Україна переможе лише за умови кадрових чисток навколо Зеленського, – Луценко
Журналіст Саймон Шустер розповідає про те, що Президент України Володимир Зеленський нібито почувається зрадженим партнерами, а через повільний контрнаступ на одного генерала, відповідального за нього, та одного з міністрів – чекає звільнення. Також він пише про брак мобілізаційних ресурсів, корупційні скандали всередині країни та послаблення підтримки України західними партнерами на тлі війни на Близькому Сході.
Ця стаття спричинила чимало обговорень як серед експертів, так і серед українського населення.
Тим часом Україні стає все складніше домовлятися з союзниками про надання допомоги, особливо фінансової.
Чому союзники могли втомитись від допомоги Україні та що потрібно змінити, аби повернути світову підтримку? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів колишній Генеральний прокурор України та капітан запасу ЗСУ Юрій Луценко.
У цій статті дуже чітко прослідковується те, що якісь певні теми автор не враховував, а про інші писав дуже навіть багато, акцентуючи увагу, зокрема на недоліках, про які ми добре знаємо. Глобальні висновки про те, що "все пропало" також Шустер озвучив. Що ви можете сказати про цю статтю?
Журналіст написав абсолютну дурню, але до нього прислухається західна публіка
Автор не перший раз бере інтерв'ю і пише про пана Зеленського. І навіть за рік до цього Зеленський нагородив скандального журналіста орденом За заслуги ІІІ ступеня. Але я знаю, звичайно, про те, що цей журналіст писав абсолютну дурню. Антиукраїнські матеріали, пов'язані із героїчним підрозділом "Азов". І тоді я максимально виступав проти цього і відповідав на усі запитання прямим текстом, кажучи, що це відверта брехня.
Сьогоднішня стаття також не є Євангелією. Це думки одного з журналістів. Але майте на увазі, до цього журналу і до цього журналіста прислухається західна публіка. Причому публіка у вищих ешелонах, котрі ухвалюють рішення. І тому ми не можемо робити вигляд, що це просто якийсь там "журналістик" щось там написав. Нам треба просто оцінити, чи є в цій статті ті речі, які насправді хвилюють Захід. Якщо комусь зручно заховатися за тим, що цей британський Шустер не такий – окей.
У 2022-му році всі лідери світу, аплодуючи Зеленському, аплодували й українському народу. Що відбувається зараз? Це глобальна втома, усвідомлення очевидних фактів, про які пише журнал Time чи близькосхідна війна, яка відвернула увагу від України?
Зеленський був дуже ефективним лідером країни, але тепер “запалювати” енергією – мало
Президент Зеленський був дуже ефективним лідером країни, яка воює, весь цей період. Він робив те, що вміє найкраще – запалював енергією і всередині країни, і в міжнародному середовищі на підтримку ЗСУ. Честь і хвала, але цього через півтора року стало замало. Стало зрозуміло, що потрібна конкретна системна робота. Чому? Бо наші партнери – це демократичні країни, це не Іран, це не Північна Корея, це не Росія, де рішення ухвалює їхній диктатор. Наступного року у наших союзників 49 парламентських і президентських виборів сумарно у всіх країнах, і вони не можуть не звернути увагу на ту ж корупцію в Україні. Відтак сьогодні та фінансова допомога, яка має надійти наступного року і вже закладена у наш бюджет, – підтверджена лише на третину. І це дуже важкий сигнал. А відповідь на цей сигнал не надходить. Бо відверта корупція, про яку зокрема пише журнал і всі західні медіа, ні разу не привела до якогось серйозного наслідку. Максимум – зняття з роботи і просування на іншу роботу. Як ви думаєте, чи хоче американська, британська, французька чи німецька опозиції далі давати нам мільярди, якщо такі випадки відбувається в Україні досить часто? Вони кажуть: "Поясніть нам, як ви будете боротися". У відповідь пан Зеленський пояснює: "У нас ваші гроші не крадуть, крадуть тільки наші". Ви ж розумієте, що це красива реприза, але абсолютно неприйнятний хід для союзників, які хочуть допомогти.
По-друге, героїчної “пози” вже мало. Потрібен план завершення війни. А цього плану у Зеленського так і немає. Його команда і до війни, і під час війни завжди була слабкою на стратегічне мислення. Зараз це стало дуже очевидним. Пан Зеленський побудував фактично авторитарну систему управління країною, ним і Єрмаком безпосередньо, яким підпорядковується абсолютно все. І вони не можуть осягнути цей величезний виклик.
Ні одна жива людина не може керувати усім. Для того й придумані системи управління. Тому, з мого погляду, пан Зеленський має дещо змінити свою поведінку. Бо якщо раніше були важливі аплодисменти, то зараз важливіше чути, слухати, погоджуватися, дякувати, вибачатися і пропонувати в закритих приміщеннях тихі розмови. Ефективність постачання зброї і допомоги Україні після таких розмов є більш важливою, ніж аплодисменти. Цьому також треба навчитися.
Половина новостворених антикорупційних інституцій не виконують своїх функцій. Крім того, в їхньому управлінні є токсичні фігури, про яких відомо і нашим західним партнерам. Чому за них так тримаються?
