Нардеп: Блокування кордону з Польщею — це цинічна політична маніпуляція

Нардеп: Блокування кордону з Польщею — це цинічна політична маніпуляція
Посилання скопійовано
Страйки на польсько-українському кордоні мають і політичний бік.
Нардеп: Блокування кордону з Польщею — це цинічна політична маніпуляція

Про протести польських перевізників на кордоні з Україну сказано і написано вже чимало. Якщо коротко, то поляки намагаються обмежити українські логістичні компанії у співпраці напряму з Євросоюзом, адже це складає для них неабияку конкуренцію. Проте, з іншого боку, Україна підписала угоду про вільне перевезення не з Польщею, а з ЄС. 

Окрім економічних, соціальних та військових сторін, ця ситуація є й глибоко політизованою. Так, за страйкарями стоять польські політичні сили, у цій країні змінюється влада, а коаліцію там формують опозиційні сили. І на фоні всього цього виникає скандал, який ускладнюється банально тим, що Україні наразі немає, з ким вести перемовини, оскільки стара влада вже не ухвалює рішень, а нова ще цього не робить.

То кому вигідні блокування кордону між Польщею та Україною, в чому полягає цинізм поляків та як можна вирішити цю проблему? Про це в ексклюзивному інтерв’ю для “FM Галичина” розповіла народна депутатка України Юлія Клименко

Як відомо, польські політики підтримують ці страйки. Кого саме можете відзначити? 

З політичної еліти ці блокування кордону абсолютно відкрито підтримує тільки одна партія — “Конфедерація”. І вони, власне кажучи, мають такий собі антиукраїнський сегмент, тому й підтримують такого роду страйки — не тільки вантажоперевізників, але й аграріїв. Крім того, є й інші політсили, які “роздувають” ці мітинги, але не відкрито. 

Ми потрапили в ситуацію, коли внутрішня польська політика не склалася і це використали для дестабілізації кордону з Україною

Проте, як у будь-якій країні, в Польщі є внутрішня політика, старий уряд і стара влада. Зараз, скажімо так, в перехідному періоді ми бачимо, що формується коаліція з опозиційних сил, які, скоріше за все, призначать свого прем'єр-міністра. Не дивлячись на те, що Анджей Дуда запропонував Моравецькому сформувати уряд, а це триватиме певний час. Тому ми з вами потрапили в не дуже гарну ситуацію, коли внутрішня польська політика не склалася і ситуація була використана для того, щоб дестабілізувати кордон з Україною.

Ви вже згадали партію “конфедератів”, яка ніколи не приховувала своєї проросійської позиції. Чи можемо ми тут говорити про якусь “руку Москви”?

Швидше за все, Росія, як завжди, скористалася цим моментом. Тобто, я не думаю, що вона організувала ці страйки чи була там безпосереднім учасником, але вона може таке підтримувати. Справа у тому, що співпраця з Кремлем — це дуже не по-польськи: ця держава реально не любить Росію. Наприклад, в їхньому парламенті є тільки один яскраво проросійський депутат, але навряд чи він зміг би організувати такого роду протести. 

Тому я думаю, що Росія просто користується конфліктом, розуміючи всю безвихідь ситуації, та це робить успішно. 

А коли, на вашу думку, закінчиться оце “міжвладдя” у Польщі, конфлікт вирішиться сам по собі? 

Ні, не варто на це сподіватись, тому що цей конфлікт є достатньо застарілим. Тобто, це не сьогоднішня історія, вона просто вилізла назовні у такій формі. Але те, що вантажоперевізники, аграрії і деякі інші польські сектори виступають проти української конкуренції, це було очевидно багато років. Насправді польські перевізники завжди лобіювали оцю дозвільну систему, коли українським логістичним компаніям-перевізникам видавали дозволи, та таким чином обмежували кількість українських вантажівок, які можуть в'їхати на територію Польщі і Євросоюзу. І так відбувалося протягом тридцяти років. Тобто, це дуже стара дискусія, яка набрала нової сили.

