Слава Ісу! Будьмо уважні! Сьогодні офіційний представник, я навіть не можу сказати, Санчо Панса, Дон Кіхота в Україні. Чи просто молодий, талановитий український письменник Юрій Винничук. Привіт, Юрку!Так а що ж то за образ? Ну, реально, побачив тебе на вулицях рідного Львова і зрозумів, що Дон Кіхот наближається.Ну в мене була раніше така професорська борідка, і кожен питав, чи я десь викладаю. Ну якісь незнайомі люди, ясна річ. Одного разу на кордоні з Німеччиною до мене жінка підійшла і каже: "Ви навєрно прєподайотє". Я кажу: "Так". Ну якщо буду казати, що я письменник, наступні питання будуть дурнуваті: "А що пишете?". Вона каже: "А ґдє?". Кажу: "В університеті Львівському". Вона одразу почали гукати: "Вася, Вася, іді сюда!". То її синочок прийшов. "Он как раз хочєт паступать к вам!". І я думаю: "Все, більше я не буду під професора".Юрку, мали багато цікавих моментів, де ми перетиналися в нашому творчому і не творчому житті. От такі етапні речі це, наприклад, "Post-поступ" — легендарна львівська газета, яка захопила в тому числі і столицю. Шкода, її вже нема. Був театр "Не журись!". Це легендарна річ, на якій теж...Ну ще "Вавилон" (ред. — арт-кафе у Львові, популярне в 90-х роках) не треба забувати, за яким я постійно тужу. Місце, де можна було всіх зустріти!Так-от от я то чому так зараз почав перечислювати. За чим шкодуєш сьогодні? Чого тобі бракує?Ну, власне, от я сказав про "Вавилон" це. У Львові нема зараз місця, де би ти прийшов, побачив своїх друзів, знайомих там і так далі. Такого нема, не існує. Друге, що з письменниками проблема. Є поетеси прекрасні, а от прозаїків-чоловіків, з якими можна було б піти десь посидіти, випити нема. Нема.Ну треба їхати в рідний Станіславів, хапати Прохаська і Андруховича.Ну в Станіславові я от недавно був. То ми якраз і були з Андруховичем, Прохаськом, іншими там.Бачиш, я всьо прочитав. Не був з вами, але всьо вгадав. А що Львів літературний сховався?А це фікція. Який Львів літературний? Нема журналів. То як може бути місто літератури без журналів? Це смішно.Ну от в нас був Тарас Возняк. Часопис "Ї" працює, текстів багато, в "Збруч" народжував лонгріди. Я маю на увазі сайт.Тобто щось має вирувати, щось має кипіти.Ну художнього журналу, який би друкував художню літературу, немає. "Ї" — це чисто такий культурологічний журнал.Так а куди пишеш? Тільки виключно детективи в шухляду й на видання? Чи ти теж якісь...Ну я в шухляду вже давно нічого не пишу. Я працюю з кількома видавництвами і для них пишу.Ну дивись, в нас завжди є підхід так: художник трошки п'яний і завжди без грошей, письменник завжди без грошей. Юрій Винничук тепер, якого перекладено в десятки мов, це людина, яка добре заробляє зі свого творчого достатку, ні?Можна сказати, що я добре заробляю, але, скажімо, я ще не зібрав на квартиру для свого сина, щоб він міг жити в центрі, бо він навчається тут, а добиратися з Винників проблема. Тобто є машина, є будинок, який мої батьки купили, в Винниках.Але Юрій Винничук не мільйонер?А от ніколи собі не думав, що "за інших обставин я би був не гірше, ніж Стівен Кінг, я би був такий самий, весь в мільйонах, в шоколаді".Ну якби я був польським письменником чи там якимось німецьким, то так.Тобто ми так і не вийшли, щоб творчий доробок в Україні приносив людям повноцінну зарплату? Я маю на увазі, ні музиканти з їх роялті, які їм не виплачують, ні письменники з тими дріб'язковими гонорарами від видавництв. Так? Тобто в чому причина? В чому причина, що ми 30 років після відновлення незалежності не можемо вийти на нормальний бізнес?