Я хотів, щоб в нашій розмові десь вклинулися "Брюховичі" і "Святковий".Можна? Даєш добро? Просто, щоб... Ютюб, слухайте. Паліндром до вас звертається.Шановний прошу пана Ютуб, дайте дозвіл тим добрим людям, тому що вони запросили мене. А ще тут такий легендарний є хлоп, який просто з мого телевізора грав дуже багато і в навушниках грав, і я просто, ну я не знаю навіть, як відмовитись. Тому там не цей, не кіпішуйте.Слава Ісу! Будьмо уважні! Сьогодні в програмі "Наскоком" наскочив до нас Степан Петрович. Степан Петрович, привіт!Добрий день! Здоров'ячка!Ну то Кашляючий Ед. Тут має бути звук якийсь. Кх-кх (ред. — Роман кашляє). Так. І Паліндром. І все це в одному флаконі.Брюховичі... осінні Брюховичі,97. Брюховичі...Фішка митця чи якась така творча шизофренія?Я думаю, що то просто такі, знаєш, певні творчі етапи. От ти ходиш в третій клас, ти там вчиш одні предмети, а ходиш в дев'ятий, вчиш інші, умовно. Ну це таке саме. Кашляючий Ед — то просто якась одна сторона мене, яка була колись. Паліндром — то то є, що зараз. І, власне, можливо через років там скількись, якщо я буду живий-здоровий, то буде хтось інший.Ну але в першу чергу в тобі борються різні стихії, та. От що в тобі перемагає? Тобто режисер (візія, картинка). Ну, скажем, поет, тому що тексти кайфово можна читати. Я ділю всіх музикантів, знаєш, на дві категорії: категорії ті, які або співають вірші, або пишуть вірші, і ті, яких, якщо їх без музики читати, треба зразу відправляти в дурку.Ну, я думаю, що я якось класно за рахунок, знову ж таки, якоїсь такої біполярності оцієї творчої, я все одно крізь роки класно для себе сформулював, що я хочу і це працює, як така, якась, знаєш, типу аудіовізуальна інсталяція у мене. Типу є музика, є відео і немає таких якихось дисбалансів. Тобто і відео для мене пріоритетне, і музика, і текст. Ну тобто це якесь таке, знаєш, якась така... типу якийсь кабінет, де є типу оці інструменти для виготовлення оцього мистецтва, чи як це назвати. І типу і все, і все під рукою, і все тобі потрібне, нічого ти не можеш викинути. І якось так воно виглядає.Я вчора занурився, власне, в... І у мене виникло питання: "Боже, звідки ти і де ти набрав стільки кілометрів документальних, приватних, чи не приватних, але кадрів з тих глибоких дев'яностих?".Ну це ютуб. Здебільшого спочатку це був ютуб, тому що ютуб — це джерело в принципі відео будь-якого.Тобто ти качаєш собі? Качаєш, збираєш?Ну так. Це була така скачка типова. Ну таке, можна сказати, піратство. Але ж це не піратство, по суті, бо тому що вони там викладені, тож користуйся, бери, Ну я на цьому грошей не заробляв тоді, власне. І наступне це ми співпрацювали з Центром міської історії. Вже пізніше. Та. Коли я туди приходив, заліпав там на 4 години в архівах і шукав якісь відео, які мені імпонують, а потім...Слухай, а щось кльове знайшов таке, таке щось "вау"?Я знаходив. Мені ж насправді дуже подобається оця естетика нашого телебачення львівського. Ну тому, що я сам режисер за освітою, я вчився в КНУКіМ і у мене практика була на ще тоді 12 каналі. І, власне, я дуже зрадів, коли я знайшов оці кадри архівні там телебачення 70-80-их, де мій район Патона тільки будувався. Звісно, естетика ця вся совєцька, оці спальники — воно таке трошки не дуже милує око, але все одно це дуже цікаво дивитись, коли створюється твій дім, де ти виріс.А дивися, це фактично є аудіовізуальне середовище, в якому як мінімум два альбоми з трьох живуть просто от. І вони так зафіксовані для історії. Людина, яка є ровесником, в принципі, відновлення незалежності. Ти ж за совка не жив. Чому тебе так сильно чіпляє совок, в який тобі довелося занурюватися через ну от документалістику, історію?