“Повернення росіян до міжнародного спорту відбувається у всіх Асоціаціях спорту”, - Волочай

“Повернення росіян до міжнародного спорту відбувається у всіх Асоціаціях спорту”, - Волочай
Минулого тижня УЄФА (Спілка європейських футбольних асоціацій) ухвалила рішення про допуск до міжнародних змагань російських футболістів у віковій категорії U17, аргументуючи це тим, що участь беруть діти. Нагадаємо, що за час повномасштабної війни в Україні вбито 1600 дітей. А 5-го жовтня в селі Гроза Куп'янського району загинуло понад 50 людей, серед яких був десятирічний хлопчик. До того ж російських спортсменів вже допустили до Паралімпійських ігор-2024 у Парижі.
“Повернення росіян до міжнародного спорту відбувається у всіх Асоціаціях спорту”, - Волочай

Українська Асоціація звернулась до всіх членів УЄФА з вимогою бойкоту будь-яких змагань з РФ. Офіційно це підтримали Англія, Польща, Латвія, Литва, Швеція, Данія, Фінляндія, Ірландія, Норвегія, Румунія. Крім того, Швейцарія, Чехія, Нідерланди та Естонія заявили, що чекають пояснень від УЄФА.

Подібна ситуація з “обережним” поверненням росіян до міжнародного спорту відбувається у всіх Асоціаціях спорту. У деяких з них російські спортсмени вже активно беруть участь.

Резонансне рішення міжнародних спортивних організацій в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” прокоментував спортивний коментатор Віталій Волочай.  

Про що можуть свідчити такі дії УЄФА?

Відсутність реакції українських спортивних чиновників дозволяє Росії повертатись у спорт

Насправді до цього потрібно було бути готовим. УЄФА та ФІФА шукають шляхи, як повернути Росію до УЄФА. Європейська асоціація шукає цю можливість дуже активно, тому що росіяни погрожують вийти з УЄФА і перейти до Азійської федерації футболу. УЄФА такі величезні гроші втрачати не можуть. Нагадаю, що одним з головних спонсорів УЄФА до початку повномасштабного вторгнення був “Газпром”. Фактично можна сказати, що Європейська федерація футболу жила за гроші Росії. Зараз вони змушені шукати нові джерела доходів. А це не настільки легко, як здається. Усі прекрасно розуміють, які мільярди там “крутяться”. Тому вони будуть пробувати різні варіанти і шукатимуть різні шляхи для вирішення цієї проблеми. Те, що ми бачимо, – перша спроба щось зробити. Чому вони це зробили? Тому, що прослідковуємо непослідовні рішення як від українців, так і від наших партнерів. Три місяці тому розпочалася кваліфікація до чемпіонату Європи з футболу, на який не допустили Росію в жодному статусі, але допустили збірну Білорусі з прапором. І що відбулось? А нічого. Жодної реакції Української асоціації футболу просто не було. Пляжний футбол – це не олімпійський вид спорту, але він досить популярний в Україні, в якому ми – досить сильні. Збірна України відібралася на чемпіонат світу. На ці ж змагання відібралась і збірна Білорусі. Саме тому ми туди не їдемо. Тобто ми грали відбіркові, ми відібрались, а їдуть туди білоруси. Українці вирішили бойкотувати саме на фінальній частині, тому що там ми будемо на одному пляжі з білорусами. А як підсумок, через наші нелогічні дії – УЄФА і ФІФА вирішили піти далі. “Гаразд, якщо вони самі не можуть розібратися що ж робити – давайте допустимо 16-річних дітей з Росії”, – ось що думають там. Повірте, дітей на позицію ніяк перевіряти не будуть. Позиція УЄФА приблизно така: “Це діти, вони нікому нічого не винні”. “Прекрасна” позиція. Окей, що далі? Тобто вони пробують, не бачать щодної реакції ні від нас, ані від світу, і з кожним роком будуть додавати все більше, і більше, до моменту повного повернення росіян у спорт.

То питання стоїть саме до нашої Асоціації з футболу через те, що й справді, від них не було жодної реакції?

