Вимоги США: порятунок в обмін на реформи

Вимоги США: порятунок в обмін на реформи
Посилання скопійовано
Нещодавно заступник радника Білого дому з питань нацбезпеки та міжнародної економіки Майк Пайл відправив представникам Координаційної платформи лист із переліком реформ, які мають бути проведені українською владою для подальшого надання військової допомоги. Лист також було відправлено прем’єр-міністру Денису Шмигалю та представникам Офісу президента.
Вимоги США: порятунок в обмін на реформи

В цьому документі прописані зміни по пріоритетності їхнього впровадження: 0-3 місяці, 3-6 місяців, один рік, 18 місяців. Зокрема вони стосуються функціонування Наглядових рад Державних підприємств, антикорупційних органів (САП, НАБУ, НАЗК), Вищої ради правосуддя, загалом судової гілки влади. Також пріоритетними протягом року вказані зміни в роботі Міністерства оборони України і усіх силових відомств. 

Чи готова Україна до втілення таких реформ, що нам для цього необхідно і якими будуть наслідки, якщо ми не впораємось? Про це в ексклюзивному інтерв’ю для “FM Галичина” розповів керівник політико-правових програм ГО «Український Центр суспільного розвитку» Ігор Рейтерович

Ми про цей список дізнались із преси, а не з офіційних джерел. Чи варто довіряти таким публікаціям? 

Я думаю, варто, і на це є кілька причин. По-перше, не було ніяких спростувань з боку Сполучених Штатів. По-друге, там вказані офіційні особи, які відповідали за направлення подібних списків. І, по-третє, це є звичайний робочий процес, який пов'язаний з визначенням пріоритетів реформ, особливості їх проведення і того бачення, яке є у наших партнерів. Вони нам надають фінансову допомогу не на завершення або на початок цих реформ, і зацікавлені в тому, щоб вони реалізовувались у відповідності до певного плану. Тому я думаю, що оскільки немає жодних заперечень і спростувань як з боку американської, так, до речі, і з боку української сторони – принаймні офіційної – ми можемо їм довіряти і в принципі робити певні висновки стосовно того бачення, яке є в наших партнерів щодо продовження реформ в Україні. 

Як ви оціните ці вимоги?

Це дуже цікава ситуація, яка полягає в тому, що за великим рахунком, у цих переліках нічого нового немає. Там мова, так чи інакше, йде про ті реформи, які або вже розпочаті в Україні, або навіть перебувають на певному етапі виконання. Тому що це є не так якийсь новий “дороговказ” чи кардинальна зміна курсу, як акцентування уваги на найбільш проблемних моментах, які потребують термінового оперативного вирішення. 

До речі, там дуже чітко написано, що вирішення цих питань так чи інакше пов'язане з інтеграцією України як до Європейського Союзу, так і в першу чергу до НАТО. Окремі пункти, які стосуються, наприклад, наших правоохоронних органів, спеціальних органів, таких як СБУ або та Міністерство оборони, вони прямо прив'язані до інтеграції в Альянс і відповідну угоду треба виконувати. 

Чи вдасться Україні виконати всі ці вимоги? 

Головним питанням є політична воля

Тут варіантів небагато – ми мусимо все це втілити. Але там немає нічого екстраординарного. Ті терміни, які там вказані, є абсолютно прийнятними щодо завершення процесу реформування тих чи інших галузей. Наприклад, все, що стосується нормативно-правового забезпечення і Верховної Ради. Зараз немає жодних перепон, щоби проголосувати за ці правки до закону – в Раді є більшість і вона, принаймні за такі ініціативи Європи, голосує без будь-яких нарікань. 

З приводу деяких інших речей, там трошки складніше, бо мова йде про відбір і взагалі переатестацію певних кадрів. Але і терміни там визначені довші, тому я не бачу ніяких проблем. Головним питанням є політична воля, тобто контроль з боку відповідальних осіб за виконання тих чи інших напрямів реформування. 

Ви сказали, що Україна вже розпочала боротися з проблемами, які є в списку. А які проблеми вже вдалось здолати?

Таких проблем, які ми вже повністю подолали, немає. І партнери нам якраз вказують на те, що треба доопрацювати. Хоча, наприклад, питання стосовно Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, НАБУ і НАЗК значною мірою стосуються просто вдосконалення їхньої роботи. Тобто це не стосується реформи глобально, а частково має стосунок до судової системи. Багато що вже зроблено, зараз просто треба деякі речі довести до логічного завершення, деякі удосконалити, а деякі змінити. Але ці зміни не є принциповими. Те саме, до речі, стосується і СБУ, і Міністерства оборони. 

Найбільше викликає питання історія з Бюро економічної безпеки. Це дуже дивний орган, який давно існує, але ніхто не знає, що там відбувається і які результати він приносить. Тому його доведеться заново реформувати.

З якими труднощами українцям буде найважче впоратися?

Насправді, як я вже казав, немає нічого такого екстраординарного. Але найбільша складність на шляху реалізації всіх цих реформ – це, зрозуміло, політична воля. Тобто наявність бажання зі сторони політико-управлінської еліти української влади в цілому займатися цією реформою і доводити її до логічного завершення. Це, в принципі, є проблема, яка в першу чергу стосується судової гілки. Чому? Тому що вона потребує переатестації багатьох кадрів, кардинальну зміну деяких підходів до процедури відбору суддів, і все це просто розтягнуте в часі.

Які дії України, на вашу думку, сприяли такому рішенню від уряду США? 

Я б не сприймав цей документ як якусь погрозу, це більшою мірою нагадування

Тут, мабуть, грає роль саме відсутність дій, а не якісь наші помилки. Проте я б не сприймав цей документ як якусь погрозу чи, скажімо, якесь примушування до дій, це більшою мірою нагадування. І навіть схоже на “звіряння” годинників, адже є певні зобов'язання, які брала на себе Україна. От Сполучені Штати нагадують і рекомендують, як це зробити краще для того, щоб це було зручно і вигідно для України. І зрозуміло, це підтримувалося нашими партнерами, які під це будуть виділяти фінансування. 

А друге – це, безумовно, суспільний запит. Ми на нього вже звертали увагу, а тепер це зробили і США. Питання допомоги Україні зараз починає виходити в сферу внутрішньої та виборчої політики Америки. Тому важливо показати, що нам не просто так дають гроші, а існує якийсь план, він виконується, є всі звіти тощо. 

Що буде, якщо Україні не вдасться виконати ці умови? 

Якщо ми не виконаємо всі або більшість цих умов, нам немає сенсу сподіватися на подальшу підтримку. Причому як фінансову, так і політичну. Корупція тоді почне набувати нового розголосу, і це, зрозуміло, призведе до послаблення наших позицій у війні проти Російської Федерації. Висновок дуже простий: якщо ми не виконуємо пунктів списку, то сподіватися на якусь співпрацю з партнерами нам не доведеться. А саме від них сьогодні залежить виживання України. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: “Справа Залужного” або хто винен у “здачі” Півдня