Після цього увесь парламент вітав чоловіка оплесками. Пізніше виявилось, що у Канаді ця ситуація призвела до політичного скандалу, який ввечері 26-го вересня призвів до відставки спікера парламенту. Це сталось тому, що канадська єврейська організація CIJA заявила про занепокоєння щодо вітання "ветерана нацистської дивізії". Підрозділ "Галичина", у якому служив Гунька (Хунка), нібито брав участь у геноциді євреїв, принаймі так вважає організація. "Особливо хочу вибачитись перед єврейськими народами Канади і всього світу", – заявив Рота. От такий клубок. 

Чому раптом наративи і казочки сталінської пропаганди стали реальною політикою в Канаді в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів український політик, депутат й історик Володимир В’ятрович.

Чому, на вашу думку, так сталося?

Вигадки совєтської пропаганди не мають нічого спільного з реальністю

Тому що, напевно, немає якоїсь серйозної системної інформаційної політики, зокрема України, для того, щоб їх спростовувати. Я не знаю, коли Росія включилася в конкретно цю інформаційно-психологічно операцію, але однозначно, зараз вона в повному обсязі використає цю ситуацію. Чи РФ якимось чином причетна до самої ідеї запрошення, чи вона лише згодом підключилася, не знаю. Мені здається, що мовчання України, українських інституцій і українських громадських організації в Канаді, яке ми зараз спостерігаємо, лише створює додаткові можливості для розкручування цієї всієї кампанії. Мовчання натякає на те, що ніби краще відмовчатися, тому що ми, напевно, десь таки в чомусь винні і "давайте не будемо розвивати цю дискусію". Я впевнений, що, можливо, немає підстав називати пана Гунько героєм тільки за його причетність до Ваффен-СС, дивізії Галичина. Але впевнений, що так само немає підстав тільки за причетність до цієї дивізії назвати його злочинцем. Мені дуже прикро, що у вибаченнях, які пролунали з вуст Прем'єра Канади, по суті, озвучено російсько-совєтські міфи. Він вибачився за те, що це запрошення стало, нібито, наругою над мільйонами жертв Голокосту та поляків, які були жертвами "дивізії". Знову ж таки, абсолютні вигадки совєтської пропаганди, які не мають нічого спільного з реальністю. 

Хочеться зрозуміти, якщо Джастін Трюдо вибачився за жертви Голокосту й інші геноцидні прояви та воєнні злочини Другої світової війни, то до чого тут дивізія, яка була включена в фронтові частини СС німецької армії? Чи було щось доведено і задокументовано істориками, що саме цей підрозділ, етнічно український, мав стосунок, наприклад, до Голокосту або до геноциду польського населення?

Нацисти вважали українців “недолюдьми”

Почнемо з історичної складової. Ваффен-СС дивізія "Галичина" почала творитися в квітні 1943-го року. Насправді сформована була лише до кінця цього року, тобто в той час, коли фактично нацисти вже завершили страшний Голокост на території окупованої України та Польщі. Тому вважати, що вояки дивізії були якимось чином причетними до цього абсолютно не коректно і неправильно. 

Друге – ви неодноразово вже про це сьогодні сказали, але це варто повторити: це фронтова частина, це збройні сили. Тобто це ті, завдання яких не було проводити зачистки в тилах, вони мали проводити операції та стримувати наступ Червоної армії. Для цього вона створювалась.

Третє і надзвичайно важливе, що німці дійшли згоди, що будуть створювати цю фронтову частину в середині 1943-го року, коли зрозуміли, що ситуація для них критична і що їм бракує власних сил. Саме тоді вони врешті почали поступово відмовлятися від своїх расиських теорій, що тільки арійці мають право тримати зброю в руках. Тому, власне, почали творити такі от частини Ваффен-СС, які не мають нічого спільного з саме СС, які були справді елітарні та, згідно з расиськими поглядами нацистів, мали формуватися виключно з арійців, а не "недолюдей", якими були українці. Для німців це була спроба заповнити цю проблему з мобілізаційним ресурсом, яку вони дуже чітко відчували після перелому фронту під Сталінградом. Для українців це була спроба озброїти і навчити людей які згодом зможуть стати основою для української армії. 

Між іншим, категорично проти створення дивізії було керівництво ОУН Бандери, тому що, по суті, саме в той час паралельно розгорталася і Українська повстанська армія, яка почала вже активну антинімецьку боротьбу. Тим не менше, частина українців долучилися до Дивізії. Треба розуміти, в яких обставинах вони перебували, чому, власне, зробили такий вибір для себе. Справа в тому, що наступала совєтська влада. А про те, як відступала совєтська влада і що робилось влітку 1941-го року, більшість дуже добре пам'ятала. Скільки тисяч трупів залишили совєти, відступаючи з Галичини, з Західної України тощо. Відтак, було зрозуміло, що як тільки повернеться СРСР, на тисячі або навіть сотні тисяч українців чекатимуть страшні репресії. Це справді так згодом сталося. Якщо не йти в Дивізію, для багатьох молодих українців це означало потрапляти на рабські роботи в Рейху. Це роботи на заводах, в сільському господарстві, фактично, в статусі рабів. Будь-які вияви німецької діяльності – це концтабір, тому для багатьох українців, які вступали в Дивізію, це була ще й спроба просто врятувати своє життя. І так намагатися засудити всіх їх тільки за те, що вони стали вояками цієї дивізії, – абсолютно некоректно. 

