У ній він зазначив, що війна з РФ переходить у позиційну фазу, яка є надзвичайно небезпечною і виснажливою для України. Крім того, Залужний описав головні проблеми, з якими зіштовхується військо, а також визнав помилковість своїх очікувань щодо українського контрнаступу. 

Як на це все реагувало українське суспільство та які висновки з цього варто зробити? На ці та інші запитання в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” відповів політичний аналітик Карл Волох. 

Чи "протверезила" стаття про Валерія Залужного і Офіс президента, і ту частину суспільства, яка вірила в "Крим до кінця літа"? 

Я не соціолог, не можу сказати наскільки вона "протверезила". Влада надто довго працювала над завищеними очікуваннями суспільства. Насправді як наслідок цієї роботи, – маємо досить серйозне розчарування. Наскільки ця стаття вплине на те, що в суспільстві станеться певний "холодний душ" – поки говорити не можу. Але, безумовно, зараз нарешті починають з'являтися голоси відносно того, що нам, все ж таки, варто зважувати не тільки на наше бажання звільнити українську землю, а й на те, скільки крові проливається і як дорого це коштує. Це досить серйозне питання, над яким, на жаль, суспільство не замислювалося. Хоча тут треба повернутися до влади. 

Засекречення владою наших втрат виглядає цинічно

Питання номер один для влади – це безумовне засекречення наших втрат, і воно могло ще мати хоч якийсь сенс в перші тижні війни, коли справді абсолютно не зрозуміло було, наскільки ми здатні втримати одну з найпотужніших армій світу. Але сьогодні це виглядає чистим цинізмом, якщо чесно. Люди гинуть, а ми навіть не віддаємо їм належної шани. Я дивлюсь ізраїльські канали і там немає такого солдата, чиє ім'я б не зачитували на кожному з центральних каналів. Там показують фотографії, розповідають звідки була людина і так далі. Хоча жертв в перші дні було досить багато, і не тільки серед солдатів. Вони справді перераховують як не усіх, то більшість. І тоді люди розуміють масштаби, суспільству болить за своїх людей. А нам, так виходить, що за своїх – не болить. Це не дуже гарний “маневр” влади, який зараз призводить до серйозних негативних наслідків. Тому такі статті точно мають досягти, хоч часткового "протверезіння" суспільства. 

Справді, помилок було чимало. Залужний визнає, що він зробив помилку, коли вважав, що високий рівень втрат росіян призведе до змін настрою в суспільстві і, можливо, зупинення війни. Я робив таку ж помилку. Я був впевнений, що коли десятки тисяч трун відправляють в Росію, там щось почне змінюватися в суспільній свідомості. Виявляється, російській владі люди не важливі. Останні опитування центру "Левада" показують, що більшість росіян сьогодні "за" перемовини з Україною і зупинення бойових дій. Але знову ж таки, вони це вуалюють, що "якщо б президент захотів, то і ми не проти”. Там автократична держава, в якій по-іншому бути не може. Треба трохи спуститися з “неба на землю”, зрозуміти, з якою серйозною потугою з того боку ми маємо справу, і створити відповідну "броню", коригувати свою тактику і стратегію.

Від появи цієї статті досі немає чіткої адекватної реакції Офісу Президента. Чому так?

В них взагалі останні дні з реакцією не дуже добре. На статтю журналіста Саймона Шустера вони також не знали, як реагувати. Після такої кількості розповідей про те, як ми все успішно зробимо, відповіді у них немає. Суспільство ж помітило, що наш контрнаступ зупинився і що ми сьогодні більше зайняті не так наступом, як стримуванням ворога, зокрема під Авдіївкою. І, до речі, ситуація під Авдіївкою дуже і дуже серйозна для нас. Влада розслабила суспільство, і навіть на дуже складну ситуацію на фронті реакція людей не є активною. Завжди приємніше слухати позитивні новини, але прийшов час “розплющити очі” та подивитись на світ без "рожевих окулярів". А ні влада, ні народ до цього не готові. А в першу чергу, до цього не готовий президент. Це, очевидно, у нього такий склад характеру. 

