Волонтерство, надання безкоштовних послуг і товарів або просто збори коштів – це речі, від яких не відмовлялись ні дрібні українські підприємці, ні власники великого бізнесу. І якщо спочатку підприємців відпустили у дещо “вільне плавання”, спростивши їм умови звітування про доходи, то з 1-го жовтня Кабмін відновив перевірки бізнесів, які були заборонені на час дії воєнного стану. 

«Законопроектом пропонується внести зміни до Податкового кодексу та ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування", якими передбачити, що з 1 жовтня 2023 року відновлюється проведення документальних (планових та позапланових) перевірок, проведення яких було заборонено до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України», – повідомив постійний представник Кабінету міністрів у Верховній раді Тарас Мельничук.

З одного боку, це доволі слушне рішення, адже в Україні чимало недобросовісних підприємців, які намагаються приховувати власні доходи, аби сплачувати менше податків. Проте з іншого боку це розв’язує руки правоохоронним органам, які можуть використовувати такі перевірки для того, щоб “кошмарити” бізнесменів, підштовхуючи їх до корупції. Схема проста: поліція чи інший правоохоронний орган не знайде порушень, якщо підприємець “поділиться” доходом. 

Про нові можливості рекету для влади та конфлікт у Офісі Президента в ексклюзивному коментарі для “FM Галичина” розповів один з керівників проекту “Наші гроші” Олексій Шалайський. 

Якою є ситуація з перевірками бізнесу сьогодні?

Типологія нашої корупції трошки змінилася. На першому місці у нас, я вважаю, стоїть корупція в міноборони, яка стосується всіх військових закупівель. Але на друге місце я б поставив корупцію в правоохоронних органах.Так сталося, що у нас з’явилась якась неймовірна хвиля людей, перевірок, обшуків, допитів, вигідних владі, та багато іншого. Така ситуація призвела до того, що навіть найкрупніші українські бізнесмени почали гуртуватися у фронт внутрішньої боротьби з правоохоронними органами. Це починалося з невеликих пресконференцій, на яких вони почали говорити, що вже немає сили терпіти, бо такого не було навіть до повномасштабної війни. Потім сформувалася ціла велика група бізнесменів, які створили “Маніфест 42”, адже мова йде про 42-гу статтю Конституції, яка гарантує вільне підприємництво. Там вже підписалося приблизно сто крупних підприємств, які апелюють до влади, що треба щось зробити з правоохоронцями. Цього пересічна людина не бачить і на це є дві причини. 

По-перше, самі бізнесмени дуже часто не хочуть говорити про те, що на них “наїхали”, навіть розуміючи, що оприлюднення цих фактів їх врятує в цьому конкретному випадку. Але вони бояться, що це потім їм відгукнеться через рік чи півтора, тому що ці правоохоронні органи згадають, як ці бізнесмени повелись. По-друге, тому що побачити ці “наїзди” в якихось офіційних відкритих реєстрах просто неможливо. Єдине місце, де все це можна зустріти, це судовий реєстр, де оприлюднюються ухвали про обшуки, арешти, гроші тощо. Але навіть зараз туди взагалі нічого не вноситься. Ми дуже тісно співпрацюємо з двома десятками підприємств, які під таким “наїздом” живуть і фактично нічого немає в судовому реєстрі. Тому що відкрити кримінальне провадження зараз дуже легко. Будь-хто може піти в поліцію і написати “перевірте Шиманського”, і поліція навіть зобов'язана відкрити провадження. Інша річ, як вона з цим провадженням буде чинити: поліція може заявити, що перевірила, але нічого не знайшла, а може зробити “веселе життя” для підприємця. Я маю на увазі перевірки, допити, суди і таке інше. Грубо кажучи, за якусь заборгованість у 100 гривень, органи можуть заарештувати всі банківські картки бізнесмена. Крім того, в будинку кожного підприємця проводять обшуки, а це дуже неприємно: заглядають в усі шпаринки, викручують лампочки, знімають туалетні бачки тощо. І я гарантую, що в кожного є певна кількість готівки вдома. Після того суддя дає дозвіл на арешт майна абощо. У результаті підприємець ходить по допитах, в нього забирають телефони, а забрати телефон для сучасної людини – це катастрофа, бо всі бізнес-партнери туди телефонують. Тому в бізнесменів є 2 шляхи: або довго і нудно судитись, щоб довести свою невинність, або “порішати” це питання, щоб від тебе відчепились. 

Хто за всім цим може стояти?

Що цікаво, коли ми маємо такі кейси, ми постійно дивимось, хто саме веде ту чи іншу справу: який слідчий, який прокурор тощо. І десь в третині випадків ми виходимо на людину, яка тим чи іншим боком перетиналася у своєму житті з Олегом Татаровим. Звісно, ми не можемо стверджувати, що ці люди працюють за його вказівками, але це, щонайменше, дивно. А ще нас дивує, що людина з Офісу Президента, яка взагалі є позаконституційним, керує всіма міністрами. І навіть якщо ці історії не модеруються ним особисто, то він може їх зменшити. Однак вони лише збільшуються.

Ба більше, я думаю, що зараз існує конфлікт в ОП, тому що підприємці готові згортати свої бізнеси в Україні та тікати за кордон. Ми вже знаємо кількох таких, які планують закриття великих заводів, але вони не дають згоди розповідати про них. Вони банально бояться, що їм не дадуть цього зробити. Все дійшло до того, що в Офісі Президента створена спеціальна “група швидкого реагування”, де ти можеш поскаржитись генпрокурору чи голосві СБУ, що на вас несправедливо “наїжджають”. Керує нею Шурма, а раніше там був і сам Татаров, проте пішов звідти. Тому виник конфлікт: Шурма, який хоче показати, що він підтримує бізнес, мусить просити (чи то примушувати) Татарова, аби той впливав на силовиків та зупиняв ці кейси. Це серйозний конфлікт.

Повна розмова з Олексієм Шалайським за посиланням.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Парламент скасував висновки ДАСУ щодо повернення 2,5 млрд грн оборонними підприємствами