Нагадаємо, що раніше, згідно із законами України, підприємства, які мають контракти із Міноборони, нібито не мали права отримувати прибуток від продажу власних товарів. Ба більше, Держаудитслужба (ДАСУ) навіть проводила перевірки на таких виробництвах, які згодом переростали у кримінальні провадження проти бізнесменів. 

"Основна мета Міністерства – забезпечити ЗСУ зброєю, в тому числі тією, відповіді на яку не може дати ворог. Тому розвиток і допомога українському військово-промисловому комплексу – це те, чому Міноборони приділяє увагу. Зараз ми розв'язуємо проблему правової невизначеності, яка виникла майже пів року тому після завершення ревізії Держаудитслужби", - йдеться у повідомленні.

Міністерство зазначило, що документ розробили спільно з представниками ключових асоціацій виробників військової продукції та тилових постачальників і погодили на зустрічі, проведеній за ініціативи міністра оборони Рустема Умєрова.

"Українські компанії, що озброюють та одягають армію і при цьому сплачують податки, надають робочі місця, мають право на прибуток. Прибуток для підприємств ВПК - це те, що дозволяє їм інвестувати у винаходи та експериментальні розробки. Це інвестиція у підсилення ЗСУ, а відтак - у наближення перемоги", - наголошує відомство.

Здавалось би, такі рішення мали б ухвалюватись вже давно, оскільки держава веде оборонну війну і ЗСУ потребують відповідного забезпечення, але сталось це аж тепер.

То чому цей документ з’явився аж тепер, які проблеми він має вирішити і що стало ключовим фактором його появи? Про це в ексклюзивному інтерв’ю для “FM Галичина” розповів журналіст, політик, колишній народний депутат України Сергій Висоцький. 

Раніше, згідно з документами, наші підприємства не мали право отримувати прибуток від продажу своєї продукції. Чому так було і чим це загрозливо для України? 

Проблема полягає в неузгодженості нормативної бази, яка виникла під час повномасштабної війни

Мені видається, що проблема тут полягає в досить великій неузгодженості нормативної бази, яка виникла під час повномасштабної війни, а саме деяких постанов українського уряду, які заперечували одна одну. ДАСУ вибрала для себе як керівну тільки одну постанову, зовсім не звернувши увагу на іншу. Проте, хоч це і дуже неприємний факт, ми цю історію залишимо для історії. 

Загалом ситуація, яка склалась, загрожувала банкрутством збройним компаніям і компаніям-постачальникам Міністерства оборони, а отже й проблемами для армії. Тому що мова йде про всіх контрактників Міноборони, тобто і про тих, хто постачав харчі, і тих, хто постачав інші види тилового забезпечення. Тобто оборонні закупки могли бути зірвані через небажання цих компаній співпрацювати з Міністерством оборони. Збитки оборонного бюджету – це вже кримінал. Ба більше, вони у результаті спровокували факти, коли ДБР починало кримінальні провадження за фактом висновків Державної аудитслужби. 

Наскільки якісним є проект цієї постанови? 

Я вважаю, що він прописаний адекватно. Це зустріч на рівні міністерства, де різні підприємства, які працюють в оборонному секторі, дійшли до якогось спільного рішення. Серед них же є не лише ті, хто виробляє зброю: харчі, логістика і машинобудівна галузь, яка зараз на війні є однією з найвизначніших, — вони всі долучились до формування документу. Тобто, текст постанови дійсно узгоджувався безпосередньо із тими, хто братиме участь у всіх процесах. І ця постанова повинна вирішити проблеми та зафіксувати, що попри дивні висновки ДАСУ,  компанії, які укладали контракт з Міністерством оборони, мають право отримувати прибуток.

Треба також відзначити Верховну Раду України, тому що ця постанова розроблена на виконання рішення ВРУ, яка своєю постановою зафіксувала, що підприємства, які постачають свої товари в Міноборони, мають право на прибуток. Тому загалом є сподівання, що за такої конструктивної позиції Міністерства оборони, з оцим його бажанням вступати в діалог з реальним сектором, ми зможемо досягти відповідних результатів. 

Яке завдання нового документу і що він має вирішити?

Нам треба розуміти, у чому саме тут полягала проблема. Справа у тому, що коли компанії, які працюють на ВПК, отримують прибуток, то значну його частину вони потім вкладають у власне виробництво, аби мати змогу існувати і працювати. Тобто, якщо ми дамо підприємству заробити, наприклад, на снарядах, то згодом ми отримаємо ще більше таких снарядів. Ці гроші йшли на розосередження виробництва, його вдосконалення, перенесення тощо. За ці понад півтора року повномасштабної війни, український сектор ВПК вклав дуже багато грошей, аби мати змогу постачати свої товари чи послуги для нашої армії. 

Що чи хто став ключовим фактором у тому, що з’явився діалог між підприємцями і владою?

Головна причина, що ми побачили таку ініціативу, – це зміни керівництва Міністерства оборони

По-перше, таке рішення давно назрівало. Головна причина, що ми побачили таку ініціативу, – це зміни керівництва Міністерства оборони. Ми бачимо чіткий вектор на посилення політичної волі для вирішення проблемних питань сектору ВПК, і він з’явився за ініціативою міністра оборони Рустема Умєрова. Тобто, це позиція Міністерства оборони в обличчі свого нового очільника. Верховна Рада, грубо кажучи, доручила Кабміну владнати цю ситуацію, а той звернувся до профільного міністерства, аби воно розробило документ. Тому ми побачили політичну волю та рішучість міністра Умєрова в тому, щоби налагодити цей конструктивний діалог з представниками реального сектору економіки, який постачає товари для війська. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Гончаренко: спрямування військового ПДФО “заднім числом” – повний абсурд