Деякі чиновники розглядають можливість використати процедуру покарання за статтею 7 договору про Європейський Союз 2007 року, яка дає змогу позбавляти країну права голосу у зв'язку з порушенням європейського законодавства. 

Нагадаємо, на саміті ЄС Угорщина наклала вето на надання Україні 50 млрд єврофінансування на чотири роки.

Проте не лише Угорщина “вставляє палки в колеса” Україні. Понад місяць триває блокування польсько-українського кордону польськими перевізниками. 

То що ж є джерелом українських проблем, з якими ми зіштовхнулись впродовж останніх тижнів? Про це ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів український політтехнолог Тарас Загородній. 

Допомога – це те, про що зараз дуже багато говорять. Чи реально все-таки Угорщину разом з Орбаном позбавлять права голосувати і зможуть надати Україні заблоковану допомогу? 

Механізму, як вигнати країну з ЄС – не існує

Я думаю, що тут питання не тільки в Україні. У цій ситуації є частина виховного моменту. Коли створювався Європейський Союз, не було передбачено механізму покарання країн, які "погано поводяться". Виходимо з того, що людей об'єднують цінності і спільна мета. І судячи з того, що я бачу, механізму вигнати країну з ЄС – не існує. Єдиний схожий випадок – це Британія. Вона захотіла – вийшла, захотіла – повернулась, проте й вона зіштовхнулась з агресивною і неконструктивною позицією Угорщини. Тому, повірте, Угорщину хочуть відсторонити не лише через українське питання. Угорщина також не впускає Болгарію через те, що вони підвищили акцизи на газ. Я не виключаю, що болгари зараз на це підуть, а потім знову піднімуть ці акцизи. Звичайно, що виникло питання, “а що ж робити далі?”. Якщо їх позбавлять голосу, то це, на мою думку, більш виховний момент. Проте чи реалізують його – не знаю. Ми повинні розуміти, що політика – достатньо хитра річ. Я не виключаю, що Угорщина є певним “рупором” позиції багатьох країн ЄС, які не хочуть говорити вголос те, про що думають. А Угорщина “віддувається” за всіх. 

Питання також були до Польщі. Євросоюз хоче змінити порядок застосування вето в Євросоюзі. Чи вийде у них – поки відкрите питання. Варто зазначити, що допомогу Україні можна надати, не звинувативши Угорщину, тобто країни ЄС можуть окремими своїми рішеннями цю допомогу надіслати в обхід Угорщині. Не потрібно брати ці гроші з загального бюджету, проте поки в реалізацію цього я не вірю. 

Поговорили про Угорщину, від якої в цілому було очікуваним це блокування допомоги, проте є ще й Польща, від якої ми блокування кордонів аж ніяк не очікували. Практично ми вже ніби знайшли порозуміння, у Польщі змінився уряд. Але виглядає так, ніби з нами ведуть якісь "подвійні ігри". І, напевне, це блокування вигідне не лише перевізникам. Що скажете з цього приводу? Скільки ще буде відбуватись цей “каламбур”? 

Україна – реальний конкурент для країн Східної Європи

Ми повинні розуміти, що ЄС – це насамперед економіка. А поява України в ЄС як конкурента дуже багатьом не подобається. Я одразу скажу, хто постраждає від вступу або наближення України до ЄС – це Східна Європа. Першими будуть угорці, тому що виробництво краще будуть розташовувати в Україні, де значно більше можливостей, ніж в Угорщині. Другою може постраждати Словаччина, бо це також маленька країна з маленькою економікою. Третьою буде Румунія як наш сусід. З нею конкуруємо і за інвестиції, і за робочу силу. Наступною буде Польща. Тому цих конфліктів буде багато, не єдиною Польщею. Ми повинні звикнути до цього і прийняти це. 

Вчора заступник Міністра Польщі сказав: "Давайте на 20 років заборонимо аграрний експорт України в ЄС". Усі ми розуміємо, чому звучать такі заяви. Ми побудували настільки примітивну, я б навіть сказав, африканського типу економіку, яка заснована лише на експорті сировини, що ми з такою економікою не вписуємось в ринок ЄС. Ми – реальна загроза всьому сільському господарству ЄС. Українці повинні диверсифікувати свою економіку, проводити індустріалізацію, щоб Україна змогла грати на одному ринку з країнами ЄС. Поляки розуміють, що ми можемо розорити всіх їхніх фермерів, а їм це явно не потрібно. Люди розуміють наслідки нашого вступу в ЄС, поляки не виняток, тому так, перевізники грають з нами в “каламутні” ігри. Там без сумніву є багато політизованих осіб, яким всі ці суперечки вигідні. Думаю, що без Москви тут однозначно не обійшлося. Чи буде якесь політичне рішення? Подивимося. Все-таки Польща – демократична країна. Я не виключаю, що, на жаль, ми повинні поступитися польським перевізникам, бо ми не в позиції, коли можемо жорстко відстоювати свої інтереси. Ми критично залежимо від Польщі, і ми повинні це розуміти. 

Насамперед ми повинні змінюватися, тому що протести поляків мають глибинні настрої. Нікому не потрібен величезний конкурент. В Україні є власний національний капітал, і це велика перевага над країнами Східної Європи. Як би ми до нього не ставились, національний капітал існує, і він може створити величезні компанії. В Угорщині фактично національного капіталу немає. Там всі транснаціональні корпорації, в Польщі тільки цей капітал тільки починає з'являтися. А це, знаєте, багатьом не подобається, тому що це – питання суверенітету. 

Нам потрібно позбутись дурної звички шукати усюди “братів”

Національний капітал України буде конкурувати з транснаціональним капіталом європейських країн. Тому ми повинні спокійно до цього ставитись. Зрозуміти, що кожен в цьому світі любить тільки себе, з країнами так само. А дружба – лише через гроші або через необхідність. Ми повинні викинути цю дурнувату звичку – шукати усюди “братів”. Треба спокійніше до всіх ставитись і мати прагматичну політику. Поляків потрібно затягувати в оборонні союзи, тому що у поляків немає ракет. Нам варто пропонувати провідним союзникам спільне виробництво ракет, аби забезпечити собі “ракетний щит”. 

Буде дуже непроста історія з поляками, бо вони розуміють і тверезо оцінюють усі ризики. Так, але я думаю, що є розуміння, що взаємозалежності взаємовигідні з нашого союзу, але бут буде ще багато суперечок. З поляками буде непроста історія, проте це не означає, що ми погані чи поляки. Ні, ми не погані, ми сильні, і нас побоюються. У ЄС лише пʼять країн є донорами, всі інші – реципієнти. Польща досі отримує дотації ЄС, а це – 11 мільярдів євро щорічно. Це при тому, що в них вклали майже 200 мільярдів євро з 2005-го року, і це всім відомо. Це тільки прямі дотації ЄС, а є ще багато інших програм. В Польшу "вбухали" 300-400 мільярдів євро, не рахуючи інвестицій. А це справді великі гроші. Ми теж повинні розуміти, що Україна потребуватиме не менших дотацій, якщо не більших. А ці дотації десь треба взяти. А взяти дотації від країн, які самі отримують дотації, – не вийде. Тому ми не повинні комплексувати, що у нас є такі конфлікти. Це – нормально, і їх буде немало.  

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Нова польська влада і старі українські проблеми