В ніч з четверга на п'ятницю подали доопрацьований проєкт бюджету на 2024-тий рік. Це на фоні того, Росія третину свого величезного бюджету виділяє саме на посилення війська. Український бюджет й економіка готові до виснажливого протистояння на військових рейках? 

Ми не можемо рівнятися з Росією у цій галузі, якщо не розраховувати на наших союзників. Тому що в нас бюджет інший, ВВП відрізняється кардинально. Люди, котрі вважали, що ми з Росією легко розберемося, точно не звертали увагу на цифри. За усіма підрахунками, до початку великої війни, росіяни витратили на переозброєння своєї армії та її утримання 800 мільярдів доларів за дуже короткий період. У них відкритий військовий бюджет дуже відрізняється від реального, бо справжні суми значно більші, ніж написано. Цей відкритий бюджет налічував понад 50 мільярдів на рік. То куди ми зі своїми п'ятьма мільярдами взагалі можемо пхатися? Я маю на увазі бюджет мирного часу, але й той не дуже виконувався. 

Українська економічна й військова підготовка до війни неспівставна з російською 

Наші економічні можливості не співставні. Це питання номер один. А питання номер два, що ми справді не зробили багато того, що могли б зробити сьогодні. Звичайно, “заднім числом” добре бути мудрим, але в принципі є позиції, котрі могли б дуже нівелювати основні переваги Росії. Тобто позиція номер один – це ракети, позиція номер два – безпілотники. Навіть якщо врахувати їхню дуже серйозну перевагу, наприклад, в авіації, ми б багато в чому нівелювали їхні переваги. Але ми тільки зараз починаємо десь щось робити. Нарешті щось з'являється, щоправда, з великим запізненням, і тому без західної допомоги наші економічні і військові неспівставні. 

В Сполучених Штатах Америки розділили допомогу Україні та Ізраїлю. Ізраїлю виділили понад 14 мільярдів доларів. Щодо допомоги Україні, в Конгресі чекають чіткого плану і кошторису. Я думаю, що стаття про Залежного була першим пунктом цього плану як ми будемо витрачати ці гроші і що нам потрібно. Чи буде другий пункт плану від уряду, від Офісу Президента, від нашого дипломатичну відомства, аби Конгрес визначився, скільки нам треба, на що і яким буде звіт за кожний витрачений долар США?

Я думаю, що сказати, що це вже сталося – неможливо, тому що поки що голосування відбулося тільки в Палаті представників. При тому, що в Сенаті неодноразово підкреслювали, що вони такий законопроект не підтримують і, можливо, будуть готувати свій власний. Ми також знаємо позицію президента Байдена, який сказав, що він це заветує. Я не знаю, чим це закінчиться, але мені геть не подобається ця вся історія. 

Ми не дали партнерам відповіді на важливі питання

Давайте говорити про той найгірший варіант для України, який ви озвучили. Тобто так, це можливо, що допомогу розділять, на Ізраїль цих 14 мільярдів виділять, але умовних 80 мільярдів на Україну вони загальмують. Відповідь Залужного дуже і дуже вчасна. Чого у ній не вистачає? Відповіді на політичне питання. А вона насправді дуже серйозна, і її нам теж варто розуміти, не тільки американцям. "А що, якщо вам не вдасться?", – питають американці. Тобто, скільки часу нам будуть давати зброю, скільки світова економіка буде в стадії рецесії? Бо просто сидіти в окопах і перестрілюватися з москалями – не варіант. Це дуже і дуже серйозне питання, на яке треба дати відповідь. Ми самі не розуміємо доки ми воюємо, наскільки реалістичними є наші плани звільнити всю територію України і повернутися до кордонів 1991-го року. І цих відповідей від нас чекають. 

Що стосується корупції, ну очевидно, що теж треба буде показати деякі результати. Я можу з інсайдерської інформації сказати, що судячи з усього, ситуація Міністерства оборони значно поліпшилося. До речі, ми з вами чули коментар посла, яка сказала, що вона не бачить того, що ми якось неправильно розпоряджаємося грошима. Деякі зміни є, але зміни недостатні. Тобто я думаю, що американці хотіли б бачити зокрема й реакцію влади на зауваження по персоналіях, які вже є “замішаними” в корупції. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Офісу Президента потрібно навчитись чесності в Залужного, – нардеп