Фото: 24 канал

Корупційні схеми та крадіжки на закупівлях — це зовсім не нова історія для українського політикуму. Мабуть, не було жодного президента, прем’єрміністра чи скликання Верховної ради, який би не заплямував своє ім’я у темі хабарництва, відмивання грошей та офшорів. Проте, як ми вже писали, під час війни цей “нерв” суспільства оголився, а тому й реакція на подібні речі стала набагато більш різкою та викликає куди більше емоцій серед громадян.

Якщо говорити про українську корупцію, то відлік можна вести від моменту оголошення незалежності у 1991-му. Але ми поговоримо про корупцію під час повномасштабного вторгнення росії. Ми чули багато про завищену ціну на курячі яйця та інші речі, але “останньою краплею” стали куртки. Коротко розповімо, про що мова. 

З чого все почалось

Справа у тому, що Міноборони уклало контракт із турецькою фірмою Vector avia hava araçlari на постачання зимового одягу. За даними офіцерів з митного фронту України, ця фірма лише у жовтні-грудні ввезла до України з Туреччини 233 тис. курток на 20 млн дол. і 202 тис. штанів на 13 млн доларів. Тоді ціна була прийнятною як для зимового одягу. Куртки від турків йшли по 86 доларів, але є одне “але”: з Туреччини насправді їхали не зимові куртки, а літні чи просто з дуже неякісної тканини. Тобто, державні гроші виділили зі скарбниці, оплатили “зимові куртки”, а приїхали літні, які мали б бути дешевшими. Де ділась оця різниця - невідомо. І тут, звісно ж, виникли питання до Міноборони та міністра Олексія Резнікова персонально. 

Подальші “діалоги”

Спочатку Олексій Резніков спростував всі “закиди”, мовляв, сталась помилка в документах. 

«Кожна куртка коштувала $86. Чому в якихось турецьких документах значиться ціна зимової куртки $29 (зараз це 1072 гривні) — я не знаю. Можливо, йдеться про ухилення від сплати податків у Туреччині. У будь-якому разі, це не турбота України», — зазначив міністр оборони.

Але на цьому він не зупинився і навіть запропонував парі: якщо хтось доведе, що тут існує корупційна складова, то він подасть у відставку. Погодьтесь, що такі заяви від міністра виглядають щонайменше кумедно.

Проте із такими аргументами не погодився засновник проекту “Наші гроші” Юрій Ніколов. У нього є документи, які свідчать про збагачення на цих оборудках українця родом із Запоріжжя. 

“У нас є пакет супровідних документів на одну з партій товару від Vector avia. Тут чудово видно, як 4900 курток загальною вартістю 142 тис. дол. перетворюються на 4900 курток за 421 тис. дол. Дорогою між турецькою й українською митницями куртки магічно перетворилися з «камуфляжних» на «зимові повітрозахисні» і на цьому перетворенні набрали державної ваги з 29 до 86 дол. за штуку. Маржа залишилася на турецькій фірмі Vector avia hava araçlari, яка належить українцю Роману Плетньову із Запоріжжя”, — пояснив він. 

Тобто, виявилось, що і “турецька” фірма не така вже й турецька. Можливо, це фіктивно створена компанія, а може й просто “рука руку миє”. Проте факт залишається фактом: власник — українець. 

Міністр Резніков так і не подав у відставку, обидва табори мають свої докази діаметрально протилежних тверджень, а президент Зеленський і зовсім вирішив прирівняти корупцію під час війни до держзради. 

«Я поставив задачу. Законодавцям буде запропоновано прирівняти корупцію до державної зради на воєнний час. Я розумію, що це не може діяти постійно, але на воєнний час, я думаю, це допоможе», — сказав президент.

З одного боку, це дійсно адекватне рішення президента - суворіше карати за такі злочини у той час, коли держава веде виснажливу війну проти окупанта. Проте є тут й інші “підводні камені”. 

Яке покарання тепер чекатиме чиновників?

По-перше, прирівняння корупції до держзради має вплинути на зацікавлених у ній осіб. В Україні часто буває так, що ми ловимо “на гарячому” корупціонера, беремо його під варту, тоді за нього вносять заставу (часто неспіврозмірну із крадіжками, в яких він звинувачується), а згодом ця людина або просто втрачає посаду, або дивним чином тікає за кордон, де стає недосяжною для нашого правосуддя. Тепер же, відповідальність посилилась у рази. Кримінальна відповідальність за державну зраду є більш чіткою - винній особі загрожує від 12-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Наразі все просто чудово. 

“Підводні камені”

Проте є у цій “бочці меду” одна “ложка дьогтю”. Вся справа у тому, що якщо злочин розглядається по-іншому, то й розслідують його інші органи. Так, корупцію в Україні розслідує НАБУ, а от держзраду — СБУ. Саме на цьому акцентує голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін. 

