Політична риторика Польщі та гроші, гроші та ще раз гроші

Політична риторика Польщі та гроші, гроші та ще раз гроші
Посилання скопійовано
“Епопея” із експортом українсього зерна набирає обертів, але, схоже, стає зрозуміло, у чому її корінь.
Політична риторика Польщі та гроші, гроші та ще раз гроші

Після багатьох взаємних звинувачень і навіть ризику погіршення стосунків між Польщею та Україною, історія із експортом нашого зерна заграла новими барвами. Станом на сьогодні Міністр сільського господарства Польщі Роберт Телус заявив, що якщо Україна буде намагатись експортувати своє збіжжя через цю країну, то Варшава не підтримає нас при вступі до Європейського Союзу. Ми, у свою чергу, стали погрожувати Польщі судом, якщо вона не прислухається до рішення Єврокомісії, яка не продовжила ембарго. 

Хтось каже, що причина тут у виборах, які скоро відбудуться у Польщі – мовляв, це політики так підігрують своєму електорату. Це логічно, адже аграріїв у Польщі чимало, і їхня лояльність може принести свої дивіденди при голосуванні. Проте тут є своя “Dark Side of the Moon”. Все доволі прозаїчно – мова йде про гроші. 

Про це в ексклюзивному інтерв’ю для “ФМ Галичина” розповів польський політик, журналіст та депутат Сейму другого і третього скликань Мирослав Чех.

Цей “серіал” із продажем українського зерна за кордон затягнувся. В принципі, як і очікування результатів виборів у Польщі. Ми розуміємо, що на все це треба зважати, але такої жорсткої заяви ще не було. Чому міністр Телус так висловився?  

Це точно передвиборча агітація і позиція, яку диктує міністр Телес. Це стратегія і тактика партії “Право справедливість”, яка сьогодні при владі у Польщі. Вони взагалі зараз ведуть дуже жорстку політику щодо Європейського Союзу, Європейської комісії, українського зерна та місця Польщі у Європі загалом. Я не говорю навіть про антинімецькі настрої і тематику, якої вони торкаються, бо якщо так слідкувати за їхньою пропагандистською лінією, то можна вважати, шо Польща і Німеччина на порозі якоїсь війни. Зрозуміло, що такі заяви, є безвідповідальними, враховуючи те, що Україна воює проти Росії, а Польща надає їй допомогу. 

Напередодні Єврокомісія видала дуже дипломатичне формулювання: 
вона закликала Польщу, Угорщину та Словаччину “бути конструктивними у питанні щодо імпорту з України”. Заклик ми бачимо, але Варшава його не почула, бо відповідь була абсолютно інша. Наш представник Тарас Качка так само каже, що ми діємо в рамках Світової організації торгівлі. За такі дії ми будемо змушені позиватися до Світової організації торгівлі. Тобто у нас попереду будуть суди? 

Розмови, що Польща блокуватиме інтеграцію України та ЄС, є виключно політичною риторикою

Будуть не лише суди, а й торгова війна. Давайте відділимо мух від котлет і будемо говорити по суті. Те, що Польща буде блокувати інтеграцію України з Європейським Союзом, наразі є виключно політичною риторикою. Польська влада дозволила себе втягти в антиукраїнську риторику. А втягли її туди фермери, які минулого року заробили на пшениці набагато менше, ніж планували, або й зовсім зіштовхнулись зі збитками. Тоді вони пішли за звичайною схемою: знайти собі ворога і кричати, що він їм перешкоджає, гине польське сільське господарство, а разом з ними і Польща. Це їхня традиційна 30-річна стратегія, яку вони завжди використовували. А потім вони розійдуться по домах, як тільки їм виділять сотні мільйонів євро компенсації. Польські аграрії собі наперед порахували прибутки, розраховували на них, а урожай підвів, і грошей немає. Ну то треба знайти винного і стягнути з нього гроші. І вони свого домоглись: частину гроші дала Єврокомісія, частину польський бюджет, і наші фермери задоволені. 

Суть проблеми полягає в тому, що Польща, Угорщина і Словаччина повністю вийшли за рамки будь-якого правового поля в цьому питанні - і європейського, і світового. Ну а Україна сказала, що якщо так, то партнером Києва буде Європейська комісія. Згідно з європейським законодавством, за торгові відносини з іншими партнерами відповідає виключно вона. Крапка. Тут не дозволено самодіяльності різних країн-членів. Тому проблема наступна: Польща, Угорщина і Словаччина заявили, що їм байдуже і вони мають право так встановлювати правила, як їм заманеться. Україна, у свою чергу, звернулась до Світової організації торгівлі, залучаючи країни, які не є членами ЄС, адже Євросоюз тут виглядає, як головна “мертва конячка”, яка вже нічого не вирішує, а вирішують саме “жеребці”, які бігають собі по полю. Така стратегія - це ескалація торгової війни. Але вчора була заява польського Прем’єр-міністра Моравецького, що Польща тепер чекатиме на пропозиції Європейської комісії, яка задовольнить польських аграріїв. 

То що тепер відбувається між Європейським союзом та Україною?

Після першого спалаху цієї проблеми в квітні-травні, було створено робочу групу на рівні Європейського союзу, Європейської Комісії і України з залученням представників п'яти країн, які ввели це ембарго. Тепер їх три. Але сьогодні Україна має запропонувати певний механізм запобіжників, умови, ціни тощо. Це має бути механізм ліцензування експорту до Польщі, оскільки ми є добросовісними сусідами і Україна поважає польську сторону. Єврокомісія із цим погодилась і заявила, що “м’яч” на стороні України - саме Київ має запропонувати рішення, а вже Варшава і Брюссель будуть дивитись, чи відповідає це рішення усім законам Євросоюзу та Польщі. 

Але тут ще є додатковий елемент, про який заявив міністр Телесу і який треба врахувати. Насправді вже відкрилися переговори про умови вступу України до ЄС, до спільного ринку і таке інше. 60% бюджету Європейського Союзу – це доплати і дотації для сільськогосподарської продукції. “Пиріг” величезний, адже це основна частина спільного бюджету всіх країн ЄС. І тепер питання: на яких умовах Україна буде вступати в цей агросектор? А велика частка цього бюджету розподіляється між польськими, румунськими та угорськими фермерами.

Тобто виходить, що угорські, румунські та польські фермери просто не хочуть ділитись? Все знову “впирається” у гроші?  

Коли йдеться про сільське господарство і тих політиків, які за нього виступають, тримайтесь за кишені

Тільки у гроші. Коли йдеться про сільське господарство і тих політиків, які за нього виступають, тримайтесь за кишені. Коли вони говорять, що тут відбувається велика кривда, вони насправді хочуть щось на цьому заробити та захистити свої інтереси. Тут працюють три елементи: по-перше, це гроші; по-друге - гроші та по-третє - гроші. А потім все інше і вибори зокрема. 

Тому не треба надто серйозно сприймати цю риторику, бо просто частина європейських політиків її використовує. Необхідно дивитись на суть проблеми, а вона є фінансовою. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Вибори, політика чи економіка: чому ЄС блокує українське зерно?