“Справжня, остаточна перемога стане можливою, якщо ми всі в повному значенні цього слова будемо поводитись, як належить людям”, – Блаженніший Любомир Гузар.

19 грудня у стінах Центру Шептицького відбулась зустріч-дискусія “Спогади Любомира Гузара” з метою відзначити вагомий внесок та вплив Патріарха на українське суспільство. 

Слова видатного Отця і Глави української греко-католицької церкви Блаженнішого Любомира Гузара розібрали на цитати, люди захоплювались його громадською діяльністю, а своїм життєвим шляхом Патріарх надихнув не одне покоління до змін. Чимало видатних людей: лікарів, істориків, філософів, священиків, письменників, громадських активістів та політиків згадують Любомира Гузара як свого духовного наставника, провідника та друга.

До цієї дискусії долучились дослідники доробку духовного лідера України: Владика Борис Ґудзяк – митрополит Української греко-католицької церкви, голова Філадельфійської архиєпархії в США, провідний науковець у галузі церковної історії, президент Українського католицького університету, о.Богдан Прах – доктор філософії, провідний науковець у галузі церковної історії, третій ректор Українського католицького університету, Леся Харченко – дослідниця, упорядниця книги «Любомир Гузар. Спогади», Борис Білинський – онкохірург, однокласник Любомира Гузара, Сестра Вероніка – монахиня Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії, яка опікувалася здоровʼям Патріарха Любомира Гузара останні 10 років його життя, а також Іванка Крип'якевич-Димид – художниця, іконописиця, лауреатка премії імені Василя Стуса.

Під час дискусії багато говорили не лише про вагомий внесок Любомира Гузара в церковне життя України, а й про історію його життя і спогади з дитинства. Однокласник Блаженнішого Борис Білінський розповів про захоплення маленького Любомира спортом, зокрема волейболом:

“Багато питають мене, яким Любомир був в дитинстві. Він був звичайним хлопцем, який бавився в дитячі ігри. Не дарма він казав: “Не можна забувати, що ми всі колись були молодими і про нас також старші казали, що ми нічого не варті, бо не такі, як вони. Якраз навпаки – молоді люди назагал є ідеалістами, бажають кращого. Тільки часто ми залишаємо їм такий світ, в якому нелегко жити”. В свої слова він вкладав багато змісту, ці слова по-справжньому змінювали людські життя”, – розповів Борис Білинський. 

Кожен з учасників дискусії згадав про патріотизм і любов до рідної землі Любомира Гузара і про те, що він був неймовірним співрозмовником, який в перервах між розмовами в молитві звертався до Бога. “Блаженніший казав, що захищати свою хату і землю – не лише право, а й обовʼязок кожного”, – Борис Білинський. 

В останні 10 роки життя Любомира Гузара його здоров'ям опікувалася Сестра Вероніка:

“Він не завжди добре спав, тож часто багато думок черпав вночі. А рано прокидався і казав: “Всемилостивий Господь дав думку”, – сказала вона. 

У рамках заходу відбулась презентація книги спогадів Патріарха Любомира Гузара, яка вийшла друком у видавництві «Портал». Упорядниця книги “Любомир Гузар. Спогади” Леся Харченко зауважила, що ця книга є радше антологією, ніж художнім твором:

“Ця книжка не написала кимось про Патріарха Любомира, це його слова, це його розповідь про його життя, які я записувала впродовж наших зустрічей в останні роки його життя. Ідея книги народилася в 2014-му році, коли я почала працювати над фільмом про Блаженнішого Любомира і двох його однокласників. Після фільму я потрапила під вплив харизми Патріарха, і вже не змогла зупинитись. Я ходила до нього, ми розмовляли про його життя, про його світогляд. І в якийсь момент, мабуть, я йому набридла. Він сказав, що пора вже зробити книжку про все те, що він каже. І, звичайно, для мене велика честь і велике щастя бути причетною до такої людини. Я сподіваюся, що передала якомога повніше і точніше те, що він хотів сказати. Надію на це мені дає команда, яка працювала над книжкою. Це справді видатні люди. Згодом ми опублікуємо додаток до книги, родовід Любомира Гузара, який улала його племінниця. Він сягає початку 17-го століття і налічує майже 500 осіб. Звісно, такий великий родовід він не зміг увійти в книжку в повному обсязі, тому його за QR-кодом можна знайти в кінці книги”, – розповіла Леся Харченко. 

Три постаті, які дуже чітко описують шлях, долю, філософію і молитви нашого народу – це Йосиф Сліпий, Андрей Шептицький та Любомир Гузар. І якщо про Шептицького написано дуже багато завдяки Українському католицькому університету, то про Любомира Гузара – не так багато. Писати і говорити про нього – це вагомий крок до належного вшанування людини, яку більшість з нас памʼятають, яку ми застали живою. Ми слухали його, читали, довіряли йому і з щирим серцем багато людей шкодують про його втрату. 

Іванка Крипʼякевич-Дамид, яка малювала ілюстрації до книжки “Спогади Любомира Гузара” розповіла про те, як почула про страшну звістку:

“Коли я дізналася про смерть Блаженнішого, то прийшовши додому, першим ділом ми з чоловіком (о. Михайлом Дамид, чоловік п.Іванки, ред.) взяли простирадло і написали “Santo subito!” (Святий одразу) і вивісили це простирадло разом із фото Блаженнішого на своїй хаті”.  

Любов і патріотизм передовсім втілюються в дії. Саме так вважав і навчав цього інших Блаженніший Любомир Гузар – духовний лідер України, Патріарх-предстоятель Української греко-католицької церкви та кардинал Католицької церкви. Памʼять про таких українців житиме доти, доки про них будуть говорити, їхні цитати – цитувати, а життєвий шлях переповідати з покоління в покоління. 

Замовити книгу можна за посиланням.

Емма Стадник для “FM Галичина”.