“Прирівнюючи корупції до держзради, ОП намагається захистити своїх ТОП корупціонерів. СБУ буде розслідувати те саме, що і НАБУ, а значить докази в “чутливих” для ОП справах буде знищено. Нагадаю, що справу Татарова від НАБУ забрали саме в СБУ — там же її і поховали. Тепер ОП ставить схему на потік”, — каже він. 

Це доволі логічне припущення, оскільки жоден із президентів України не гребував використанням нашої спецслужби в особистих цілях — переслідування опонентів, прикривання власних зловживань тощо. Звісно, найкраще це було видно за часів Леоніда Кучми та Віктора Януковича. 

Крім того, розслідування держзради передбачає конфіденційність, тобто гучного і прозорого процесу годі й чекати. Ми не можемо сьогодні на 100% стверджувати, що Офіс Президента чи Зеленський персонально таким чином буде ліквідовувати своїх опонентів, але такі ризики з’являються. 

Як вирішувати проблему?

Антикорупція - це “вічна” обіцянка людей, які рвуться до влади в Україні. Ледь не кожен політик чи кандидат на будь-яке крісло говорив про це перед виборами. Проте, як тільки людина обіймає омріяну посаду, чомусь все це забувається. 

В цілому, протидія корупції - це не проста річ, вона є систематичною. Так, Громадський активіст, підприємець, публіцист і співзасновник Громадянської Платформи "Нова Країна" Валерій Пекар виділяє у ній три головні складові. Це зміна нашої поведінки, прозорість та невідворотність покарання. 

Зміна поведінкових стереотипів стосується кожного із нас. Ніхто не візьме хабаря, якщо його не пропонуватимуть. І якщо комусь здається, що “100 гривень медсестрі” чи “подяка для чиновника” виглядають невинно у порівнянні з мільйонними “схемами” політиків, то це не зовсім так. Всі ці приклади — корупція. 

“В радянські часи отримати певні товари та послуги можна було лише за рахунок корупції — уявіть собі, що йдеться про медичну послугу вашому близькому родичу. Таким чином, поведінкові стереотипи, які століттями забезпечували виживання, нині стримують розвиток. І для того, щоб подолати ці поведінкові стереотипи, потрібна не лише пропаганда, а передусім можливість отримати певне благо законним чином. Ну і велику роль відіграє особистий приклад людей, наділених владою”, — пояснює Валерій Пекар. 

Таку думку найчастіше просувають самі політики, мовляв, “почни із себе”. Це їм вигідно, але значна доля правди в цьому є. 

Другим аспектом є попередження й запобігання, і тут мова йде про “темні” та “сірі” галузі економіки. Умовно кажучи, якщо тендери на закупівлі будь-чого на всіх рівнях нашої держави будуть дійсно прозорими, то, навіть за великого бажання, якось імплементувати туди корупційну схему буде просто нереально. Звідси й випливають конкретні рішення, перше з яких є прозорість документообігу. Громада — навіть найменшого села — повинна мати змогу контролювати діяльність своєї влади. Тому необхідно відновити електронне декларування чиновників та відкрити публічні реєстри, які були закриті на час воєнного стану. Всі ми розуміємо, що багато інформації має бути закритою для суспільства протягом війни, але є речі, які можна і варто оприлюднити. 

Також, нам необхідна дерегуляція та децентралізація. Потрібне скасування численних застарілих обмежень, які можна обійти «як виняток» і просто зменшити вплив невеликої кількості посадовців на користь місцевих громад, а там вже й контролювати такі речі легше.

Третій компонент системи — це доказова база. Так, лише вигуки про корупцію і голосні звинувачення не мають жодної ваги, адже наші чиновники мають таку ж презумпцію невинуватості, як й інші громадяни. 

“Має бути доказова база, конкурентність судового процесу (право на захист) тощо. Сама по собі невідворотність покарання нічого не вирішує, це доводять приклади країн з дуже високим рівнем покарань, але невикоріненою корупцією”, — зауважує Пекар. 

Проте тут варто зауважити й інше: лякати корупціонерів має не так міра покарання, як, всласне, неможливість уникнути цього покарання. Тобто, корупціонерів треба саджати у в'язниці, аби ці випадки були прикладом для інших. 

Висновок

В цілому ж все доволі просто: якщо МО проплатило зимові куртки, а замість них отримало та прийняло літні, – це корупція. Якщо проплатило зимові куртки та отримало зимові – немає порушень та корупції. Тут радше мова йде про недбалість та неуважне вичитування контрактів, що також є неприпустимим. А от боротьба з корупцією має заходити набагато далі, ніж звичайні “розмови на кухні”. Тут не грає ролі, як ми це будемо називати чи які органи цим займатимуться. Все сходиться на політичній волі. 

Роман Гурський для "ФМ Галичина"