично ставились до допомоги Україні

Такі контролери почали приїжджати до нас ще минулого року, коли в листопаді у пана Маккарті були сумніви в тому, як витрачають гроші. І тоді для нього це була абсолютно логічна річ, тому що він досі залишався таким доволі активним протрампівським політиком. Він хотів показати, яка Україна корумпована і погана. Але ця комісія приїхала з України і заявала, що українці ідеально використовують американську зброю, та й з фінансами все в порядку. І тоді сталося нечуване. Ті республіканці, які сумнівалися в Україні, які мали певний скептицизм, одразу проголосували за наступний пакет допомоги і за наступний бюджет для України. Тобто такі перевірки і їх результати – фактично “вибивають” політиків, які скептично ставились до допомоги Україні. Вони сильно посилюють нашу позицію в сполучених Штатах. Якщо ми хочемо нормально мати, нам потрібно відкрито працювати: давати звіти і показувати, що і як ми використовуємо. Тобто це показник нашої взаємної довіри. І це дуже й дуже правильний крок Білого дому. Бо основною претензією до Банкової було те, що вони не розуміли, з ким мають справу. А тепер Банкова дала можливість самим американцям зібрати у нас будь-яку інформацію і самостійно формувати звіти. Це показник нашого бажання вийти на кращий рівень довіри. 

З нового року Україна “заходить” в політичну турбулентність, яка відбуватиметься через британські вибори, які триватимуть на різних етапах аж до листопада наступного року. Навіть в Росії вустами Шойгу озвучили, що вони хочуть до 2025-го року завершити все, що розпочали. РФ розуміє, що це ключовий момент, коли щось може для них кардинально зміниться. З підтримкою США вони практично не мають шансів захопити Україну. Якою, на вашу думку, буде ця боротьба і як діяти Україні?

Нічого про Україну без України

Насправді все дуже просто. Нам треба діяти за звичними дипломатичними канонами. Наш досвід показав, що треба дати можливість американській демократії самій пропрацювати ці моменти. Бо це її завдання – обрати собі лідера в чесний, спокійний спосіб. Що в такий момент роблять партнерські держави? Вони на рівні своїх посольств спілкуються з усіма кандидатами. Вони доносять свою позицію, дають інформацію, вони бувають у передвиборчих штабах, але обов'язково в такій ситуації не давати нікому преференцій. Тобто умовно те, що зараз робить пані Оксана Маркарова, те, що ми бачимо з її звітів, вона якраз намагається до всіх достукатися. Маркарова намагається організувати візити, бути на усіх публічних заходах. Найголовніше для нас – підтримати той наратив, що "нічого про Україну без України". З однієї дуже банальної причини. Ми побачили, як розгорнулися дебати стосовно України на фоні бюджетного процесу. І погодьтеся, почули дуже багато неприємно в нашу сторону. Ми бачили, що наш наратив в Штатах, який ми будували фактично два роки, руйнується декількома заявами трампістів. Тому нам потрібно бути присутніми. Ми маємо говорити самі за себе і маємо дати американській демократії в усіх її проявах завершити цей жахливий процес. 

Апокаліптичні картини, які малюють окремі персонажі щодо того, що якщо прийде Трамп, то все, "зливайте воду", як писав Подерв'янський. Я чомусь переконаний, що у США точно не один президент все вирішує, і президент на виборах, і президент у Білому домі – це дві різні людини. Нагадаю, що Трамп, у свій час, палив російські літаки в Сирії ракетами "Томагавк". 

Трамп передбачуваний лише своєю непередбачуваністю

Насправді сценарій складний, бо Трамп передбачуваний лише своєю непередбачуваністю. Зараз ми бачимо, що все йде до того, що він, все-таки, “сяде”, і на виборах брати участь не буде. І навіть якусь федеральну посаду зайняти не зможе. Але американська система націлена на перемогу, на подолання таких людей, як Трамп. Йому не давав працювати Конгрес. Конгресу занадто сильно працювати не давав Верховний Суд. Сам Трамп впливав на тих, і на інших, і страждав також від обох. Внутрішня адекватна унормована боротьба в політичному житті США жодним чином не може дати ані Президенту, ані Конгресу, ані Верховному Суду більші повноваження нам двома іншими гілками. І на цьому балансі все буде триматися незалежно від того, хто стане президентом.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Початок кінця? Про що свідчить вирок Трампу