Якщо Росію повернуть – вона буде змагатися сама з собою

Так. У ФІФА є різні люди, для яких дуже важливі гроші, і це не відкриття. Всі вболівальники, по всій Європі називають УЄФА мафією. Гроші – це для них найважливіше. Наші дії є зовсім не логічними. Є два яскраві приклади. Є дві федерації в Україні, а саме – Федерація лижних видів спорту і Федерація легкої атлетики. У них абсолютно повний меморандум про співпрацю з іншими федераціями.  Міжнародний олімпійський комітет постійно тисне на легку атлетику закликами повернути “безневинних” росіян і дозволити дітям змагатися. Відповідь від Міжнародної федерації легкої атлетики дуже проста: якщо ми повертаємо Росію в будь-якому статусі чи то без прапора, чи то без гімну – моментально відмовляються стартувати німці, американці, англійці, норвежці, шведи, українці і ще 15 націй. У Федерації легкої атлетики на чолі з головою Себастьяном Коу є єдина і непохитна позиція. Якщо Росію повертають, то змагатись вона буде сама з собою. Всі інші в цьому участі брати не будуть. 

Тобто велику роль у цьому відіграє саме голова Федерації, я правильно розумію?

Абсолютно правильно, це робота саме асоціацій і федерацій. І у нас є яскраві приклади того, як деякі федерації, наприклад, легка атлетика або лижний спорт, вчинили прекрасно. А є інші федерації, наприклад, п'ятиборства, спортивна стрільба, фехтування чи футбол, де росіян один за одним активно повертають. А в нас представники українських федерацій в один голос кажуть, що вони нічого не можуть змінити. Росія вливає шалені гроші в кожну федерацію. У нас таких можливостей немає. Єдине, чим ми можемо апелювати, – роботою спортивних чиновників, які їздять по всьому світу, показують фотографії українських спортивних об'єктів, показують знищені міста, села, показують вбитих дітей. Як би це цинічно не звучало, це треба робити. Деякі федерації справді це роблять, а деякі вважають, що таким займатись не потрібно, правду доносити не треба. Такий результат ми і маємо, зокрема, у футболі.

Ми вже спостерігаємо фідбек від Англії, Польщі, Латвії, Швеції та багатьох інших країн, які вже висловили свою позицію, що також будуть бойкотувати ці змагання, якщо в них братимуть участь саме росіяни. Чи вистачать нам позиції цих країн для того, аби це рішення переглянули?

В світі галасу стосовно цього поки мало, потрібно більше. Нам потрібна підтримка друзів, тобто Іспанії, Норвегії, Фінляндії, Швеції, Данії, країн Балтії, Естонії, Литви, Латвії. Дуже важливим елементом у цьому є Естонія, тому що Естонія приймає фінальну частину чемпіонату Європи серед хлопців до 17-ти років. Цей турнір відбудеться в Естонії, і якщо там скажуть, що вони з росіянами нічого спільного мати не хочуть, то їх там не буде. І знову таки, тих асоціацій, які сказали про бойкот – їх мало. УЄФА знайдуть спосіб зробити так, аби при жеребкуванні десь та й з'явилася Росія. І щоб ті, хто відмовляються з ними грати, не перетнулися, їх поставить в групу до Угорщини, Сербії, Чорногорії і Туреччини. Мовляв, ось, будь ласка, хай грають з тими, хто не проти з ними грати. Вони зроблять будь-що, аби їх туди повернути. Тому те, що вже з'явилися перші асоціації, які відмовляються грати з росіянами, – це дуже добре, а те, що їх так мало, – погано. І тут знову питання до нашої асоціації з футболу: де ви і чим займаєтесь? Де ваша публічність? Чому її так мало? Чому так мало відео, комунікації публічної і не публічної? Складається враження, що там взагалі нічого не роблять для вирішення цієї проблеми.  

Ви говорили про те, що такі “тривожні дзвіночки” є і в інших видах спорту. Є вже навіть деякі види спорту, де росіяни активно беруть участь. Що можуть робити наші федерації, аби унеможливити участь росіян у змаганнях?