Я думаю, що тут не так совок. Справа в тому, що ну спіткало нас таке горе, що ми були в окупації стільки років. Але мені насправді не так цікаво досліджувати совок, тому що ну, в принципі, оця вся така якась огида совка, вона на поверхні для мене вже лежить досить давно там через фільми і так далі, якісь книги. Тобто це не так цікаво, як цікаво досліджувати саму природу часу. Мається на увазі... От, можливо, ти помічаєш іноді старі якісь вивіски там магазинів, продукти, кафе, бари. Вони були і 60 років назад, і вони бачили навколо себе зовсім інших людей, зовсім інший урбаністичний якийсь простір.І ти від цього кайфуєш чи ні?Я кайфую від того, що я можу на них дивитись і наче, знаєш, дивитись на Бога, який бачив зародження цивілізації, і дивиться на тебе. У вас як коннект. Ну це така трошки шиза типу, але...Ні-ні, воно навіть відображено там: "Не робіть ремонт в кафе".Ну та. Але це, по суті, така алегорія. І це можна перефразувати щось типу накшталт: "Не чіпайте мої дитячі спогади".Ага. Але в цьому випадку просто, чи ти знайшов відповідь на це. Бо ти від того покоління, яке про совок знало хіба що з розповідей там бабці і тата. А в цьому випадку відчувається якась з одної сторони в тебе ніби така ностальгія за мезозоєм, як панки співали в Києві. Ностальгія за тим совком, а з другої сторони й одночасна депресія від нього. Якесь двояке враження на твої отакі постсовкові дискурси в совок.Золото Карпат, золото пісень я несу до вас в цей святковий деньНу дивись, просто мистецтво... Я вже вдруге використовую слово "мистецтво" стосовно себе і мені здається, що якісь такі відчайдушні сноби мене заплюють.Та не переживай. В нас тут...В нас тут одна народна артистка називала себе: "Називайте мене тільки суперзіркою". Так що будь спокійний, ти скромний.Ні, ну називайте мене суперзіркою, будь ласка. Короче та. І, власне, в мистецтва же ж яка функція? Воно може надихати, воно може розчаровувати, воно може тебе вкидувати в якісь дуже дивні депресивні стани або, навпаки, в стани пробудження. Мені подобається те, що от оця естетика, яка от в мене все ще інколи проскакує, вона типу вона не очевидна, її важко розгадати. У мене є ряд людей-коментаторів, які пишуть: "Чувак, ти ж не жив в совку. Звідки така любов до совка? Що це задрочувати на совок?". А з іншого люди пишуть, як я тонко відчуваю оцей час і типу, як я його, можливо, навіть так чучуть ножем підвідкриваю, знаєш, оцю таку вже поржавілу банку зі шпротами, яка типу воняє дуже сильно. Тому я не знаю, я типу сам не можу оприділити, що це для мене означає, але от що я точно знаю і відчуваю, коли от занурююсь в якісь ці процеси там саморефлексії і загалом рефлексій на нарахунок тої епохи, що я десь там був. Я не знаю чого. Ну типу мені здається, я десь там був. Мені іноді, знаєш, хочеться вдіватися, як такий типовий мужичок з 80-их, який десь йде з заводу, з вусами, і він там чекуню зранку п'є і йде далі по справах. Ну чекуню мені пити не хочеться, слава Богу, але вдіватись оця естетика подобається. І я не знаю, чи це добре, чи ні. Скоро я йду до фахівця, та що...Добре. Дивися, а от скажи, ще один з таких моментів... Я, власне, коли це все переслухав, передивився так щоб освіжити, в мене знов виникло головне питання історичної філософії. Я не маю на нього відповіді, але теж досить часто думав. Я знаю, як виглядає там кругообіг води в природі. Я знаю, як виглядає кругообіг гівна в медіях і в поколіннях. Я не зрозумів, як виглядає кругообіг совка в Україні, оскільки люди, не народжені за совка, часами є більш совковим і закомплексованими, ніж покоління, які його пережили на власній шкірі. І я не маю відповідь на це питання. А ти?