Тому що в нас більше цінилися спортсмени. От спортсмен отримав якусь там перемогу, йому квартиру дають, ще щось. А письменник отримує... стає лауреатом якоїсь престижної зарубіжної премії (як, наприклад, я) і не дістає нічого в Україні за це. Крім того, от я поїздив по Європі і там всі презентації платні. Там навіть поет може цілком пристойно заробляти, організовуючи собі презентації. Кожна презентація це 300, 400, 500 євро.Мається на увазі, квитки продаються, так?Ні-ні. Йому, гонорар він отримує за презентацію. Чи навіть, навіть якщо це в бібліотеці, навіть якщо це в книгарні — всюди це платно. А у нас всі презентації безкоштовні.Зрозуміло. Давай повернемося до того, що от з задоволенням останнє читалося від Винничука, це фантастичні, гарно запаковані такі галицькі детективи з серйозним культурологічно-історичним бекграундом. Це спосіб донести до Івана, який не знає своєї історії, донести історію? Це такий носій чи як? Чому вибрана така форма?Ну, я пишу не тільки детективи. Пишу і серйозні романи, але вони пишуться довше і потребують відповідного настрою і так далі. Детективи я пишу, не вимагаючи якогось натхнення чи ще чогось такого. Просто дуже швидко я це роблю. Але, звісно, я там даю багато інформації такої, про яку більшість читачів ніколи не знала й не чула. Наприклад, "Танго смерті" не був детективом, але там були моменти, які зараз відкрилися людям, бо вони побачили те саме, тих самих визволителів і те, що вони виробляли тоді, що я описав. То дехто не вірив, бо там було в мене описано офіцера, як він несе унітаз по вулиці. Писали критики: "Як таке можливо совєтський офіцер з унітазом на плечах?!". А це я не придумав, це було в спогадах. Тому що я цей роман писав, ясна річ, я в ті часи не жив, але я прочитав дуже багато різних спогадів сучасників, і там була описана така сцена: оцей офіцер, і про те, як грабували помешкання, як не дали євреям вагони, щоб вони виїхали, тому що всі вагони були забиті награбованим — офіцерня вивозила, тікаючи, все, що можна було захопити. І тепер побачили те саме. Тобто вони не змінились, вони були такими завжди.Я знаю, що ти дуже багато робиш розвідок історичних і сам працюєш фахово і з архівами, і зі всіма іншими речами. Я теж от оце покопався, знайшов листівку. Листівка Першої світової війни, де намальовані вози, йдуть отакі страшні кацапи.Але поряд, тому що вони тікають з Галіції (написано в листівці) і везуть грабоване. Це Перша світова, Друга світова, і зараз маємо третю таку російсько-українську війну і все те саме. Це ж інші зовсім покоління. Чому це мародерство в цих виродків окупантів залишається і як воно передається? Як спадщина духовна, чи що?Це в крові. Справа в тому, що якщо подивитися на... Скажімо, в ХІХ сторіччі була видана книжка Номиса "Українські прислів'я і приказки" і там про москалів дуже багато, власне, отаких речей про те, що вони злодії, про те, що вони брехуни і так далі. В спогадах українських селян постійно москалі виглядають як злодюги якісь, шахраї, які обдурять і так далі. Тобто це було помічено вже давно.