Після проведення спецоперації збройними силами Азербайджану, їм вдалось відвоювати територію невизнаного Нагірного Карабаху. Президент країни Ільхам Алієв заявив, що за добу в Нагірному Карабаху було досягнуто всіх поставлених цілей. За його словами, Азербайджан тепер відновив свою територіальну цілісність.

Звісно, Вірменія на все має власну думку, яка є діаметрально протилежною до позиції Азербайджану. Крім того, з самого початку вся ця ситуація була спровокована Росією, яка отримувала з неї найбільше зиску. 

Американський політолог та колишній керуючий справами парламенту Азербайджану Раміз Юнус в ексклюзивному інтерв’ю для “ФМ Галичина” розповів, як саме варто сприймати цей конфлікт і в чому полягають паралелі між ним та російсько-українською війною.

Розслаблятися як Азербайджану, так і Україні ще рано. Нікол Пашинян дивився на війну Росії проти України і чекав, як вона закінчиться. Насправді, багато хто на Заході так поводився. Але якою була позиція Азербайджану із першого дня? Ми прекрасно розуміли ситуацію, адже були в аналогічній. Ми організували стотисячний мітинг у Баку перед посольством України, відправили гуманітарну допомогу і все інше. Тому що це наша позиція з 2014-го року. А якщо “копнути” глибше, ми з вами перебуваємо в ГУАМі – Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова. Тому ми повинні розуміти, що і Грузія, і Молдова з надією дивилися на Україну та Азербайджан. Я маю на увазі здорові сили. Всі інші не рухаються: ми розуміємо, яка сьогодні влада в Грузії. Це ясно навіть з того факту, що Саакашвілі сидить у в'язниці. А як поводиться Майя Санду, яка навіть не має спільного кордону з РФ, на відміну від тієї ж Грузії? 

Всі країни спостерігають, чи вистоїть російський “ведмідь”

На жаль, Азербайджан сьогодні не має союзників, але навіть вищезгадана Грузія має Азербайджан і Туреччину. Ось саме тому в цій політиці Вірменія залишилася за бортом, і Росія розуміє, що її “видавлюють”. І не тільки Росія, це розуміють країни Центральної і Середньої Азії також. Ми це бачили на останніх засіданнях і ШОС, і в Астані, і в Самарканді – всі дивляться, чи вистоїть той “ведмідь”, чи ні, та на скільки його вистачить. 

Так само чекають і великі країни типу Китаю, Індії, Туреччини та навіть Євросоюзу. Останній сьогодні заробляє десятки мільярдів на темі атомної енергетики, алмазів, діамантів і багатьох моментів, які ще не потрапили до санкційного списку. Це цинічно – коштом українців – але ви повинні це просто розуміти. Вони кажуть, що порятунок тих, хто тоне, – це справа рук тих, хто тоне. А от Азербайджан показує всім приклад. Ми рівновіддалені і від Москви, і від Брюсселя, і від Вашингтона. 

Захід винен в агресії Росії проти України

Захід має бути зацікавлений і в сильній Україні. Тому що саме він винний в агресії Росії. У цьому винні Герхард Шредер і Ангела Меркель, Сільвіо Берлусконі і Ніколя Саркозі, Франсуа Олланд і Еммануель Макрон, і всі президенти Сполучених Штатів Америки. Особливо Джордж Буш-молодший, коли почалася війна в Грузії, а потім Барак Обама з Байденом. Чи той же Трамп зі своєю політикою, яка завжди була пов'язаною з Путіним. Байден, до речі, на самому початку так само хотів зробити, але, на щастя, Україна цього не дозволила. І чим сильніше українці будуть стояти на ногах, тим більше з вами будуть рахуватися. А якщо вас будуть “плескати по спині” і підбивати на дивні ходи – дивіться на Азербайджан і робіть висновок. На нашому боці з самого початку було міжнародне право. Якби його у нас не було, нас би змусили визнати Нагірний Карабах ще у 1994-му році, коли ми були слабкі. 