Так, це дуже цікаве спостереження. І я про це колись думав, але, знаєш, перестав про це говорити всюди на інтерв'ю, бо мені вже здається, я просто задовбав всіх з тим, знаєш, комплексом меншовартості набутим і так далі. Там оці порівняння типові: українське — то щось завжди другосортне типу. Ну в нас була епоха, ти ж сам розумієш, оцього зросійщення, починаючи з нульових, коли Вєрка Сердючка опинилася десь на русскому телебаченні зі своїм "СВ-шоу". І у нас такий пішов типу, вниз просто розмазання таке і, власне, завжди оце русске воно типу було таке — ну еталон, якийсь стандарт типу якості. А українське десь позаду, знаєш, таке, що наздоганяє. Такий якийсь люмпенівський...Ну чекай, це була москальська тактика. Але чому українці і, зокрема, навіть тут, в Галичині, на це погоджувались?Ну тому що це, розумієш... Ну, масова культура, вона ж відбувається здебільшого на телевізорі. То вже нам зараз пощастило, що ми всі по ютубах ходимо і там вибираємо собі. А колись, коли ти приходив додому після уроків, ти ж вмикав телевізор, бо це єдиний твій друг, який тобі щось говорить з неба, з якихось цивілізацій. І відповідно, ти ж це просто, ти ж це їв несвідомо, і воно отут все залишається.Степане, але дивись, ти теж такий своєрідний дослідник Кузьми, мого друга. Я думаю і для тебе він є теж таким.Для мене якогось так друга заочного.Заочного, та. А для мене очного. От Кузьма про цей дуалізм вибору українця в Галичині колись навіть заспівав. І польське радіо там... Ми ви в своєму совковому дитинстві мали два виходи: або ти включаєш тєлєвізор і там тобі будуть мєлодії-рітми зарубєжной естради з Афріком Сімоном, балєтом ГДР (ред. — Німецька Демократична Республіка), а дальше всьо совкодрочерство і "Песня-79". Або ти включав першу чи другу ( ну антени стирчали на балконах у всіх) польську, і ти дивився живі концерти Джаз Джемборі там чи виступ Dire Straits у Вроцлаві. Тобто ти завжди мав право вибору. От про це співав Кузьма. І, маючи право вибору, в нас цілий пласт і, може, навіть два покоління перетворилися на таку гівнорусо вату. Тут, в Галичині. Як?!От бачиш, коли от ця бульбашка вона типу все ще мала оцю таку форму... В ній лише якісь, знаєш, такі оці дирочки просочувалися, які пропускали повітря, і ще не було вибуху, тоді наче був якийсь спротив — хотілося розірвати. Коли бульбашка розірвалася, себто незалежність наступила, наче підрозслабилися всі в якийсь період. От у мене таке враження простео. І типу оце розслаблення воно дало запустити оцей вірусняк в голову.А от що сталося з цим поколінням? Я за ним уважно стежив, воно було таке юне чи саме молоде. Скажем так, період років десять тому, я за ними уважно спостерігав. Десь там сидиш собі, цмулиш (ред. — з насолодою пити) крафтове пиво львівське і дивишся...Ти маєш на увазі за поколінням моїм?Ну, напевно, це твоє покоління. І от я сиджу, дивлюся там собі і за ними спостерігаю. От їх там зграйка шестеро. Прикольні, цікаві речі говорять, мінімум все-таки втикають в смартфони. Тут раптом з'являється якийсь окацаплений гость із востока, знаєш. І вони всі оце все запопадливо переходять на хєровий русскій. Знаєш, як галичани говорять з акцентами ще гірше, ніж "шокання" і "гекання" на сході.О, слухай, ми колись так реп пробували робити.Так. А що з цим поколінням сталося після того, як Адольф Путін прийшов зі своїми військами? Вони й далі залишаться отакими угодлівими ватнічкамі зі Львова? Чи вже ні?