Добре. Але от коли зараз хтось почує збоку наш кусочок цієї розмови, скаже: "Та це хейтспіч! Це ж розлюднення цілого народу! Як він може Юрій Винничук так говорити про всіх?! Навіть Папа Римський йому би сказав: "Хай стануть поряд на хресну дорогу москалик і українець і разом підуть під телекартинку". І тут Юрій Винничук їм всім відповідає:З цими звірами неможливо йти під одну картинку. Справа в тому, ясна річ, всюди є якісь винятки і є там якась інтелігенція, яка мисляча є. Але хто знає, як копнути ту інтелігенцію, яка там кров тече. Бо якщо подивитися на видатних російських письменників, то мало хто там буде чистокровний росіянин, а переважно це вихідці або з якихось інших народів там, країн і мають суміш якусь різних кровів і так далі. Тобто це я не знаю, звідки воно іде. Це, видно, від татар, від татаро-монголів, під якими вони тривалий час були, і перебрали від них отой стиль життя — грабувати, грабувати і грабувати.До речі, раз ти вже згадав, що фактично імперія завжди смокче соки її людей. А особисто для Юрія Винничука Гоголь — це український письменник чи все-таки кацапський?Ні, для мене він український письменник. Справа в тому, що навіть ось мій улюблений Стефан Грабінський, який писав польською мовою, але походив з греко-католицької родини, якого я перекладав і вважаю його теж українським письменником. І коли мені одна польська критикеса зауважила, як так можна казати про польського письменника, що він український, я кажу: "А загугліть "Джозеф Конрад — вєлькій польські пісаш ктурий пісав анґєльскім язиком". Є таке. Поляки теж вважають його своїм. Вони все переклали його, все-все-все, що він написав, і дуже його цінують.Ну добре, так. Питання з Африки до Юрія Винничука. Так все-таки А.С.Пушкін — наш, африканський, чи русский?Ні, це африканці так кажуть.Ну я не знаю. Вони хай собі ділять його з ким хочуть, з русскими чи з євреями там.Так, повертаємося до того, чого бракує. Мені бракує "Не журись!" і мені бракує тої меншої форми, дуже львівської — "Кабарет Юрця і Стефця". Тобто це таке... От кабаре це було дуже дуже львівське. І його зараз ніде нема. Все, ми цю сторінку перегорнули, ми втрачаємо всі ці речі? Вони будуть десь в твоїх романах (там батяри, львівська ґвара, кабарет). То весь цей настрій і все це тільки для чорно-білого кіно, для архіву?Ну, очевидно так. Тому що я не знаю, чому так виходить, бо до війни кабаретів у Львові було кілька. Були і польський, і єврейський, і український. А зараз я не знаю, чому цього нема. Це дуже гарний жанр, але він потребує якесь фінансування, бо він так не може виживати.А чекай, то тільки в фінансуванні проблема? От я дивлюся, що таке стендап, який літає зараз мільйонами переглядів в ютюбі. Це фактично обрізаний на окремі виступи той самий кабаре, тільки просто з одним актором біля мікрофону. Ну, уявімо собі, що коштів не бракує, тому що в принципі на цьому можна заробляти. А є ще кому, як то кажуть, народжувати саме отой кабарет в чому його смисл? Бо просто уявити собі кабарет з сьогоднішніх стендаперів не виходить.Ну, я думаю, що є, але я не можу сказати, де ці люди і так далі. Тому що я колись... Оте, що склад весь "Не журись!", це я його зібрав. Там між собою були знайомі тільки Панчишин і Морозов.Два співаки: Андрій Панчишин і Віктор Морозов, рокер.А всіх решта я притягнув, познайомив і так далі. А зараз я далекий від такого кола людей. Тому я навіть не знаю, кого б я міг десь запросити.Юрко, а от якщо ти вже згадав цих людей. От одна така історія. Я за що купив, за те і продаю, та, я не знаю, ти був очевидцем. Але Тарас Чубай якось розповідав про свій підвал, в якому ми любили послухати музику зі старих бобін. Там багато книжок було. І він каже: "Тут мій тато Грицько Чубай. І тут збиралися всі: Микола Рябчук, Віктор Морозов, Юрко Винничук". Каже: "І ми всі завжди там сиділи, чекали, коли Морозов приїде, бо Морозов десь там з лабухами на якомусь весіллі грав, то має притягнули трохи шо поїсти, шо попити". Так було?