Стривай, чому повертається?? Я ніколи не говорив українською раніше і зараз тільки починаю, – скаже типовий корінний мешканець Києва, Харкова, Дніпра, тисяч міст, сіл, містечок.

Справа в тому, що рідну мову забрали не у вас, а ще у ваших батьків. Або навіть дідів. Типова картина в сім'ї російськомовного українця – російськомовні батьки і україномовні діди.

Чому так? Бо імперія щедро засівала тут свою, імперську, мову і культуру. Хочеш отримати вищу освіту? Маєш знати рускій, бо освіта тільки на руском. Хочеш престижну, керівну роботу в міністерстві – знову треба рускій. Хочеш бути вчителем – вчитель руского буде заробляти більше за вчителя української. А хочеш, щоб стібали селюком – тоді говори українською. Мовою села, гуморесок і тужливих пісень.

І україномовні діди стали віддавати дітей в рускі школи, розмовляти чужою. Аби дитина виросла успішною та знайшла своє, тепле, місце в цьому житті.

Тому, якщо ви зараз повертаєтеся до рідної, ви саме повертаєтеся до української, а не переходите на неї. Повертаєте своє, рідне, давно вкрадене імперією у вашого роду. Кожне ваше українське слово – то цвях у домовину їхнього імперського міра. Кожен, хто повернувся на рідну – то вирок імперії.

Найкраща мотивація повернутися на українську – помста окупантам за покоління зросійщених предків. Якщо потрібна причина старатися, то ось лайфхак – помста!

І не важливо, говорите ви з помилками, суржиком, довго підбираєте слова – головне, говоріть! Балакайте, розмовляйте, гомоніть, бесідуйте, лопотіть, теревеньте, базікайте – повертайте своє, рідне.

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.