Ні, я цього не помічаю зараз. Я помічаю, що навіть найаполітичніші люди... В моєму оточенні таких не було, слава Богу. Але десь через якісь інстаграми, знаєш, оці всі соцмережі бачу, як найаполітичніші особи просто... в них в очах стільки оцьої зібраної люті в перемішку з кров'ю і капілярами потрісканами, що ця радикальність, вона просто пре і типу я не думаю, що може відбутися якась зворотна дія саме в цих людей. Але ну все ще є люди, які просто мімікрували під українців, розумієш, які типу... Їм була позиція оця аморфна комфортна всі ці роки, але коли ти розумієш, що світ просто перевернувся, що війна — це тіпа це просто нова... (Вибачте за "тіпа", я хочу без цього говорити, але виривається пацанське). Війна — це типу це новий порядок, можна так сказати, нова наша реальність і відповідно перечекати не вийде. Вони типу просто мімікрують, тому що очікують оцей суд Лінча зараз суспільства.Та ні, мені здається, що вони свято вірять, що зараз...Можливо, це моя бульбашка.Що вони зараз перевзулися, натягнули на свої тушки русофобські (ред. — русофільські) вишиванки оруть "Батько наш Бандера" чи інші якісь кричалки голосніше за всіх, і вони потім знову повернуться й скажуть: "Гей, ви, стрімгове молоде покоління ютюбів і тіктоків, падвіньтєсь, ми вернулися, ми тут Патапи".Я розумію, про що ти. От і, власне, хотілось довести до того, що ну і наша справа зокрема. Зараз ЗСУ роблять те, щоб ворога не стало фізично. Але є ще справа робити контент там культурний, будь-який. Ну тобто займатись творчістю (музика, кіно), аби ці люди не прийшли. Тому що вони прийшли сюди спочатку з культурою і зробили оцю...Так вони не прийшли, вони тут були.Ну, були, прийшли. Не важливо.Ні, ну в цьому випадку...Ну чекай, вони завжди... Ну та, вони завжди були, по суті.От. В тому то справа, що дуже багато з них є "made in Ukraine", так. Навіть якщо подивитись, що...Ти говориш про якусь таку типу аля дуже кітчеву поп-музику, яка після 24-гоТа різну музику. Дивися, тут спектр від там... як собі думав Потап з Настєй, що він там чуть лі не ґуру гіп-гопу і аж до спектру оцих динозаврів. Знаєш, оці пающіє драва із філармонії совєцької, так? Оцей весь широкий спектр, вони всі тут були, і вони всі були прислужниками от цього дискурсу. Я ніколи не забуду, знаєш, як каряво мер міста Львова Андрій Садовий лягав під "Партію регіонів" Колєснікова, як він пробував говорити російською, а потім ще запустив акцію "Львов гаваріт па русскі. Адна страна — два язика". Що не пам'ятаєш цього? І от оцей отакий самий крінж...Я знаю, шо це було, але тоді я був дитиною, власне. І мені було абсолютно по барабану, що відбувається, ну тобто... Але цікаво те, що при Януковичі ми якось з другом умудрилися почати читати реп українською мовою. Якийсь такий з'являвся осередок української музики, зокрема репу. Власне, та, ми починали з російського, як це велося, в принципі, в побуті і загалом в індустрії.Тобто ти теж на цей гачок перший раз клюнув?Звісно, мені в школі мої однокласники сказали: "Чувак...". А, я там почав писати перший реп, приніс, знаєш, показав. А я писав українською, тому що я до того чув там Вову зі Львова якогось і так далі. І це мене дуже вставило, насправді, і я почав писати реп. І вони такі кажуть: "Чувак, якою українською, ти що з дуба впав?".А от оті, які з дуба впали двічі. Бо є таке існує ціле крінжове явище, воно швидше з психіатрії, називається "русскій реп бєссмислєний і беспащадний".Так, власне, от це той варіант, якщо би слухали реп з Батьківщини, та. Бо я перший раз реп почув в 92-му році від студента з Гаяни. Американська, Південна Америка...