Його підозрюють у "заволодінні державною землею на 291 млн грн та спробі заволодіння землею ще на 190 млн грн".

Ймовірний злочин стосується періоду, коли Сольський ще не працював в аграрному міністерстві і не був народним депутатом від "Слуги народу". Проте звинувачення в розкраданні державних земель є серйозним для людини, чиє відомство опікується захистом державних ресурсів.

Варто зазначити, що цього схожими розслідуваннями зазвичай займались приватні проєкти за участі незалежних журналістів-розслідувачів. 

То чи справді у НАБУ взялось за кадрові чистки та чи не переростуть вони у ліквідацію всіх, хто не подобається державному апарату? Про це в ексклюзивному інтервʼю для “FM Галичина” розповів журналіст і співзасновник незалежної групи “Наші гроші” Юрій Ніколов. 

Скандал, підозра і можливий вирок – це зміна кадрів чи дійсно НАБУ взялись за людину, яка займається корупцією? 

Я думаю, що НАБУ давно займалось цією справою, принаймні кримінальне проваджень було відкрите ще в 2019-му році, і нарешті вони отримали всі необхідні дані, аби продовжити цю справу. На жаль, НАБУ у нас славиться тим, що багато справ довго тягнуться, а ця нарешті прийшла до свого логічного кінця. Тому, на мою думку, тут немає якогось політичного підґрунтя. 

Дуже добра новина полягає в тому, що нарешті йому вдалось вручити підозру в Україні, він не втік, тобто не було витоку інформації, до чого, на жаль, останнім часом вже всі почали звикати. 

Як ви думаєте, чи варто нам очікувати на якесь продовження цієї історії або нові справи? Чи перестануть чиновники бути обʼєктом недоторканності і чи зможе ця тенденція продовжитись? 

Через витоки інформації з НАБУ, за кордон втікають усі підозрювані ще до оголошення підозри 

Чесно кажучи, не знаю. Я намагаюсь не питати у детективів про їхні майбутні плани, оскільки ця історія якраз про витоки з НАБУ. Те, що за останні роки дуже багато людей повтікали з України, дає підстави підозрювати всіх у всьому, зокрема й у витоках інформації. У нас за місяць до підозри втік голова Нацбанку Шевченко, до підозри втік і голова Фонду держмайна Сініченко. Якимось “магічним” чином про майбутню підозру дізнались представники Державної служби зв'язку і встигли подати заяву на звільнення за власним бажанням до того, як їх могли затримати. Тому я до детективів з такими питаннями не лізу. Займаються і добре. 

В Україні понад два роки триває війна, про корупційні скандали, пов'язані з військовими, чули усі, але чи зробило щось НАБУ? Кого затримали? Та нікого. Чи є за весь час роботи НАБУ хоч один запідозрений представник Офісу Президента, попереднього президента чи нинішнього? Так, була спроба щодо Татарова, але, на жаль, її спільними зусиллями розвалили опоненти. Тобто є питання до оцінки роботи НАБУ, але те, що вони зробили зараз, це, поза всяким сумнівом, успішна історія. 

Чому так відбувається? Їм бракує політичної волі чи кваліфікації і вміння?

На жаль, це комплексна проблема з багатьма причинами. Кілька років влада – і при попередньому президенті, і при нинішньому – саботувала роботу НАБУ. Достатньо сказати, що там два роки навіть не було керівника спеціалізованої прокуратури. За допомогою всього світу, все-таки, вдалось призначити нового керівника. Тому демотивація відбувалась на всіх щаблях. Це також призвело до того, що багато вмотивованих детективів реально звільнились з НАБУ або стали жертвами апаратних інтриг. І зрештою, маємо те, що маємо. Тому бюро, жаль, не біжить так, як могло б бігти. Ну і дуже очевидно змінилася історія з витоком інформації з НАБУ за останні роки. 

Яка роль преси в таких процесах? Ми знаємо, що є проєкти "Наші гроші", є Bihus.Info і не тільки. Яка роль цих розслідувань і загалом медіа? 

Ми і є тією четвертою владою, яка здатна доносити інформацію в країні, коли інші гілки влади з якихось причин прогинають. У нас є три гілки влади – виконавча, законодавча і правосуддя. Вони, очевидно, не зовсім вдало перебувають в балансі, вони скоріше монополізовані однією політичною групою. Медіа і є тією четвертою владою, яка дає можливість суспільству бачити і розуміти, що ж насправді відбувається в країні. 

Як зараз медіа мають працювати саме на таких нивах, коли держава вставляє "палки в колеса"? 

Якщо закрити рота журналістам, то чим ми тоді відрізняємось від Росії?

Краще подалі триматися від теми підтримки від держави, будувати незалежну пресу, щоб не залежати від держави і її грошей. Після цієї зими стало цілком очевидно, що багато моїх колег-розслідувачів зіштовхнулись з провокаціями зі сторони державних силових органів. Тому цілком зрозуміло, що наша діяльність викликала роздратування. Дійшло до того, що на це українській владі почали вказувати представники інших країн – наші союзники. Тобто ця історія, на жаль, не просто про утиски журналіста чи журналістів, це реальна історія про демократію в Україні. Саме наявність незалежних медіа, які формують людей в країні, і є однією з ознак демократії. Якщо цю ознаку вбити і закрити рота журналістам, то чим ми тоді відрізняємось від Росії? Трохи покращена малоросія? На жаль, мова йде саме про це. 

Що робити, якщо все-таки відбувається такий тиск? 

Наші закордонні союзники багато інвестують в українську демократію, вони захищають свої інвестиції. На щастя, це так і є. Інвестиція в демократію – це підтримка незалежних медіа. Ми можемо тільки говорити про те, що у нас відбувається і говорити правду. Ми не повинні брехати, і ми не повинні ховатись за масками анонімних телеграм-каналів. Ми, як представники українських медіа, повинні говорити правду і нічого, окрім правди. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Відновлення справедливості чи обмеження прав: військових облік для українців за кордоном