Вибачте, мої любі українські друзі. Те, що відбувається, не може бути справою мого народу. Коли, будучи підлітком, я дізналася, що під час Варшавського повстання росіяни, які стояли по правому боці Вісли у 1944-му році, не погоджувалися заходити на летовища союзників (для заправки), які несуть допомогу Варшаві, яка воює, я думала, що так ганебно поводитися можуть лише росіяни. Зрештою, допомога, яка була призначена повстанцям, була скинута з цих літаків раніше на полях Варшави зовсім випадково, потрапила до рук німців. У той час, будучи підлітком, я була переконана, що тільки росіяни можуть спостерігати, як стікає кров'ю інша нація.... що ми, поляки, ніколи б такого не робили.

А чим сьогодні займаються "польські" фермери та перевізники? Аж не віриться, що це Польща... Справжній поляк ніколи б не вдарив сусіда, який бореться за свободу, у спину. Це не про постуляції, а про форму протесту. Це ганьба і сором. ВИБАЧТЕ, що воює Україна, вибачте....

П. С. Цю картину мені подарував молодий український живописець на знак подяки за допомогу, яку поляки надали українцям після початку повномаштабної війни, яку розпочала РФ. На картині зображені сестри Польща та Україна в ніжних обіймах. Чому ми все це знищуємо?

Джерело.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами