Зеленський додав, що це може відбутись у травні-червні цього року, тому не лише ми, але й наші партнери мають до цього готуватися, бо Україні потрібна допомога. 

Він пояснив, що, якщо для оборони та утримання ситуації потрібен паритет, то для контрнаступу потрібна перевага в силі: «ми сьогодні воюємо на дипломатичному фронті за паритет». 

Проте цей тиждень відзначився не лише цією заявою. Вчора, 28-го березня, у Варшаві відбулась зустріч премʼєр-міністра України Дениса Шмигаля та премʼєр-міністра Польщі Дональда Туска. 

Туск заявив, що Польща і Україна близькі до знаходження рішення відносно розблокування кордону. За його словами, відбувається пошук "добрих рішень" для Польщі і України одночасно.

То що означає заява президента України та як оцінювати результати зустрічі премʼєр-міністрів України та Польщі? Про це в ексклюзивному інтервʼю для “FM Галичина” розповів політтехнолог Тарас Завгородній. 

Як розшифрувати заяву президента зрозумілою для людей мовою? Чому вона так раптово і так критично пролунала?

Ці слова розраховані на західну аудиторію, аби вона пришвиджувала роботу стосовно надання допомоги. Насамперед йдеться про Сполучені Штати Америки та Європу, які багато обіцяли Україні, виголосили багато заяв, а тепер слід виконувати ці обіцянки. Ми бачимо рухи зі сторони Європи, зокрема Чехія надає снаряди, а нам вони потрібні. Тому ця заява Зеленського розрахована для західної аудиторії, а не для нас. Чи буде такий масований наступ залежить і від того, чи удари українських дронів влучать в ціль, чи будуть можливості використовування всіх цих ресурсів по нафтопереробних заводах. Бо все це безпосередньо впливає на можливості росіян.

Цього тижня також відбулась зустріч, яку очікували значно раніше. Йде мова про зустріч глав урядів України та Польщі та перемовини для розв'язання кризи на кордоні. Як ви оцінюєте ці перемовини і як довго вони ще мають тривати для того, аби дійшло до взаємних компромісів? І чи є ці взаємні компроміси взагалі? 

Ми даємо можливість заробляти “агробаронам”, але це забирає нашу можливість вступити в ЄС

Якщо вони і досягнуть якихось угод, то вони будуть тимчасові, тому що принципово питання не вирішене. Українське сільське господарство не вписується в ЄС і ми повинні це чітко розуміти. Там сільське господарство побудоване на фермерах. І це стосується не тільки Польщі, Франція також доєдналася до вимог поляків. Ми самі повинні починати перебудовувати своє сільське господарство, тому що такі проблеми завжди будуть виникати. Якщо не будемо перебудовувати, щоб купка "агробаронів" заробляла гроші, вони будуть сварити нас з ЄС для того, щоб заробити ці гроші. Нас не візьмуть в ЄС, якщо ми будемо загрозою, або будуть вимагати заборони всього експорту, всієї аграрної продукції на років так двадцять. 

З сільським господарством, в якому панують "агробарони", нас в ЄС не візьмуть ніколи. Нам слід перебудовувати своє сільське господарство на подобі того, яке є в ЄС, на невеликих фермерах. У нас великі площі, тому невеликі фермери можуть мати приблизно 1000 гектарів в одні руки. Тобто зараз вже треба підвищувати податки на "агробаронів", які мають більше 10 тисяч гектарів. Хто обробляє таку велику частину землі, нехай платить великі податки. Нам потрібно знижувати відсоток відшкодування ПДВ на експорт сировини, щоб переробка у нас зростала. Тоді буде все гаразд. 

Тут також питання в тому, де набрати фермерів в достатній кількості. І, звичайно ж, їм потрібно залучати інвестиції, щоб розпочати свою фермерську діяльність. Комусь потрібно підтягнути навчання, іншим – закупити техніку. 

Нам розповідають про “ефективне сільське господарство” України, яке не є таким 

Закладаємо податками "агробаронів", і це вирішить багато завдань. Знизити відсоток відшкодування ПДВ, і нехай будують переробку, нехай інвестують в сільськогосподарське машинобудування. Нехай енергетики, до прикладу, інвестують у виробництво машинобудування. Це ж не обов'язково фермери можуть бути. І за рахунок цих грошей допомагати фермерам. Тому що ці хитруваті "агробарони" розповідають казки про “ефективне сільське господарство” України. Це відверта брехня, яку підтверджують цифри. Наприклад, Нідерланди експортують аграрної продукції на 90 мільярдів доларів щорічно. Ця країна в 15 разів менша, будується там все на невеликих фермерах. А наші так звані "ефективні" на таких родючих ґрунтах аж 35 мільярдів станом ще на 2021-ший. Поляки теж приблизно під 60 мільярдів євро.

Зовнішні ринки не обманеш. А ми все виправдовуємо тим, що їм платять дотації. Це не дотації, це довгострокові інвестиції, які дозволяють виробляти кінцевий продукт, який можна продати за більшу ціну. А наші хитруваті "агробарони" виштовхують людей за кордон. Ось і відповіді на запитання, де брати фермерів. Чи буде бажання в людей обробляти землю? Буде, якщо будуть умови.

Щоб ця купка магнатів могла спокійно вивозити зерно, українська держава страхує судна, які заходять в порти Одеси. А промисловці, які будують заводи, щоб виробляти зброю, не страхуються. Прилітає ракета, їм ніхто нічого не компенсує. Тобто ми це дотуємо кров'ю наших солдатів, тому що купка "агробаронів" хочуть заробити собі гроші, експортуючи технічні культури. Також ми дотуємо весь народ України через високі ціни на продукти харчування, тому що вони експортують технічні культури, а ми змушені імпортувати вже готову продукцію. Тому нехай не розповідають, що вони ефективні. Вони є загрозою нашій нацбезпеці і інтеграції в ЄС, що ми чітко і ясно повинні розуміти.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Обіцяна допомога від США може бути останньою, – Давидюк