Польські фермери перекрили рух вантажівок на шести з дев’яти пунктів пропуску, також вперше зафіксували спроби протестувальників не пропускати навіть пасажирський транспорт – і автобуси, і потяги. 

Рух вантажівок практично зупинений, найскладніша ситуація на пункті пропуску «Ягодин – Дорогуськ», де взагалі припинився рух вантажного транспорту. 

Проте якщо раніше обмеження руху стосувалося передусім великого вантажного транспорту, 18-го лютого в мережі з’явилося відео, як протестувальники блокують проїзд пасажирських автобусів.

Згодом "Укрзалізниця" повідомила, що поляки пішли ще далі і спробували заблокувати рух пасажирського потяга Київ – Хелм. Всередині було 260 пасажирів, більшість – це жінки та діти.

Міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков назвав ситуацію "прямою загрозою безпеці" України.

То якою є реальна причина протестів польських фермерів на кордоні з Україною та чому українці стали заручниками поляків? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів економічний експерт Олег Пендзин. 

Чи дивує вас те, що зараз відбувається на кордоні? 

Абсолютно не дивує і я поясню, чому. Щоб зрозуміти, що відбувається, давайте згадаємо 2014-тий рік. В угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом є частина про вільну торгівлю. Звучить красиво. У цій угоді є квоти на постачання української аграрної продукції в Європейський Союз. Квоти на рівні 1-3% загального обсягу виробництва цієї продукції в Україні. Хіба це – вільна торгівля? А насправді все дуже просто. Це було єдиною умовою підписання угоди про асоціацію зі сторони східноєвропейських країн. Ось вам "любов, радість і бажання побачити Велику Україну у складі Європейського Союзу". 

Давайте будемо відверті. Саме тоді були закладені підвалини тих проблем, які ми маємо зараз. Тоді замість того, аби сісти і раз та назавжди домовитись, як буде виглядати український експорт в Європейський Союз тоді, коли Україна стане невід'ємною частиною ЄС, ми погодились на те, що ми в Євросоюз не продаємо практично нічого. Будь-яка інтеграція, будь-які об'єднання завжди ґрунтуються на економічних важелях. Тобто ми, зі своєї сторони, польські товари запустили в Україну без будь-яких обмежень, а основну статтю свого експорту погодилися не давати. 

Нам “вилізли боком” домовленості, які ми уклали у 2014-му

З 24-го лютого 2022-го року, коли почалася активна фаза бойових дій, коли всі ті обмеження зняли, все те, що відклали у 2014-му році, “вилізло боком”. Зараз ми просто маємо наслідки 2014-го, тому все, що відбувається зараз, мене абсолютно не дивує.

Ви не замислювались, а чого це раптом шановні поляки погодилися зняти блокування на певний час у вересні? Що ж таке трапилось? А все дуже просто. Це зробили, аби не загострювати ситуацію. В Єврокомісії, в Європейському Союзі просто відступились від польських аграріїв. Євросоюз дав їм 100 мільярдів євро у вигляді додаткових субсидій. Тобто вони не продали свою продукцію, продала Україна, а їм за це ще й заплатили. Весело, правда? Тоді Євросоюз пішов на такі речі, а зараз він цього робити не хоче. Так, поляки справді шантажують ЄС. В дійсності, коли ми уважно подивимось на перелік їхніх вимог те, що стосується України, складає відсотків двадцять, не більше. 70% доходів європейського фермера – це дотації Євросоюзу. Непогана така фінансова "парасолька", чи не так? Але це ж “палиця з двома кінцями”. Тобто, з однієї сторони, вони отримують дотації, а з іншого – ставлять ще й свої вимоги. Вимоги щодо незастосування певних видів агрохімікатів при виробництві чи вимоги щодо певних зелених приписів. Загальний обсяг дотацій в Європейському бюджеті становив 48%, тобто 48% європейського бюджету йшли на аграрні дотації європейським фермерам. Уявіть собі – половина бюджету. Зараз це приблизно 25%, тобто дотації неухильно зменшуються. А вони звикли жити сито-багато. 

