Україна за всю свою історію понад 300 років перебувала під різного роду окупацією, а отже й впливом, Росії. А та, своєю чергою, ніколи не гребувала забороною нашої ідентичності, зокрема й мови. Емський указ, Валуєвський циркуляр і спалення українських бібліотек є лише найяскравішими прикладами цього лінгвоциду. Результат, як то кажуть, “на табло”: до повномасштабного вторгнення РФ приблизно половина українців розмовляли виключно російською. 

У зв’язку із цим нещодавно у Києві відбувся неприємний інцидент. Там водій таксі відмовився обслуговувати своїх клієнтів українською мовою. Ще раз: він не захотів говорити українською у столиці України. Таким чином він порушив закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», за що й поніс покарання. Проте загальна проблема цим не вирішилась. 

То що нам робити у цьому питанні та як навчити українців спілкуватись українською? Про це у ексклюзивному інтерв’ю для “FM Галичина” розповів народний депутат України Микола Княжицький. 

Невже дев’ять років війни, понад півтора з яких триває повномасштабна, не навчили людей, що треба берегти українську мову і що вона важлива?

Насправді навчили. І політиків, які ще до повномасштабного вторгнення ухвалили Закон про забезпечення діяльності української мови як державної, і громадян, які масово переходять на українську. Але попри те, не потрібно забувати, що ми багато років були російською колонією. Наша країна є наповнена проросійськи налаштованими людьми, які зраджують нашу державу. 

А ситуація з таксистом є абсолютно зрозумілою –  це порушення закону. Через те, як вже заявив уповноважений з питань захисту української мови Тарас Кремінь, цього водія буде притягнуто до відповідальності відповідно до закону, який ми ухвалили.

На людей варто впливати більш в моральному плані чи, наприклад, влада має певні важелі?

Потрібно підтримувати громадян, які переходять на українську

Влада має головний важіль – це закон, який необхідно виконувати. Є різноманітні покарання за його невиконання. 

Разом з тим, моральний вплив теж надзвичайно важливий. Ми бачимо діяльність різних громадських організацій, які підтримують розвиток української мови. Зрештою, ми бачимо позицію просто активних громадян, які самі – навіть якщо раніше не володіли українською – починають спілкуватися виключно українською мовою і просять про це інших своїх співгромадян. Таким чином вони пропагують українську мову і роблять зауваження тим, хто порушує закон. І таких громадян потрібно лише підтримувати.

Чи може влада забезпечити якісь освітні програми? 

Так, закон передбачав створення державної програми підтримки української мови. Лише в цьому році Міністерство культури розробило перший проєкт, але він досі не затверджений. І це проблема, бо держава не приділяла цьому увагу, хоч я весь час цього вимагав. 

А чому, на вашу думку, держава так діяла?

До влади поступово доходить, що українська мова – це те, що нас ідентифікує

Я думаю, що влада, яка прийшла після 2019-го року, до повномасштабного вторгнення робила все для того, щоб продовжити русифікацію. Я як депутат Верховної Ради, крім іншого, постійно намагався захистити норми закону про мову, яку представники монобільшості постійно атакували. І нам вдавалося її захистити. Але зараз ситуація змінюється і до влади теж поступово доходить, що українська мова – це те, що нас ідентифікує. Це те, що робить нас сильнішими. Зрештою, це те, що нас захищає від “русскава міра”. 

Давайте поговоримо про іншу сторону цієї ситуації. Можливо, у вас є якісь поради  для пересічного українця, як йому навчитись говорити українською, якщо він такого не робив з народження? 

Головне – не боятися і просто спілкуватися українською

Головне – не боятися. Це означає дивитися телебачення українською, слухати радіо українською, переходити на українську, спілкуватися нею. Не треба боятися робити помилки чи говорити суржиком. 

Більшість українців володіє українською мовою і про це свідчать різного роду опитування. Навіть ті українці, які російську позиціонували як рідну мову, хотіли віддавати своїх дітей в українські школи. Ще відразу після ухвалення закону, в нас понад 86% українців бажали віддати дітей саме в українські школи. Запас українських слів є в кожного українця, навіть у того, хто не має достатньо практики спілкування. Ми дивимося телебачення, яке в основному стало україномовним набагато більше, ніж було раніше. Те саме стосується радіо та інших засобів масової інформації. Зрештою, люди у більшості спілкуються українською зараз не лише на вулицях Львова, а так само на вулицях Києва й багатьох інших українських міст. Так що головне – просто спілкуватися українською.

Тобто квоти працюють? 

Ну, звичайно! Я не люблю слово “квоти”, тому що ми квотуємо інші мови, а не українську, яка є основною. Але закони, які зобов'язали телебачення і радіо бути україномовними, залишивши невеликий відсоток для мов національних меншин позитивно впливають на суспільство і відповідають його вимогам.

Для того, щоб остаточно вирішити мовну проблему, нам необхідно ухвалювати нові закони чи просто адекватно дотримуватись тих, що є? 

Я думаю, що достатньо дотримуватися тих законів, які вже ухвалені. Якщо буде потреба, звісно можна ухвалювати нові. Але якщо дотримуватися наявних, то українська стане панівною. Вона, фактично, вже такою є, але вона стане панівною навіть у тих регіонах, які русифікували найдовше.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Чи отримають українське громадянство росіяни в складі ЗСУ?