Помилка України у тому, що ми думали, що все вирішать без нас

Дуже важливе розуміння самої проблеми. Росіян зараз не “банять”, їх не забороняють, а намагаються повернути. Тобто зараз йде процес, який простіший, ніж щось заборонити. Повернути назад набагато простіше, повірте, навіть не дивлячись на всі допінгові скандали. Українська спортивна спільнота на самому початку війни помилково вирішила, що без нас все зроблять, тому що ми були сильно зайняті першими днями повномасштабного вторгнення і нам здавалося абсолютно очевидним те, що у всіх видах спорту у росіян зараз закенселять. І спортивні журналісти, і спортивні чиновники не думали про це. Всі думали, що це обійдеться. У деяких світових федераціях, наприклад, у Федерації фехтування, головним спонсором є відомий російський олігарх Алішер Усманов, який платить 99% зарплат працівників федерації і є спонсором більшості всього функціонування. І таких федерацій багато. Ми про це не думали тоді, тому на той момент не підписували жодних меморандумів. І саме тому у фехтування росіян так просто повернули. А коли наша федерація почала бігати до поляків, литовців, французів і казати: "Хлопці, дівчата, давайте разом бойкотувати", ті сказали, що ми б ще завтра прийшли. Вибачте, нам наші спортсмени важливіші, ніж ваш бойкот. І це логічно. В мене, особисто, немає претензій до країн, які не доєдналися до бойкоту тому, що коли так пізно, то вже не працює. Що треба робити зараз? Вже дуже багато видів спорту, зокрема і Олімпійський комітет, повертають росіян. І ми знаємо, що росіяни будуть на Олімпіаді з білим прапором, будуть називатися "Олімпік Атлет фром Раша" і все одно на всіх міжнародних каналах їх будуть називати росіянами, бо вони і є росіянами. Тобто Росія свого добивається. Буде грати там музика Чайковського чи ще когось, кого вони там оберуть цього року замість гімну. Сьогодні каное, веслування, боротьба, дзюдо, настільний теніс, п'ятиборство, скейтбординг, стрільба, тхеквондо, фехтування – це види спорту, які ми вже втратили. Там росіяни будуть. 

Здебільшого це єдиноборства. Там ми дійсно програємо.

Російське лобі було у всьому, а в дзюдо – завжди. В них це ледь не національні види спорту, і там завжди були російські гроші. Всі види спорту, окрім тих, що я зараз назвав, ще мають шанси. І що треба робити зараз федераціям цих видів спорту? Йти до всіх федерацій у світі, і не тільки до Литви, Латвії, Естонії, Польщі і братніх нам федерацій, які з нами дружать. Потрібно спілкуватися з азійськими федераціями, з африканськими федераціями, тому що у деяких видах спорту росіяни не мали потрібної кількості голосів, бо вся Європа голосувала проти. Але за їхнє повернення проголосувала вся Азія і Африка. Тобто вони працювали по всьому світу, а наші працювали з найближчим колом, думаючи, що цього буде достатньо. І коли на міжнародній федерації у фехтуванні приймається 140 голосів проти 35 – ну вибачте. Що після цього мають зробити поляки? Познімати своїх спортсменів? Ні. Тому нам треба йти до абсолютно всіх федерацій і битися в найважливіших видах спорту: футбол, баскетбол, інші командні види спорту. Там росіянам найскладніше повернутися тому, що це велика команда. Не може команда не репрезентувати країну. Якщо окремий спортсмен теоретично може бути нейтральним, наприклад, він сам виїхав з країни, то команда не може так. Паралімпійська збірна не може бути нейтральною, тому що паралімпійці готуються за державний кошт у всіх країнах світу. І ось тут нам треба бити і працювати. Легка атлетика, плавання, лижні види спорту і командні види спорту не відпускати. В футболі буде особливо важко, бо УЄФА і ФІФА – то страшна мафія, але ось волейбол поки що вдається, гандбол, баскетбол, водне поло – ці види спорту на сьогодні під контролем. Але це нічого не означає. Це означає, що як тільки ти на трохи відпустиш цю “хватку” та комунікації, моментально в якусь федерацію полетить переказ на 100 000 доларів, і ці федерації будуть голосувати за повернення росіян. 