Результати соціологічних опитувань стосовно виборів “охолодили” ситуацію в Офісі Президента
Це особливості характеру пана Зеленського. Під час війни я би не вважав за можливе всім воювати, бо це неможливо виправити, а треба просто зробити конституційні речі. Варіантів є два: згідно з нашою Конституцією, повноваження президента завершуються на п'ятий рік його повноважень. Це березень, якщо рахувати від дати виборів, або травень наступного року, якщо говорити про день інавгурації. Американці й інші західні союзники починають цікавитися, що буде далі. І їхня критика оточення президента, корумпованих або недієздатних представників, призвела до того, що пан Зеленський і команда стали говорити про те, що вони готові провести вибори. Але згідно з соціологічними дослідженнями, українці не готові обирати нового президента під час війни. За Зеленського люди не готові голосувати, а це дуже "охолодило" ОП. І так бажання проводити будь-які вибори, слава Богу, пропало. Чому “слава Богу”? Бо я хоч і не є симпатиком Зеленського, вважаю, що користуватися його слабкістю під час війни є неприпустимо. Змусити солдатів в окопах розірватись між трьома-п'ятьма кандидатами в президенти і між 20-ма партіями, з мого погляду, просто безумство. А як технічно провести вибори, коли сім мільйонів людей перебувають за кордоном, а мільйон в окопах, я також не знаю. Тому про вибори, на мою думку, треба забути. Це моя думка не як опозиціонера, не як партійця, а як людини, яка думає про державу.
Пан Зеленський має зосередитися на своїх конституційних повноваженнях. Він має бути лідером Збройних сил України і керувати зовнішньою політикою. А після цього йому потрібно прочистити свою адміністрацію від "кротів" і “балаболів”, які мають статус радників і взагалі ні за що не відповідають. Треба створити професійний Кабмін, який не пов'язаний з партіями, технократичний, як це робиться в багатьох країнах в кризовий період, який до закінчення війни візьме на себе всю відповідальність. Явище “татарівщини”, “шурмівщини” і всіх тих, які, користуючись популярністю Зеленського, антиконституційно керують країною, викликає нерозуміння наших союзників. Все питання в добрій волі і розумінні ситуації президентом. Журнал Time і цю статтю можна критикувати скільки завгодно, але ця ситуація ще раз показує, що час, коли героїчних промов було досить – минув, потрібно зайнятися системними речами.
Тут є ще один дуже філософський момент. Був Президент Буш, на честь якого навіть писали книги, щоправда, про його "ляпи". Але це не завадило Бушу зібрати довкола себе найефективнішу команду стратегів і виконавців. Що на цьому етапі заважає Зеленському зібрати найкрутіших професіоналів не тільки в уряд національної єдності, але й довкола себе?
Це особливості характеру. Я бачив за своє життя багато різних керівників. Дехто з них вважає, що силою є авторитарно-командний стиль, але за статистикою, ці лідери завжди програють. А є лідери, які слухають усіх, але остаточні рішення ухвалюють самостійно. Такі лідери, як правило, є ефективними.
Мені здається, на жаль, що добиватися, аби Зеленський зібрав навколо себе всіх інтелектуалів, незалежно від їхніх політичних поглядів, дуже наївно. Цього вже не буде. З його оточення зникають люди, які намагалися запропонувати інші дії або навіть хоча б вдосконалити висловлені ним речі. Де Богдан, де Гончарук, де Аваков? Президент Зеленський не хоче чути інших думок. Тому дамо йому змогу бути таким, яким він є. А критикувати його нещадно за це під час війни – я не вважаю за потрібне. Але з іншого боку, треба мінімізувати цю проблему, бо просто закривати на це очі й дозволяти далі йти як іде – це закінчиться катастрофою.
Не треба “воювати” з президентом, треба просто допомогти йому прийняти й відновити Конституцію
Україна без підтримки Заходу і без нового запалу енергії українців не протягне. Я не хочу казати фатальних слів, але буде дуже важко. Тут вихід дуже зрозумілий. Не треба закривати очі, не треба “воювати” з президентом, треба просто допомогти йому прийняти й відновити Конституцію. Має бути повноцінний, самостійний і звільнений від вказівок Єрмака, Шурми і Татарова Кабінет Міністрів України, куди мають зайти люди, котрі є самостійними особистостями. А уряд народної єдності – це уряд, в якому, як в Ізраїлі, наприклад, або як в Британії в сорокових роках, є представники усіх партій. І тому я й кажу про позапартійний уряд професіоналів, які не пов'язані з партіями, які не збираються займатися політикою і після свого служіння народу. Це просто тимчасовий уряд технократів. Чи є такі люди? Є. Їх просто треба обрати. І не буде тієї ганьби, коли Президент Зеленський, воюючи з Москвою, іде за голосами до промосковських груп. Після цього вони мають делегувати повноваження уряду.
Можна сказати, що американці нам все дадуть. Але є інший варіант – запускати своє. Зрештою, треба виганяти, садити в тюрму, викидати з роботи, але не продовжувати те, що є зараз. Тому нам треба новий імпульс, а цей імпульс – новий уряд. Він не може бути далі “п'ятим колесом” у Банкової, бо очевидно, що такий стан речей, як сьогодні, не влаштовує ні Україну, ні наших союзників, ні не пришвидшує наближення перемоги. Як сказав один дуже мудрий генерал Ковальчук: "Єдиний геополітичний фактор в Україні – це Збройні сили". Тільки це дуже дорого обходиться нашим солдатам. Давайте допоможемо їм тим, що в тилу нарешті почнуть щоденно працювати на війну тотальною мобілізацією українського суспільства та українського політикуму. І це сьогодні – найважливіша робота Президента.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.
Читайте також: Президенту варто ввімкнути "інстинкт самозбереження", - Лапін