А згадай, може, щось просто, як це виглядав цей підвал? Я його бачив...Це Грицько Чубай облаштував собі там такий кабінет. Там були книжки його, ось. Ну там було досить затишно, тому що там були якісь в нього проблеми з тестем і тещею, ясна річ, які ніколи не бачать письменника в своєму зятеві. Тобто... Мені теж колись, коли я був перший раз оженився, то в мені теж ніхто не бачив письменника. Це нормальна річ така. От. І він таку мав собі схованку, де ми собі збиралися, але...А що ви там робили, крім того, що пити.Та ми так дуже і не пили.Ну про що ви тринділи? Ви такі різні люди. Я розумію, що ви одне покоління, але...Ну як різні ми? Ми з Чубаєм не були різні люди, тому що він... Ми читали фактично тих самих письменників, обмінювалися думками, щось одне одному радили.Тобто у вас спільним знаменником була література чи як? Бо дивися, Морозов —перекладач суперовий, теж з літературою має справу. Микола Рябчук — теж письменник, ти письменник, Грицько Чубай — поет. Тобто у вас література була. Оце літературний був підвал?Ну літературний, але й музичний. Тому що Чубай був такий меломан. Він мені відкрив Чеслава Немена. Я страшно полюбив цього співака. В нього було купа тих пластинок. Ну і він вмикав, ми слухали щось там, розмовляли і так далі. І притому він... Чубай вигадував різні якісь історії, в які я не дуже вірю, що нібито Чеслав Немен був у Львові, якийсь концерт був, і Чубай сидів у залі, і раптом Чеслав Немен гукає: "А чи тут муй колєґа Ґжеґож Чубай?". "Я тут! Тут!". Ну і там така хвилинка слави була.Так а це правдива історія, чи ні?Ну це він так розповідав, але я не знаю.Чекай-чекай. Юрко Винничук — це фантастичний містифікатор, який надурив цілий світ. Ну ти пам'ятаєш, як про Батия і ірландські спогади про Київ, та? Ну. Тобто це теж містифікація? Тільки з тобою змагався Грицько Чубай в містифікації, чи як?Я не знаю. Це він так історію розповідав. Ну, але не знаю, чи то...А от дивись. Просто зараз, якщо подивитися, коли збирається компанія, то це приблизно виглядає так: яка б не була гарна компанія, вся гарна компанія сидить ось так (ред. — в телефонах). От кожен отак. От все? Закінчилися зустрічі "фейс ту фейс", так? В компаніях закінчилося спілкування? Чи просто ці ґаджети потім в щось інше переродяться, і ми повернемо собі людське спілкування?Жартував колись, що раніше в туалет ходили з газетами, а тепер з ґаджетами. От я вчора мав компанію. У нас в Винниках є таке товариство виноградарів, ми щонеділі зустрічаємося, то ніхто там не тупив в цей...А середній вік ваших винниківських виноробів скільки?Може то тільки тим можна пояснити. Але я зараз просто говорю про цей момент, чи людство ще вернеться до прямого отакого живого контакту? Чи вже ми запрограмовані на якісь інші способи комунікації? Через соцмережі, потім щось ще придумають, якийсь, може, не знаю там телепортовані думки будуть. Але ми вже не вернемося до живого людського спілкування, яке і було ключем історії? Воно творилось на цьому.Ну я не знаю, мені не бракує людського спілкування. Якось вдається спілкуватися. Але треба мати на увазі час, в який ми живемо. Ці два роки це ну неможливо без того, щоб не подивитися, що там робиться на фронті, що робиться взагалі в світі. Я раніше стільки не втикав в телефон, як от в останній цей час. Бо це навіть ну я не можу зосередитись нормально, щоб щось писати, тому що ну все одно хочеться, десь тягнеться рука подивитися, як там, що там і так далі. Коли буде мирний час, може, якось воно буде інакше трохи.