Розумієш, і от в цьому випадку, ну звідки, знову ж таки... Я це можу зрозуміти на тих теренах України, які були 300 років під гнітом і русифікацією. Але я це не міг ніколи зрозуміти, коли ти йдеш по Львову і по центру валить якийсь бичок, блін, на BMW і вікна опущенні і звідти русскій реп, кров з вуха.Ну, дивись, я ще що думав колись, роздумував про те, що для більшості людей в такому якомусь загальному коефіцієнті музика — це ж... Ти розумієш, що це ми з тобою слухаємо музику, там вибираємо собі, що сьогодні послухати або шукаємо якусь музику з наших спогадів, яка милує душу і вуха. Але ж є люди, які вибирають музику по типу, як аксесуар. Ну, тобто вони не задумуються. Це як піти умовно в торговий центр купити собі джинси. Ну типу, висять 10 розмірів однакових джинсів і ти вибираєш свій. І тобто люди таким чином от своїм музичним смаком оперують, як аксесуаром. А а що в цьому торговому центрі, як оце джинси висять, що висить з музики? Звісно, висить оця мейнстрімова штука, яка була на хайпі, за яку платили гроші. І русскій реп, сюди приїжджали всякі басти, оця вся ця річ... Не знаю, чи можна матюкатися тут, але би дуже хотілось.Ну то, в принципі, ти вже і сказав перший матюк "баста", а там далі вже пішло-поїхало, бо це, власне, і є десь з тієї кон'юнктури. Тобто я так зрозумів, що просто такий якийсь дивний стрибок в наших споконвічних ворогів і агресорів, та. Від зеківського блатняка до зеківського "гіп-гопу", розумієш...А ти розумієш, що це дотичні речі? Це ж модерновий шансон, оцей блатняковийНу от в тому-то справа. А от, дивися, ти себе, в принципі. так, ніби із самоіронією кажеш: "Я такий творець абстрактного хіп хопу для зубрів". Є в тебе такий рядочок. От дешифруй його.Ну насправді мені би хотілося. Мені би хотілося працювати для цієї аудиторії, тому що, як на мене, вони прям дуже швидкі інтелектуально, можна так сказати. Вони дуже швидко сприймають цей новий карколомний світ і підлаштовуються під нього і асимілюються там, чого я не можу зробити. Але я дуже сильно люблю свою аудиторію, тому що на концертах я бачу просто унікальних людей. Ти дивишся на них і кв ожного погляд різний. І оця індивідуальність мені дуже подобається. Але зумери, власне, молодше покоління це люди, які будуть міняти, мені здається, Україну в кращий бік.Вони вже це роблять. Як мінімум вони поламали совєтську цензуру. Знаєш, яка була совєтска цензура? Ну, як в Положика (ред. — Олександр Положинський), "прокрутіть цю пісню по радіо", та, не формат. В тебе теж, до речі, проскакує в деяких текстах...Ну, слухай, мені здається, я ще під совєтською цензурою, значить.Так, але подивися, все одно всі стрімінгові платформи, різні соцмережі вбили музредактора, як цензора, так. Він має підлаштовуватися, власне, вже під пропозицію, а не диктувати її. Але це таке, моє спостереження. Зараз хочу повернутися до того, що, до певних моментів. Дивися, от коли хтось не зі Львова буде слухати твої пісні і він сприйме, що Львів — це депресивний місто, яке ти не любиш, як місто, яке не вартує навіть пісні, як каже Паліндром.Ааа, ну тут ти зайшов так далеко.Ну слухай, дивись, по-перше, я вже відповідав десь, то ж пісня з Сашею Булем. Йому, до речі, привіт, якщо він це десь буде бачити.Пилю обріз... Так, так, добре.Ну, дивись, пісня сама по собі на перший погляд депресивна і така досить... Така ода ненависті рідному місту, та, але насправді ж людина, яка любить своє місто, вона помічає в ньому і негативні моменти. От я вчора їздив... Можливо, ти знаєш історію про прекрасний Палац культури Лорта на моєму районі, на районі Патона, який я так само...Ти його просто обожнюєш і любиш.