А сьогодні Україна бомбить Крим і Захід це дозволяєте. Ви ж не маєте права завдавати ударів по території Росії зброєю партнерів, отже Крим вважається українським. Тоді я маю просте питання: якщо Україні це дозволено щодо Криму і Донбасу, чому нам не дозволено таке ж щодо Карабаху? Його ж теж усі визнають територією Азербайджану. Чим ми відрізняємося від України? Це моє запитання і до світової спільноти, і до вас, дорогі українці. 

На жаль, Захід далеко і він не знає історії Російської імперії. Вони не знають історії Радянського Союзу і того, що Крим, Абхазія, Південна Осетія, Придністров'я, Карабах - це все справа рук кремлівських “ляльководів”. Але ж ви, українці, повинні це знати. Чому ми, азербайджанці, знаємо про історію Криму, але ви не знаєте правди про Карабах? А все тому, що у вас живе пів мільйона вірмен. А ще є наративи, які запускає Маргаріта Сімоньян та вся російська пропаганда. Ви чомусь їх пропускаєте у своє інформаційне поле. 

Територіальна цілісність України нічим не відрізняється від суверенітету Азербайджану, Грузії чи тієї ж Вірменії

Територіальна цілісність України нічим не відрізняється від суверенітету і територіальної цілісності Азербайджану, Грузії чи тієї ж Вірменії. Ми всі захищаємо цінності. Ось я сьогодні з першого дня війни в окопі, поруч з українцем, тому що на вашому боці міжнародне право і правда. Я не люблю, наприклад, сьогоднішню проросійську владу Грузії, а близька мені людина Саакашвілі сидить у в'язниці. Але я захищаю грузинське право на суверенітет. І мені “до лампочки”, хто там в якому уряді засідає. Якщо ми захищаємо принципи демократії, якщо ми говоримо про плюралізм, свободу слова і суверенітет, то вони є цінністю для всіх: для білих, чорних і сіро-буро-малинових. Це дуже важливо.

На жаль, пострадянський простір, а особливо український, інформаційно пронизаний російськомовними і проросійськими наративами. Вже 30 років вони дуже сильно працюють, і ви зараз це прекрасно бачите під час війни. Ви знаєте, як на вас це впливає і тисне. Тому ми всі маємо розуміти, що Крим – це такий самий Карабах, а Донбас це окуповані сім районів довкола Карабаху. Все це Росія робила для того, щоб створити буферну зону з Азербайджаном. І тому росіяни сьогодні хочуть відсікти вас і по землі та по морю для того, щоб це все було повністю під їхнім контролем. У нас була така сама ситуація, і ми з 1994-го року були під Бішкекським протоколом, так само, як ви з 2014 року під Мінськими угодами.. От тільки ми готувалися до війни, на відміну від вас, тому що у вас була інша ситуація. У вас не було нормальних союзників, тому 24-го лютого вам пропонували бліцкриг, капітуляцію і літак для президента. А ми за 10-15 років знайшли союзників – Туреччину, Ізраїль, Пакистан. 

Все це дуже важливі питання для того, щоб зрозуміти, звідки “ноги ростуть” і чому сьогодні так відбувається. Тому що у вас це все попереду. Якщо порівняти це з хворобою, то немає різниці, хто хворіє – українець, росіянин, азербайджанець чи американець. Підходи і методи лікування мають бути такі самі. Те саме стосується і демократії та суверенітету – він має бути однаковим для всіх, принцип має бути один. Сьогодні “захворіли” деякі держави, і “лікувати” їх треба однаково. Вам доведеться проходити через це і відвойовувати свою територію повністю. Дипломатичним шляхом це не вдасться. Плюс відбудеться реінтеграція людей, які з 2014-го року жили в іншому правовому та інформаційному полі. І тому цей процес ще далеко не завершений остаточно. 

Повну розмову з Юнусом Рамізом можете переглянути за посиланням. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: “Карабахський конфлікт: ситуацію контролює Росія”, – Акопян