Ще кого мені бракує, це мені бракує Юзя Обсерватора. Це твій літературний персонаж, який воював з бидлом януковичівським. Це було стьобно, це було круто, та. Тому воно літало, передруковувалось і в будь-якому куточку України (попри те, що цей Юзьо Обсерватор ніби такий львівський) його читали. Зараз не менше зашкварів, але ніякого Юзьо Обсерватора 2 чи якогось іншого персонажа не маєш. Що обламалося в Винничуку, який колись навіть вірші скандальні писав, такі файні?Ну, по-перше, нема пропозицій, ніхто мене не сватає нікуди. Юзьо Обсерватор появився тільки тому, що Кривенко подав таку ідею писати.Олександр Кривенко, "Post-Поступ". Це така довідка для молодого покоління.Він запропонував мені писати огляди преси, а від оглядів преси пішло далі, далі. І так...Ну добре, а що просто рука не тягнеться? Ці щасливі зелені часи тебе не надихають як Юзя Обсерватора?Ну я не знаю. А де я це буду? На Фейсбук? Ну я часом щось там пишу, але це трошки не те, звичайно.Ну, коли ти пишеш, тебе зразу в Фейсбуці там: "Аа ооо цей бородатий письменник, порохобот". І пішло-понеслося.Так а що, вже просто нема бажання от до цих таких баталій інтернетівських, чи як?Ну так, воно якось вже мені менш цікаво. Я пишу для "Збруча" краєзнавчі такі розвідки. Ну на Фейсбук от часом якісь репліки там і все. Я не знаю, якби якась газета була, я би радо працював. Але газети тепер відмирають, так що...Ну все, тобто навіть Львів, який ще видає друковану пресу, теж це питання декількох років і ми забудемо, як виглядає ґазета.Але це дивно. Я от приїхав з Литви кілька днів тому, ходив по їхніх книгарнях і дивився море в них тих журналів, газет, тих кольорових журналів різних і так далі. А в нас чомусь не виживають.Стоп. А от поясни. Дивися, ти навіть видавав "Гульвіса" та, газета, яка мала би розхапуватися за першу годину після появи номеру і можеш пояснити, як раптом такі мудрі люди (а наші наймудріші, ми ж це знаємо) раптом вбили, не читаючи, вбили часописи і ґазети, а маленька Литва, в якій там пару мільйонів населення, має свою пресу.Я не знаю, чому. В нас от National Geographic, я не знаю, скільки, пів року чи рік протримався і здох. А в них, я дивлюсь, є.Так правильно. Він в цілому світі один з топових часописів, правильно? Тобто його всі хапають, це один з найпрестижніших. І тут...І в нас нема, от найгірше, що нема літературних журналів. А в Польщі це робиться таким чином: там є Інститут літератури, який фінансує ті журнали. Тобто вони там ті журнали окуповують себе, може, на яких 15%.Але їх багато, так. Там є одних тільки журналів, де друкуються рецензії (не твори, а рецензії), більше як 10. Ну ті, що я бачив. А то, може, і більше їх є.Так що, виходить, що наші сусіди читають і вони мудрі, а ми не читаємо все більше і ми тупіємо, чи як? Як виглядає цей історичний процес в динаміці?Ой я не знаю, як це може виглядати, тому що без підтримки держави він виживати не може.Ну слухай, хіба в Штатах підтримують літературу? Я собі не уявляю, що там Держдеп і Білий дім підтримують літературний процес як такий.Я маю на увазі не літературу, а часописи. Часописи вони підтримують. Там маса-маса часописів. Кожен університет має свій літературний часопис. Кожен університет має. Так це за гроші університету видається. А інші часописи ведуться там за кошти інших інститутів літератури чи фондів якихось спеціальних і так далі. Або гроші виділяють для того, щоб письменник міг читати лекції в університеті. В нас такого нема. Там, якщо якийсь талановитий письменник, то його завжди запрошуютьв університет прочитати якусь серію лекцій.