Мені здається, це дуже буде якось велично і егоцентрично говорити так про себе, але мені здається, я навіть якийсь такий поштовх дав до того, щоб з ним сталось саме те, що з ним сталось зараз. А саме ним займається дуже круті харківські хлопці, які зробили з нього зараз такі приміщення з модульними містечками, де живуть тимчасово переселені особи.Мультикультурний хаб із соціальним життям.Так так, там кооворкінг, там є майданчик для стрітболу. Ось і до чого я веду, ми вчора говорили про те, що от... А там така точка, там звикли всі пити пивко, слухати той вищезгаданий русскій реп, деградувати, в принципі, як фізично, так й інтелектуально. І ці люди далі приходять і харківські хлопці намагаються їх навчити культури. І вони кажуть: "Блін, я ніколи не бачив таких людей. Ми ж тут прийшли, їм зробили класний плейс. Приходь там тішся, читай книжки, роби шось. А вони приходять і просто опсикають, опсикають фасад. І я до чого веду, що от коли ти помічаєш ці моменти і хочеш їх змінити, то мені здається, ти кращий містянин свого міста, ніж той, який ходить в рожевих окулярах...І возвеличує крізь якісь дуже рожеві пісеньки.Власне, шо це і є той практичний вимір справжнього патріотизму. Я тебе розумію, але просто теж дивно виглядає. Харків — це понищене місто, в якому знищено найбільше українського, так. І в цьому випадку він взагалі виглядав як...При чому з початку XX століття.Та, і при цьому половина Харкова виглядала так, як Лорта до відродження, тобто така занепала і харківське середовища теж виглядало максимально зрусифікованим. І от вони приїжджають в П'ємонт, розумієш, роблять оцю штуку, а місцеві рагулі, які сидять на русском репі, обсикають цей створений культурний хаб. Ну що, це якась карма? Ми з покоління в покоління в цьому колесі карми будем крутитися.Я не знаю. Я не маю відповіді на такі питання. Це щось дуже страшне для мене і в мене мозок ламається, коли я намагаюсь аналізувати цю поведінку.Ну, дивися, я собі таку футболку зроблю з цитатою Паліндрома, знаєш, оце "Я тут як веган у „Родині ковбасці“!" Якщо ти дозволиш, я собі таку футболку зроблю.Бачиш, це ти зчитуєш цю алегорію, метафору, але десь в Києві, напевно, не зчитають.Ну добре, але в Києві можуть зчитати там більш такі... В тебе там, я забувся, як дослівно звучить ця цитата, але те, що в країні, яку намалював Шевченко, всі сидять з кальянами на тупих верандах ресторанчиків. Можеш процитувати оригінал.Я не пам'ятаю своїх текстів, тому що я їх не пишу.Але ти зрозумів, та? Як то ти їх не пишеш, ти їх трансформуєш крізь себе.Ну, та, це, якщо вже пафосно виражатись. Але я хотів додати про Київ і про інші міста. Насправді це дуже цікавий феномен, тому що є такі якісь дуже локальні меми: кафе "Надія", Брюховичі, знаєш, та ж "Родинна ковбаска". Але за рахунок того, що ми на один вечір на концертах стаємо одним цілим, такою великою сім'єю з аудиторією, вони пошарпані просто у всьому. І навіть умовно в Києві будуть от ходити у футболках "Брюховичі 97".Ну це слухай, твій, власне, дебютний сольник в Києві тоді порвав навіть місцевих снобів, які зазвичай дивилися спогорда: "Та, ті засрані галичани чи львів'яни". От мені це дуже сподобалося. Я навіть дивився на пресслужбу.А хто то такі? Що то за сноби такі?Та я тобі потім покажу це інтерв'ю, ти здивуєшся. Ти його давав. Воно було велике і розповсюджене. Ну, повернемося до більш такого несподіваного. Знаєш, теж оце 6-й сезон зараз зайшов "Чорного дзеркала" на Netflix. Найслабший, звичайно, сезон, але я просто пам'ятаю, як це все творилося за останніх, може, 15 років, оце "Чорне дзеркало" 1-й сезон, 2-й, 3-й. Передивляючись його ретроспективно назад, я розумію, що все, що було знято 15 років назад, потім відбулося...Оця історія зі свинею сподобалась?Не тільки. І всі інші там історії.