Вітаю! Це "Маркер подій". Мене звати Ольга Салабай, і сьогодні моїм гостем є політолог Володимир Цибулько. Вітаю Вас, пане Володимире!І, звичайно, розпочнемо розмову з атаки росіян на Львівщину. Цього разу вони атакували саме нашу область. Як гадаєте, чому? Чому знову житловий будинок? Чому знову кажуть, що потрапили саме у ціль?Ну хочу нагадати, що над великими мегаполісами в принципі є досить добре прикриття протиповітряної оборони, і після доволі успішних дій української ППО росіяни змінили тактику. Агресор тепер б'є по невеликих містах. От ми маємо випадок на Харківщині, в селищі Первомайське під час похорону воїна був нанесений удар і там було кілька десятків поранених, і є загиблий. Тому ця тактика терору проти цивільних вона, очевидно, зводиться до того, щоб створити нестерпні умови для економіки, для громадян, для нервозності в надії, що громадяни почнуть тиснути на політичну владу. Ну це такий типовий інструментарій терориста. Хочу нагадати, що слава Богу, тепер навіть, по-моєму, ОБСЄ визнало росію країною-терористом, спонсором тероризму. І країна-агресор дійсно поводиться як терорист, переслідуючи не стільки військову перемогу (в якій вона вже, по-моєму, сама сумнівається), скільки в нанесенні якомога більшої шкоди всьому живому, що є довкола.У мережі вже активно почали поширювати відео про закрите укриття у Львові. Цього разу воно, ну, на щастя, ніхто не загинув. Але ми всі пам'ятаємо добре, що було у Києві. Так хто таки винен, що укриття є закритими? От, якщо брати Львів до уваги, то це була школа №86.Ну, бачите, в Києві історія інакша. В Києві Київська рада виділила кошти саме в першу чергу на відновлення шкільних бомбосховищ. І в Києві були поновлені (ну частково, до речі), тому що коштами розпоряджалися голови райадміністрацій, ну а потім Банкова почала махати такою дубиною і лякати навіть не причетних. Тобто людей, які напряму не відповідальні за бомбосховища. Зокрема, це атака на Віталія Кличка. Вона дивна. Вона робила центральну владу в очах киян якоюсь трошки розумово неповносправною, м'яко кажучи. Справа в тому, що у Львові трохи інша ситуація, бо у Львові багато інфраструктури такої старої є. Ну пам'ятки архітектури, пам'ятки історії, сама міська структура досить складна, де поряд з модерною забудовою існує дуже багато старої інженерної такої структури. Тому мені здається, що я б пропонував в Києві так зробити з огляду на обставини. У Львові треба, мабуть, там, де немає можливості через, наприклад, обласну військову адміністрацію. Наскільки я розумію, в місті військової адміністрації не створено, там самоврядування працюють. Але просто роздати об'єкти потенційні, наприклад, ОСББ, ЖЕКам, можна роздати бізнесу ну на шефство тимчасове. Просто я розумію, що бізнес і так займається донацією великою, спонсоруванням Збройних сил. Але ну безпека тих, хто поряд, це теж частина соціальної відповідальності. І тут треба просто знайти формулу, за якою те, що не може центральна влада поремонтувати і утримувати, передайте на утримання або якимось місцевим самоврядуванням, або місцевому бізнесу, або ну врешті-решт, це можуть бути ініціативні групи громадян, які візьмуть на себе утримання і підтримку якогось такого робочого стану цих бомбосховищ.Давайте поговоримо і про саміт НАТО, який вже близько. Кирило Буданов, він поширив таку досить песимістичну ідею. Він каже, що Україна не почує нічого з того, що очікує. А які Ваші прогнози?Ну Буданов, мені здається, це такий генератор випадкових чисел, тому що він навіть умудрявся переглядати реальну історію заднім числом, особливо історію атаки на Київ, коли він почав розповідати, як вони могли врятувати літак "Мрія" і тому подібне. Тому... Ну він високопосадовець, він керує спеціальною службою, яка перебуває в складі Міноборони, а не в складі Генштабу. Тому він ну, скажімо, може давати більш такі політизовані оцінки. Мені здається, що тут є дуже така двоїста ситуація в самій українській владі. Українська влада спочатку не гармонізує стан країни, політичної системи до стандартів НАТО, потім голосно репетує після того, як провалила цю стандартизацію чи гармонізацію, голосно репетує: "Чому ми не в НАТО?". Ну це стиль такий голови-злодія, дуже базарний, дуже примітивний. Очевидно, він розрахований на ту електоральну групу, завдяки якій ці хлопці й дівчата прийшли у владу. Але реально членство в НАТО — це ж членство