Поляки будуть намагатися лобіювати повернення дозволів, бо ми створюємо для них велику конкуренцію

А все тому, що сьогодні кількість українських вантажівок на території Польщі зросла втричі, і це — велика конкуренція для місцевих логістичних компаній. Ба більше, Польща є найбільшою країною, яка здійснює вантажоперевезення в Європі, а саме українці — другі. Тому поляки хочуть, щоб ми працювали на польській компанії. Я знаю, що сьогодні приблизно 100.000 українських водіїв зайняті в польському секторі вантажоперевезення. А коли ми напряму працюємо з європейськими клієнтами, то забираємо у них заробіток. Тому поляки будуть намагатися лобіювати повернення дозволів, на що ми не повинні погоджуватися, оскільки для нас це буде суттєве обмеження наземних перевезень. А Україна перебуває в умовах, коли ми не маємо іншої можливості перевезень — ні авіатранспортом, ні морських, ні залізничними шляхами.

Тобто це просто цинічне використання ситуації, в якій перебуває Україна?

Абсолютно правильно: цинічне і бізнесове. І я хочу сказати, це дуже показово. І нам треба готуватися, що всі будуть захищати свої національні інтереси в Європейському Союзі. Тому я завжди стверджувала, що вихід — це секторальні переговори. Ми сьогодні ухвалюємо закони для відкриття переговорів, але це лише 5% успіху, а 95% — важка праця. І треба буде докладати зусилля у цих переговорах і залучати сильних переговорників. Адже для якихось країн ми будемо конкурентом в аграрному секторі, для когось в металургії, а десь і в ІТ. 

Тобто, на вашу думку, краще домовлятися окремо з Польщею по цьому питанню, а не навпаки пробувати тиснути на неї через Євросоюз?

Проблема в тому, що сьогодні в Польщі немає, з ким домовлятися, оскільки старий уряд вже не хоче ухвалювати рішення і залишає всі тяжкі проблеми новому

Я думаю, що треба робити те й інше. Але проблема в тому, що сьогодні в Польщі немає, з ким домовлятися, оскільки старий уряд вже не хоче ухвалювати рішення і залишає всі тяжкі проблеми новому уряду, як це завжди робиться у всіх демократичних країнах. Новий уряд ще не сформований, і ми навіть не знаємо, хоча би приблизно, хто буде наступним міністром інфраструктури, який може брати участь в переговорах і ухвалювати політичні рішення. Політичність рішень тут полягає у тому, що дійсно багато поляків нині підтримують ці страйки, а отже треба буде частково піти проти їхньої волі.

То що конкретно нам тут зараз зробити? Трошки перечекати, нехай оновиться влада, і аж тоді розпочинати всі процеси перемовин?

У жодному разі! Нам треба було ще місяць тому почати переговори  з поляками, зокрема з їхніми профспілками, і з Європейським Союзом. А для себе слід було визначити, які поступки для нас є припустимими, а на що ми не можемо піти в жодному разі. Нам треба негайно і якнайактивніше брати участь на політичному рівні. Насправді зараз у нас тільки точиться дискусія між заступником міністра інфраструктури і його колегами. Я думаю, що цей рівень треба трохи підняти і почати говорити, скажімо, зі старими і новими польськими політиками. 

Крім того, необхідно пояснювати ситуацію, причому в набагато більших обсягах — треба “превентивно” говорити з іншими політиками в інших країнах, які потенційно можуть доєднатися до вимог повернення дозволів для українців. Але все це — політичні рішення, які ухвалює керівництво держави. 

Я думаю, що з одного боку нам треба безумовно наполягати на міжнародних і європейських зобов'язаннях, тому що ми підписали договір про транзит без дозвільної системи. Тобто ми маємо угоду про, фактично, безвізовий вантажопотік з Європейським Союзом, а не з Польщею чи Словаччиною. Ця угода діє ще до літа і якщо Європейська комісія буде вважати за необхідне накласти санкції на Польщу, значить, вона їх накладе. 

Проте з іншого боку, це концептуально не вирішить питання нашої глобальної конкуренції з поляками, словаками та з іншими країнами. Отже треба шукати також політичні можливості розв'язання цієї проблеми на більш ґрунтовному рівні. Іншими словами, треба працювати на всіх напрямках усіма доступними для нас методами. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Генерали Європи і США зрозуміли, як багато часу вони втратили, — експерт