Ти розумієш, тобто виходить так, що все, що надумали фантасти в "Чорному дзеркалі", раптом на наших очах перетворюється в дійсність. І я не можу це пояснити. Я тебе як режисера питаю, це вплив кінематографа так, що потім люди як запрограмовані здійснюють, втілюють сценарій кіно в реальність, чи це просто такі круті пацани сидять і от вони відчувають майбутнє...Слухай, я думаю, що насправді там немає якихось геніальних сценаристів, тим паче пророків. Це просто світ, який вже існував тоді насправді. Просто зараз є якісь такий апогей тієї всієї історії, а тоді воно вже теж все було. Якщо ми там відштовхнемося на років 30 назад, там в 70-і і подивимось якусь там нову хвилю французького кіно, та, там зовсім інший темпоритм життя, такий він повільніший. Насправді такий, як у Львові...Та, але це кіно ніяк потім не виправдовулось. Ти розумієш, воно потім не програму цілі покоління, країни і континенти. А коли ти дивишся цю серію, а потім подивишся, що в Китаї, власне, і зробили цей лайкозалежний тотальний відеоконтроль. І думаєш, як так? Ну пройшло пару років і нетфліксівське "Чорне дзеркало" перед тобою у вимірі 2 з половиною мільярди людей.Я, знаєш, на це все дивлюся з позиції такого якоїсь фаталізму. Просто коли...Я не знаю, хто я, але іноді бувають різні стани. І, власне, коли почався ковід, у мене там через рік якоїсь саморефлексії тієї всієї історії виникла така думка, що, знаєш, ми настільки... Ми, люди настільки багато говоримо якихось брудних речей і оцими ручками мацаємо всілякі такі дивні предмети, що нам всюди поставили антисептики і сказали: "Носіть маски!", бо от з рота щось вилазить якась гидота. Ну тобто, та, це якийсь такий апогей цієї всієї історії. Але що далі, я не знаю, чесно кажучи. Перезавантаження чи кінець, не знаю.Дуже біографічний в тебе цей альбом, мій улюблений зокрема. Ну, в мене суб'єктивний погляд, та. Моя програма — що хочу, то і кажу.Та ти можеш взагалі мене вигнати.Ні, не хочу виганяти, бо я вчора із задоволенням переслухав "Стіни мають вуха" і просто кайфував. А от в цьому випадку просто думаю, от ще і з іншими піснями для тебе дуже оцей, скажемо так, сімейна драма і фактор мами — все це виринає в дуже різних текстах, в дуже різних переживаннях. Але там є ключове, от про те, що ми зараз з тобою говоримо. От хто ще з нас у дурці, та, ти ніби як цитуюєш маму. І я не знаю відповідь на це питання, бо часами, а особливо у час зараз цієї війни, коли психічно-нервові зриви є довкола. Тобто реально хочеться зрозуміти, а хто в нас тут справді в дурці?Ну, знаєш, тут ше одразу пригадується Кіра Муратова, яка робила цей референс років так 30 тому. Можливо, ти бачив цей фільм, де головна героїня потрапляє, власне, в божевільню і там адекватніші люди, ніж ті, що на вулиці стоять біля під'їзду в черзі за якоюсь рибою гнилою і б'ють.Дивися, це не тільки в Кіри Муратової, це взагалі така досить довга історія. Якщо почитати Еріха Марію Ремарка, там теж він завжди ходить до психічнохворої дівчини для того, щоб від шизоїдного світу, в якому якраз зараз нацизм Гітлера підіймається, щоб від нього сховатися. І він сприймає світ психлікарні як здорове середовище, бо там за парканом, там якраз нездорово. І от в цьому випадку ми все ближче і ближче до цього ремарківського такого дежавю.У мене, знаєш, було ще враження. Пані Ляна. Ти знаєш Ляну, мою дівчину, мою кохану жінку? Ляна Мацько. Вона просто завжди каже, коли я в інтерв'ю згадую про свою маму, що я типу дуже сильно там попаяний і, знаєш, мені треба йти до психолога. Насправді, можливо, і треба. Але от знов згадується історія. Я коли до мами якось приходив в лікарню, приносив їй щось (ну це давненько було), до мене в коридор просочилися оці всі люди крізь шпарину дверну, які там. І вони настільки світлі всі були просто. А я вийшов якраз з маршрутки такої...