Різко зменшились дотації і на європейське тваринництво. У поляків тваринництво дуже потужно розвинуте, тобто усі вони “сиділи” на цих дотаціях. Коли ми подивимося на перелік вимог, то в нас виходить перша вимога – до Європейського Союзу з приводу екологічних приписів, друга – щодо заборони використання певних агрохімікатів, третя – збільшення дотацій, і десь там в кінці, 20% – Україна. 

Проте, як же натиснути на Європейську комісію? Ну, можна походити по Варшаві із тракторами, покричати в гучномовці, але реакції не буде жодної. А от якщо заблокувати кордони з Україною, з країною, яка воює, не пропускати воєнні вантажі, я вже не говорю навіть про автобуси з людьми, то Євросоюз вимушений буде "чесати потилиці", що він і зробив. Вони почали страйкувати і блокувати кордони, і тут же Європейський Союз знайшов мільярди євро дотацій. Ми – стали заручниками ситуації, проте дуже й дуже не вчасно. 

Навіть той факт, що ми вже тривалий час перебуваємо у стані війни, ніяк не заспокоїть поляків. Чому так? 

Я скажу дуже цікаву річ. Влітку минулого року була скоординована акція румунів, болгар, словаків, угорців та поляків. Зараз страйкують тільки поляки. Чому? Все просто. Україна запропонувала нашим партнерам дуже гарний спосіб тимчасового рішення. Я називаю це "механізмом самообмеження". Тобто Україна погоджує з прикордонною країною Європейського Союзу загальний обсяг української аграрної продукції, яку вони готові прийняти. На цей обсяг своїм аграрним виробникам український уряд видає ліцензії. Ми маємо це з румунами та словаками, тобто це працює. Ми запропонували таке ж вирішення полякам. Але у поляків питання українського експорту складає 20-25%, все інше Українців просто не стосується. Тому вони не погодились і не пішли на такі умови. 

Полякам потрібен український кордон в якості важеля тиску на Європейську комісію

Полякам потрібен український кордон в якості важеля тиску на Європейську комісію. Тобто у цій ситуації – виключно політика. Економіка залишилося в минулому. Тим більше, загальний обсяг українського аграрного експорту через Польщу є невеликим. Ми ж розуміємо, що поляки також везуть в Україну свою продукцію. Ми ж розуміємо, що 50% того, що ми купуємо в Польщі, це паливно-мастильні матеріали. Практично все паливо, на якому ми їздимо сьогодні, є польським. 

Що можна очікувати, якщо протести й надалі будуть продовжуватися? На які ще товари та продукти, крім палива, можуть зрости ціни? 

У нас основна частина нафтопродуктів йде саме залізницею. Польські протестувальники вирішили заблокувати і залізничний транспорт також. Вже за дві години там були величезні потужні наряди польської поліції, які дуже швидко вирішили питання з блокуванням залізниці. "Укрзалізниця" доповіла, що все працює в штатному режимі. Я поясню, чому. Ніхто не давав дозвіл зупиняти польський нафтовий бізнес. Orlen – це дуже потужний платник податків, який має дуже серйозні важелі впливу, зокрема й на Варшаву. І коли хтось з наших сказав, що ми заблокуємо цю фірму, одразу приїхали польські поліціянти. Проте на автомобільних шляхах польська поліція стоїть, спостерігає і посміхається. 

Через два-три роки весь трафік в Європу буде йти через Румунію, а не через Польщу

Станом на сьогодні, по-перше, поляки втратять український ринок, який буде зайнятий румунами чи турками. І те, що колись ми їли польські помідори, не біда, тепер вони будуть турецькими за таку ж ціну. Вартість на продукти не зросте. По-друге, що стосується безальтернативних речей, зокрема нафтопродуктів, все це жодним чином не заблокували і блокувати не будуть. Це відповідальність польського ринку, і ніхто не буде влазити в ці речі, тому що штрафні санкції за такий форс-мажор будуть набагато більшими, аніж польські фірми заробять. Румуни з Бухаресту і Констанці активно женуть в три зміни надзвичайно потужний автобан до українського кордону. Тому два-три роки і ми побачимо ситуацію, коли весь трафік в Європу замість Польщі поїде через Румунію. От тоді поляки задумаються.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Дезінформаційна кампанія Путіна, “вікно можливостей” для РФ та смерть Навального