Ну якесь замкнене коло в нас виходить. Тому що кількість талановитих, розумних людей, які так само мислять, як Юрій Винничук, в нас достатньо, а зробити це не можуть. То де зарита собака, що ми не можемо це запустити?Ну тому що в пріоритеті, як завжди, було оце спорт, спорт і спорт.Та зараз і спорт не в пріоритеті.Ну як, на нього найбільше грошей видають і купа бізнесменів, олігархів, які теж фінансують спорт, але ніхто з них не хоче фінансувати...Та всі олігархи в бігах. Дивись, всі в бігах. Один там лишився і на армію дає, а всі решта десь по судах, по інших країнах. Розумієш? На "Суперджетах" приватних літають. От Жадан каже: він грає концерт в Польщі і тут бабах, приходить Пінчук з доцьою. Ну а потім полетіли собі кудись на своєму літаку. Та, бачиш, тобто якось всьо отак виглядає. Ну я сумніваюся, що в тій самій Литві якісь мають бути олігархи для того, щоб був літературний культурний процес. Напевно там інакший механізм.Я кажу, там держава дає гроші. Ну от я приїхав, то за чиї гроші це? За кошти Литовської держави. Мене там гостили, я жив там, презентації мав.Ну в нас теж держава дуже читаюча. Ти бачив, як на, наприклад, от останній Книжковий Арсенал прийшов президент Зеленський, потім ще всі підтягнулися, всі тоннами повно купляли по десять кілограм книжок. Ну от в нас...Знаєш, чим відрізняється Targi Książki (ред. — книжкова виставка) в Польщі і такі-от Книжкові Арсенали або...А тим, що в Польщі безкоштовно заходиш там, де відбувається книжкова ярмарка, і купуєш книжки суттєво дешевше. На кожній книжці написана...Дешевше, ніж в книгарні? Ну ніж в книжковому магазині.Так-так. На книжці написана ціна, скажімо, п'ятдесят з чимось злотих, але вони знімають 40%, і платиш тридцять з чимось. Я завжди...... з книжками. А у нас ні, в нас на таких виставках ще ціна може бути більша, ніж в книгарнях.Ну добре, це, як то кажуть, маркетологічний підхід. Але це ж не міняє ситуацію. В нас люди скуповуються на Львівському книжковому форумі, на Київському.Ну не так скуповуються, як раніше. Раніше я бачив з торбами люди йшли, я сам не раз купував багато. Тепер рідко, там одну-дві книжки.Дивися, ми все хочемо відійти від книжок і вертаємося весь час до цього моменту. Це означає, що ми ключовий момент впіймали в історії. Ми є очевидцями моменту, коли принаймні в Україні за нашого покоління читання як процес зникає.Серйозно? А ти бачив людей, які сидять в парку з книжкою, ходять з книжкою, в транспорті їдуть читають, як це було в 90-х?Ну, ясно, таке може бути рідше явище. Але я не помітив, тому що бачив, як розкуповуються мої книжки і...Так може то ще старі динозаври, які вміють читати?Нііі. Дітиска. Вони ж у 8 класі вивчають повість "Місце для дракона", і ця книжка постійно перевидається, перевидається. Кожного року 2-3 тисячі продається цієї книжки і є дві вистави (два київські театри поставили вистави за цією повістю). Ось. І діти мені пишуть, купа листів ми приходить через месенджер і запитують що-небудь: "А чому так, а не так?", "А чому ви там от...?", "А може треба було, щоб дракон вижив, а не загинув?".Ну от, що ти дракона вбив? Так це фантастично. Тобто є якесь інше відчуття, коли письменник стає письменником зі шкільної програми, чи ні?Ну це, знаєш, потім вони виростають і тягнуться за іншими моїми книжками. От у Франківськ приїхала дівчина з Кам'янця-Подільського спеціально тільки для того, щоб прийти на нашу з Андруховичем презентацію, бо вона прочитала майже всі мої романи. В 10 класі! Я був шокований. Але почалося з дракона.