Ти читав їх погляди, так?.Ну та не те, що читав. Просто вони сміялися, казали: "Ти класно підстрижений". А я вийшов 5 хвилин тому з такої маршрутки ржавої жовтої, в якій були просто кислі міни хвилин 40 мого маршруту до тої лікарні, і мені там так понуро стало в плані менталочки. А там я якось ожив і тут та, такий парадокс: ходиш по світу врівноважених людей, потрапляєш там, де їх наче лікують, а там вони більш врівноважені і світлі.Слухай, я ж тут такий інсайт, ну не знаю, не секрет Полішинеля (ред. — таємниця, яка всім і так відома), але, в принципі, режисера, який має таку візію... Я кайфував від дуже багатьох аудіовізуальних речей, бачиш, а мені кажуть: "Та слухай, а він ще й, крім того, весілля вміє монтувати". Правда? Ти знімаєш весілля?!Слухай, я не те, що вмію, я прям мастак. Я мастодонт. Я це роблю вже дуже довго. Я не знімаю весілля, у мене був...Я лише монтую, тому що та, у мене був досвід оцих весіль офлайн і я не стягнув, чесно кажучи, тої атмосфери. А от коли вдома, і ти це все дивишся на дистанції, то воно, як конвеєр, по-перше, для тебе. Це як, знаєш, мити посуду, коли в тебе...Ні, я зараз про крінжові моменти. Знаєш, з набору мемів з весілля можна видати Біблію. Біблія поганого смаку і рагулізму.Та. Як мінімум. Правда? Тобто обов'язково якийсь той варіант там, знаєш, наречена маленька на руці і там з тими з тортами, з поцілунками. І вся ця оця крінжатіна. І як ти з тим борешся? Ти режисер, який хоче естетики додати, а тут тобі кажуть: "Змонтуй ти мені отаку херню".Ну, слухай, я насправді потайки краду деякі прийоми, деякі фішки, які я буду використовувати далі в якихось відео. Ну тобто я люблю цю, якщо у вас можна казати, всрату естетику.Можна. І, дивись, на закуску. Просто ми нещодавно дослідили, що цей штучний інтелект ChatGPT, знаєш, з яким там всі носяться, ну він кончений. Тому що, коли ти говориш про зрадників, убивць з українського народу і що з ними робити, він весь час каже цілувати, обнімати, толераствувати і жити мирно, і ніяк не карати.Це ліберальна позиція оця, яка вже до всіх кіна і музик добралась. Трошки мені важко з тим.От мені теж з тим важко, бо в мене таке відчуття, що це якісь підпільні комуністи в Каліфорнії програмували цей чат. Але там є одна фігнюшка, яка називається "творити музику штучним інтелектом". Він помагає вийти на ті платформи. Навіть Славко Вакарчук же ж зробив одну, і там в нього там всі ці оці: "не-не-не сосни, не-не-не сосни".Та, оце все зібрало в нього. В бійці, в битві ChatGPT при створенні штучного Паліндрома і живого Паліндрома, хто переможе, а хто загине?Слухай, то буде дуже довга битва, але врешті-решт ChatGPT скаже: "Та ну його!", і піде розвернеться, тому що ну з таким унилим тіпом битись як я — то таке собі.Друзі, я мушу вже завершувати. Правда, дивлюся з заздрістю на футболку "The Sisters of Mercy", з якої куча готіка з'явилося. Але ми живемо в такий час, коли куча народу змушені будуть ґуґлити, бо не знають, хто це такі ці сестри..Нічого, ви можете цього не робити, але що ви можете зробити точно, це сьогодні, цього прекрасного дня задонадати ЗСУ і подякувати, тому що все це можливо завдяки ним. Так що і я теж хочу подякувати.І ми теж. Так що, донатьте. І Паліндрому подякую, і вам подякую. До нових зустрічей! Це було "Наскоком".Друзі, історична подія на території "FM Галичина", де Паліндром дає автограф, а бере автограф у нього Марічка Бурмака. Для Ірини, це її дочки. Історичний момент.
