Світові бракує української правди. Хто ми? Що ми можемо? Чого хочемо? Які наші плани? Чому наша перемога вигідна світові? Що наша перемога дасть іншим країнам, крім морального задоволення, що добро перемогло зло? 

Світ задає собі ці питання і поки ми мовчимо, росія говорить, що ми - її молодший брат. Що все, що ми можемо - це красти їхній газ. Що хочемо ми тільки одного - халяви. Що наші плани - сидіти на шиї платників податків США та ЄС, а наша перемога і падіння росії - це хаос, анархія і ядерна катастрофа.

Зараз хороший час говорити, щоб світ нас почув. Треба цим користатися. 

Із того, що сподобалося - нагадування про відмову України від ядерної зброї. Я думаю, з цього має починатися кожна міжнародна зустріч – нагадувати світові, що буває, коли ти роззброюєшся під гарантії, які нічого не варті. 

Не сподобався дріб'язковий кусь Польщі за зернову кризу. Публічний принижуючий коментар двосторонніх відносин з трибуни ООН – це політична незрілість. 

Як би нам не було образливо від передвиборчих політичних шоу у Польщі, наші західні сусіди надто важлива для нас країна, щоб так легковажно втягуватися у конфронтацію. Співпраця зараз, під час боротьби за наше життя, потрібна в першу чергу нам, а не полякам. Було б дуже круто, якби українські політики трохи притримали свої особисті образи і врегулювали конфлікт із Польщею заради порятунку країни. 

Загалом, враження від промови позитивне. А потужна підтримка в ООН від Президента США натякає, що цей візит може бути успішним. Тож тримаємо кулаки за українського президента і дипломатів. Попереду багато роботи. 

Джерело

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.