в політичному союзі. Там мілітарна компонента — лише 1/4, умовно кажучи, а все решта — це політичний компонент. І на цьому шляху українська влада просто спеціально провалює зближення з НАТО. Тобто в них є страх перед вільними виборами, перед свободою слова, тому вони й роблять все, щоб і перемога затягувалася. Бо відмова йти на, скажімо так, модернізацію певну, на реформи уповільнює постачання зброї. Уповільнюється постачання зброї — уповільнюється завершення війни. Чим довше триває війна, тим легше певним групам у владі красти, пиляти бюджет. І головне не бути під критичними стрілами вільних медіа, тому що вони, по суті, позатикали всі медіа і продовжують затикати далі. От схема дуже проста і в цьому вони чимось нагадують путіна.А от, до речі, щодо саміту НАТО. Президент Литви, він сказав, що на Україну на цьому саміті очікує якийсь сюрприз. Що це може бути, як Ви гадаєте?Справа в тому, що українські військові, вони вже зробили все, щоб зблизити з НАТО. Наприклад, кібервійська українські вже є частиною кібервійськ комплексу НАТО, і перед штаб-квартирою кібервійськ НАТО у Таллінні є український прапор. Плюс давня традиція це трастові програми, які після 2016 року НАТО запровадив для України. Жодна з країн такого обсягу комунікації і співпраці не мала перед набуттям членства. Тобто тут лише кульгає одна компонента — політична. Я вчора, заради розваги, заліз у штучний інтелект і закинув два питання: коли Україна стане членом ЄС і коли Україна стане членом НАТО? І штучний інтелект видав майже кальку у відповідь на обидва питання, майже однакові, розумієте. Тобто це розуміє навіть штучний інтелект. Враження таке, що на Банковій інтелект відсутній, навіть штучний, розумієте. Ну я розумію, вони керуються своїм егоїстичним інтересом, на жаль. І цей егоїстичний інтерес полягає в тому, щоб дійсно спотворити країну до того вигляду, коли цивілізований Захід скаже: "Ну вони, мабуть, ніколи не наблизяться до стандартів, хай постоять у передбаннику, у сінях там хай побудуть".А як, на Вашу думку, Україна може пришвидшено вступити в НАТО, скажімо, за сценарієм Швеції?Може. До речі, неспроста на Раду Україна-НАТО запрошена Швеція як повноправний член НАТО. Тобто це дуже хороший такий натяк. І вся комедія полягає в тому, що Зеленський комизиться на предмет поїздки у Вільнюс. Але, якщо він не з'являється у Вільнюсі, це означає, що вина за, скажімо так, призупинення зближення з НАТО лежить персонально на Зеленському. Персонально на Зеленському. Ні на кому більше. Справа в тому, що, по-перше, це порушення... це антиконституційні дії. Тому що в нас перспектива набуття членства в НАТО і в ЄС є в преамбулі Конституції. По-друге, це ж його виборча програма, він же відступає від виборчої програми. До речі, його і партії, тому що я не бачив, щоб "Слуга народу" чи Зеленський десь заперечували перспективу набуття Україною членства НАТО. Не було такого. В передвиборчих всіх перегонах жодного випадку такого ми не спостерігали. Значить, вони вирішили зіграти в давню традицію відмови від виборчих зобов'язань рівно на другий день після виборів. Це має стати небезпечно. І українські політики повинні усвідомити, що будь-який відступ від передвиборчої програми буде коштувати перспективи, а можливо, і свободи. Персональної свободи.Давайте згадаємо також і ЗАЕС. Експерти МАГАТЕ, вони твердо говорили, що "ні, загрози немає, ми не бачимо ніяких мінувань" і так далі, і так далі. А тут у мережі публікують супутникові знімки, на яких видно, що на дахах станції є щось. Ми розуміємо, що це може бути. І тут МАГАТЕ врешті почали вимагати від росіян доступ до цих дахів. Як Ви гадаєте, чому так довго? Чому вони не бачать ніяких загроз і чому тільки зараз вони оце вимагають?