Ви згадали про паралімпійців, і Генасамблея Міжнародного паралімпійського комітету також дозволила російським атлетам виступати. Це означає те, що ми їх побачимо в Парижі. Які там наші інтереси? Де ми програємо в озвучуванні того, що в нас відбувається? 

Ну, це насправді настільки сюрреалістичний жах, що я не знаю, як це описувати. Нагадаю, що минулі Олімпійські ігри були зимовими, вони відбувалися у 2022-му році у Пекіні і тоді також розпочались зимові Паралімпійські ігри. Я мав коментувати церемонію відкриття зимових Паралімпійських ігор. На жаль, в мене не вийшло це зробити, тому що церемонія відкриття розпочиналась о 06:30 24 лютого 2024-го року, півтори години після того, як розпочалось повномасштабне вторгнення. Тобто Паралімпійські ігри розпочиналися в день повномасштабного вторгнення, і всі, хто слідкують за спортом, пам'ятають, що відбувалось на церемонії відкриття Паралімпійських ігор. Наскільки багато претензій у китайської влади було до їхнього друга Путіна, який затьмарив старт Паралімпійських ігор своїм вторгненням у міжнародному медіа. Те, як абсолютно всі паралімпійці з Америки, з Німеччини, з Англії, з Австралії відмовились стартувати, якщо будуть стартувати росіяни у будь-якому вигляді. Тобто тоді це спрацювало, тому що це було швидке рішення, яке ухвалювалось на місці спортсменами і там для цього було 5-6 годин. І цей ефект, коли одна країна віроломно вламується на території іншої, починає ракетами обстрілювати міста й села, – тоді спрацював. Зараз пройшло 1,5 роки, іде абсолютно нормальне спілкування російського інваспорту. З усіма іншими параолімпійськими комітетами відбуваються подорожі, йдуть подарунки одне одному, неформальні зустрічі в Адлері. І всі Паралімпійські світові комітети голосують за те, що не мають же інваліди страждати. А наш інваспорт не робить нічого. Був скандал приблизно пів року тому, коли наші паралімпійці вийшли і згуртувалися, зробили заяву про те, що український інваспорт обкрадає їх, поставив їх на комісію. І керівництво українського паралімпійського спорту заробляє шалені гроші, здирають комісію зі спортсменів з їхніх зарплат, з їхніх призових. Причому це не поодинокі випадки, а величезні. Спорт займається тим, що “пиляє” державні гроші, спонсорські гроші і абсолютно не звертає увагу на те, що відбувається навколо президента Українського паралімпійського комітету. Коли піднялася ця тема, абсолютно випадково, в класичному українському стилі, він захворів і пішов у лікарняну відпустку. Сталося в нього 5 ковідів поспіль. Тобто люди роблять абсолютно все, щоб втриматися біля “корита”. Але коли треба дійсно щось робити, вони не роблять. 

Український військовослужбовець, який втратив кінцівку – не може змагатись з росіянином

Тому в паралімпійському спорті ми вже провалилися, і мені дуже прикро, що багато наших воїнів, які втратили кінцівки або отримали дуже серйозні травми на війні, відновлюються саме через спорт. Це дуже важливо. Недавно були “Ігри нескорених” у Дюссельдорфі, де, наприклад, Тайра завойовувала нагороди у стрільбі з лука. Тобто дійсно, наші герої повертаються до життя, зокрема через спорт. Для них паралімпійський спорт – це можливість повернутися до нормального життя. Але вони не можуть розраховувати на якісь змагання, тому що якщо вони будуть їхати на змагання – там будуть росіяни. Я не уявляю собі, як український військовослужбовець, який втратив кінцівку на війні, буде змагатися у веслуванні з росіянами на одному гребному каналі. А він буде змушений, якщо хоче займатися спортом. Тому що Паралімпійський комітет України нічого не робить, окрім того, а що він планує, як ось цього військовослужбовця обікрасти на його призові. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.

Читайте також:  "Вберегти стосунки з сусідами – наша відповідальність", – Клімкін

Чи забере Банкова гроші у місцевого самоврядування?