Ну от. Добре, дивись, не так багато маємо часу. Є просто ще один момент. Знаєш, колись і на тебе, і на всіх нас десь казали: "Ті русофоби, западенци, вони народжуються з ненавистю до всього руского". В тебе як упівця, я як упівець теж запитаю. В тебе ж теж родина (і дідо, і інші) — це Українська повстанська армія. Ну як не намагалися, все одно, скажем так, для великої частини українців зрозуміти, що це було у часи Другої світової, що було УПА, що було ОУН, що це був за рух, все одно було "нєпанятна". А от зараз всім все "панятна"? Чи знову закінчиться війна, і ми знову будемо мати якусь частину, яка буде відкидати свою власну історію тільки "патаму, шо ета непанятна, западенци"?То вони і є зараз ці люди, вони ж по Європах вони їздять оці всі русскоязичні і вважають, що це через нас (через галичан) вся ця біда, оця війна і так далі, бо не треба було воювати і боронитися. Я навіть... Десь рік тому у Винниках в нас був наплив великий біженців і гуманітарні були такі штаби, де там роздавали їм щось. Я чув розмову двох жінок, що "вот еті бандеровци тут в Вінніках, ми іх встрєчалі" і так далі. Тобто люди, які мислять по- совковому і по-ватному, вони ще ніде не ділися. І я не знаю, чи цей, чи моє... Молоде покоління, можливо, позбудеться тих поглядів. Ну а ті то що, вони так і залишаться.Тобто трансформація таки буде через війну? В трансформації я маю на увазі якісний стрибок, бо є скептики, які приходять і кажуть: "Та нічого подібного. Та сама "вата", ті самі "совки" вони виїхали, перечекають війну, повернуться і буде все по-старому".Ну куди вони повернуться? Вони мусять повертатися в якісь міста, які будуть відбудовані. А в тих відбудовних містах вже поселяться також інші люди. І, я думаю, розбавиться оце "ватне" середовище і якийсь буде інакший вплив. Ну але якась частина буде мислити, звичайно, так, як вона мислить, тому що це їх нічого не переконає. І от вони вважають, що не треба було боронитися і краще хай би русская власть прийшла і харашо би було. Дивися, скільки, як багато тих колаборантів, як багато людей, які працюють на росію, які подають координати, куди стріляти, куди кидати ті ракети і так далі. Це неймовірна річ, скільки цих зрадників.Але їх більше чи менше? Я просто зразу тебе слухаю і згадую поему "Сон" Шевченка. Ну там дуже тоже є землячок, пам'ятаєш, в Санкт-Пєтєрбурге, який зустрічає його. І мені так здається, що це десь зашито, може. Може, воно якось генетично-ментально зашито, ще з часів гречкосіїв і козаків воно ще ведеться?Ні, ну я не знаю, чи аж так. Тому що все ж таки не забувай, що в нас було за переписом 17% росіян. Це в 2000 році, зараз їх значно менше, але все одно ці люди, очевидно, вони мислили, як росіяни. Я не аналізував за прізвищами там тих колаборантів...Ну добре, галичани-москвофіли, що нагадати тобі? Вони що через тих 17% так мислили?Та вони ні, ті вже давно вимерли і нічого по них не залишилось, навіть на насіння. Вони ж навіть, коли вони виїхали в Америку і вони там писалися карпаторосами і так далі, то вони в першу чергу асимільовані були.Тобто це вже теж як явище не повернеться? Чи ми знову побачимо великі маси радісних рагулів у містах і селах Галичини, які будуть слухати русскій реп із паслєднева айфона?Оце ще не відомо. Тут з тими... з російською музикою це є проблема, тому що ютуб російський перемагає український ютуб, і вся молодь сидить в тому російському ютубі.Не вся. Я знаю вже є ті, які працюють на український контент, як і ми з тобою щойно були. Юрій Винничук, письменник і живий класик. Будьмо уважні! Я дякую за розмову, Юрку, і до нових зустрічей!