Ну МАГАТЕ ж там всього-навсього два експерти перебуває і то у мене є підозра, що росіяни водять їх тими коридорами, якими водять в супроводі автоматників. А вільного пересування ці експерти по території станції не мають. Це перше. Друге: ядерний шантаж був потрібен путіну саме напередодні переукладання зернової угоди. Тут маячить переконтрактація зернової угоди, і путін вирішив пошантажувати, бо для нього все-таки весь трафік товарний, який зараз відбувається через територію Туреччини, він дуже чутливий. По суті, росія експортує багато зерна, але в неї відчувається велика залежність щодо закупівлі, наприклад, деяких біоматеріалів, деяких гербіцидів, фунгіцидів і все, що пов'язано з аграрною сферою (там, по-моєму, навіть яйцеклітин всяких). Тобто є небезпека. Агрокомплекс російський він доволі успішний, але він дуже залежний від західних технологій. І там була загроза певних обмежень, тому в зернову угоду поназашивала росія дуже багато всяких своїх бажалок, так би мовити. І в цьому сенсі там, до речі, по-моєму, навіть зашиті деякі комплектуючі для авіакомплексу, ну для цивільної авіації. Тому в цій ситуації, звичайно, що від випадку до випадку переукладання цих зернових контрактів росія постійно шантажує, пробує перетягнути на себе певну ковдру. Мене дивує, чому Україна в цих ситуаціях не проявляє ніякої наступальної і такої агресивної більш поведінки щодо цих угод. Адже, наприклад, можна прив'язати будь-яке бажання росії до обмежень, наприклад, спільної інспекції щодо суден з зерном, бо деякі судна з зерном стоять по 60 днів в Босфорі і чекають проходу. І це неприпустимі речі, тоді рентабельність перевезень знижується. І це ж вологе середовище: судно стоїть на морі два місяці. Хто його знає, що з цим зерном може трапитися. Тому тут є багато таких моментів, в яких, в принципі, Україна мала б більш наступально діяти і тиснути на ООН, на Туреччину з метою як мінімум урівнювання можливостей щодо цієї зернової угоди росії і України.Тобто зараз умови між Україною і росією в зерновій угоді вони не рівні?Ну не рівні, тому що Україна могла б зашити значно більше, так як росія позашивала свої бажання. Можна було б зашити теж певні вимоги. До речі, є ще одна можливість. У нас же головним (попри все), головним покупцем зерна в України залишається Китай. У Китаю великі можливості. Китай може свої судна ставити на лінію, наприклад, і російську сторону попередити, що ми будемо вантажитись, наприклад, в порту Миколаїв, який теж зерновий порт. А чому ні? І хай росіяни пробують ударити. Чомусь про це ніхто навіть не говорить. Чому? Мене дивує. Просто ну це влада українська діє настільки ну аж таким другим номером, що аж непристойно. Тобто вона із тіні російських бажань і російських таких маніпуляцій з зерновою угодою вона не виходить. Вона в тіні сидить, і не видно власного голосу, такого соло українського, яке б нав'язувало свої правила гри.Давайте повернемося, знову ж таки, до ЗАЕС. Напередодні Кирило Буданов заявив, що загроза катастрофи на ЗАЕС спала. А все тому, що був проведений ряд деяких дій. Він не сказав, яких саме дій. Але ви от вже сказали, що зернова угода це була основна така маніпуляція від росії. Чи це могло бути основним, що зупинило росіян наразі нічого не робити?Ні. Справа в тому, що тут треба зважати на такі обставини. Росіяни вивозять частину функціонерів "Росатому" із Енергодара і потрібних їм спеціалістів, які вони, можливо, вже схилили на співпрацю і адаптують в Росії. Але війська ж не були посунуті. Війська стояли, по суті, живим щитом біля ЗАЕС, російські. Це означало, що, ну, максимум, на що росія могла би претендувати, це на підрив станції і нанесення шкоди своїм військам для того, щоб потім звинуватити в цьому Україну. Враховуючи таку публічну істерію і кількість супутників, які нависали над Запорізькою атомною, було зрозуміло, що це більше схоже на крик базарний "хапай злодія", ніж на реальну загрозу. Тому з цього скористалися, до речі, й українська влада. Українська влада зі свого боку підняла істерику, що зараз підірвуть ЗАЕС і давай притиснемо населення. Ну, мабуть, в цьому є своя рація. Я вам скажу, що в нас величезна кількість людей просто забула, що в нас іде війна. І коли оця ядерна загроза пішла хвилею по Україні, це так якось, дещо відмобілізувало людей, розслаблених, дещо люди почали задумуватись про власне життя, про безпеку. І тут якраз такі, ну, просто дуже дошкульні, болючі удари, як по Львову, вони все таки повинні відмобілізувати врешті-решт українців, щоб українці при перших сигналах повітряної тривоги все таки залишали житло і йшли в укриття. Тому що зараз швидше за все, що після провалу цієї істерії, розумієте, реанімувати такого рівня істерику про новий підрив ЗАЕС вже неможливо. Цей сюжет прожований і виплюнутий. Але загроза ударів по малих містечках, які не мають прикриття протиповітряної оборони, це цілком реально. Тому якраз дуже важливо, щоб військові адміністрації, обласні... Ну, зараз пішла така, до речі, вказівка від влади перевірити в малих містах, в малих селищах максимально бомбосховища там, де вони є. Особливо треба перевірити дійсно ті сховища, які мали функції ще й захисту при ядерному нападі. Оці сховища треба було би трошки реанімувати, бо там вони обладнані, як правило, фільтрами, насосами або навіть кондиціонерами, такими радянського виробництва, совковими, старими, але вони є. Головне — це фільтрування повітря, наявність води в цих сховищах, ну таке. Ці всі речі, вони потребують затрат, але, мабуть, час таки реанімувати й привести їх "до ума". Бо ми не можемо прогнозувати час закінчення війни, судячи з інших подій. Тим більше, що якщо українська влада говорить, що перемогою буде відновлення територіальної цілісності і путінізм в такому вигляді, як є, залишається, то загроза ж не зникає. Загроза тільки збільшиться. От в чому проблема. Вони просто будуть бити дальніми ракетами і безпілотниками по всій території України, поки не виздихають в себе там.До речі, щодо звільнення територій. Давайте також поговоримо і про контрнаступ. Президент Володимир Зеленський напередодні заявив, що контрнаступ мав початися раніше, але його затягнули зволікання наших партнерів з поставками зброї. Як Ви гадаєте, чи доречно зараз робити такі заяви? Адже ну не всі партнери затягують ці поставки.Ну я перепрошую, в українців є така приказка: "Хто всрався? Невістка". Ну от влада українська поводиться так, що вона шукає винних де завгодно, тільки не в самих собі. Вони винні. Вони. Вони не роблять всі відповідальні кроки по співпраці з партнерами. Українська влада це провалює. Не західні партнери провалюють. Маючи таке союзництво як Британію, Польщу, Литву, Чехію, Німеччину, Нідерланди, Данію, Фінляндію, тобто... (ну не кажучи вже, звичайно, про Сполучені Штати). І не мати більш розширених поставок озброєнь — це дивно. Це просто дивно. І разом з тим хай вже подивляться на Міноборони. Оця нова історія про закупівлю нафтопродуктів по ціні 80 грн за літр дизельки. Коли навіть на заправках вона 40 коштує, а оптові ціни 30. Що це таке? Це що сигнал про готовність отримати більш високотехнологічне озброєння? Чи сигнал про те, що, що не дай, все буде вкрадено. Хочу нагадати, що американський Конгрес змінив законодавство, і тепер всі фігуранти розкрадання американських коштів (коштів платників податків американських) будуть відповідати за законами США. Тому, коли ми щось недоотримуємо, треба спочатку шукати винних в собі, а не винних в тих партнерах, які відривають від серця і дають нам. Хочу нагадати, що саме українська влада довела економіку до того стану, що ми навіть половину бюджету зараз не збираємо. І це все пресинг на бізнес, це все знущання просто, абсолютно дикунське знущання. В нас РНБО просто ліквідує бізнеси одним розчерком пера. Чи причетна там країна-агресор, чи не причетна — збрело. Тобто це таке розкасування бізнесу, обілєчіваніє (є такий російськомовний термін середовища "Партії регіонів"). Тому цей стиль "регіонів", він читається. Купа бізнесу пішло із ринку українського. Але суть в іншому. Суть в тому, що коли ми чесні з партнерами, коли ми винахідливі, коли ми солідарні, тоді ми маємо результат. І от коли ми говоримо про те, що наступ вповільняється... Наступ ведеться взагалі в унікальних обставинах. Хочу нагадати, що кількісно українські війська складають паритет із агресором. У нас нема кількісної переваги ні в техніці, ні в людях. З того боку, правда, які там люди, там нелюди. Але є інший фактор. Коли зараз ми аналізуємо, аналізувати треба не відбиті території, аналізувати треба зараз кількість знищеної техніки, складів і живої сили противника. І в цьому сенсі, ну оце від моменту заявленого наступу варто дивитись, як щодня українські війська знищують 30, а то й 40, а то й більше артсистем. Це дуже важливо! Тобто це те, що рано чи пізно позначиться у кількісній перевазі українських військ. І це винищування інфраструктури, винищування складів, винищування центрів управління воно рано чи пізно призведе до успіху. От зараз відбувається якраз така чорнова, тіньова, важка робота, але разом з тим і відбуваються абсолютно унікальні штурмові дії українських військ. Абсолютно унікальні. Це такий досвід, який потім буде вивчатися у всіх академіях світу.Дякую Вам за розмову, пане Володимире! А я нагадаю: сьогодні гостем "Маркера подій" був Володимир Цибулько, політолог. А мене звати Ольга Салабай, до зустрічі!