Якщо ж говорити про подальшу історію цієї дивізії, то як фронтова частина вона брала участь в боях проти Червоної Армії. В цьому є така символічна трагедія українців, без державної нації, коли українці в мундирах Ваффен-СС дивізії "Галичина" вбивали українців в червоноармійських мундирах. Одна з найяскравіших битв, яка сталася з участю дивізії "Галичина", це бій під Бродами, де українці вбивали українців. Для мене це саме той страшний урок, який ми маємо пам'ятати самі і розповідати світові. Чому так сталося? Тому що ми не мали своєї держави. І от, власне, зараз, слава Богу, маючи державу, ми повинні цінувати і державу, і Збройні Сили України. 

Найяскравішою реакцією була реакція канадської організації CIJA - The Commission for International Justice and Accountability. Вони кажуть, що підрозділ, де він служив, брав участь у геноциді євреїв. Ви щойно на ньому, власне, ще раз наголосили. Давайте поетапно. Після того, як завершилася капітуляція Німеччини, Дивізія мала вже інші шеврони і мала вже іншу назву. Капітуляції вони не підписували і з Австрії були інтерновані до союзників. Після того дивізійників тих таборів потрапляють хто в Британію, хто в Канаду. Невже держави Британія і Канада, які воювали проти нацистської Німеччини, ретельно не перевіряли їх на злочини?

Перевіряли і кількаразово – індивідуально та як структуру. І справді те, що ці люди отримали громадянство і Канади, і Сполучених Штатів Америки, і Великої Британії, і інших європейських, південноамериканських країн, показувало якраз те, що їхню діяльність перевіряли. І якщо йдеться конкретно про Канаду, то тут маємо кілька таких хвиль перевірок. Одна з найгучніших, де мова йде не про якісь історичні дослідження, а конкретно про юридичний аспект, відбулася в середині вісімдесятих років. Тоді теж піднялася схожа хвиля про те, що, нібито, канадський уряд переховував на своїй території тисячі нацистських злочинців, які служили в злочинній Ваффен-СС дивізії "Галичина". Це все українці і давайте будемо їх садити за грати. Тоді, як і тепер, за цією хвилею стояла Росія. Чому вона тоді її ініціювала? Це якраз середина вісімдесятих років, коли українська громада Канади була дуже впливовою політично і дуже серйозно підняла на інформаційному й світовому рівні питання про Голодомор як геноцид. Саме тоді створюється і слідча комісія Конгресу Сполучених Штатів Америки, яка досліджує Голодомор і доходить висновку, що це геноцид. Так от, такою симетричною реакцією "совєтів" стала компрометація тих українців, які були активними. Тому їх назвали колабораціоністами й нацистами. Створюється спеціальна слідча комісія. Вона працює кілька років і доходить до висновків, що немає підстав звинувачувати Дивізію в цілості як злочинне формування. Так само немає підстав звинувачувати кожного окремого вояка в злочинах через саму причетність до цієї дивізії. І мені страшенно прикро, що зараз минуло 40 років, і ми є свідками повторення тієї самої ситуації за одним маленьким винятком: уряд Канади, замість того, щоб пригадати, що уповноважений нею орган свого часу вже зробив перевірку і, відповідно, дискусія закінчена, каже такі речі. Я впевнений, що той самий Гунька теж переходив цю перевірку, зважаючи на те, що він вже на той момент був громадянином Канади. Так от на цьому дискусія мала бути закінчена, і вона мала далі обговорювати лише те, яким чином і чому Росія знов порушує цю тему і яким чином намагається цим скористатися. Але цього не сталося. Ми не донесли світові складну правду про дивізію "Галичина", яка не вписується в дуже прості дихотомії "герой чи злочинець". Але наше мовчання, я впевнений, це дуже вигідна позиція для Росії. 

Тут є ще одна загадка: Прем'єр-міністр Джастін Трюдо має довкола себе, і в своєму уряді, достатньо людей, які знають, на відміну від тих, хто вірить телевізору і пропаганді, реальну історію. Історія першої дивізії зброї "Галичина" в складі СС описана, більше того, з живими носіями історії, задокументована, пройдені усі перевірки. Чому ж він фактично повторює наративи російської пропаганди? 

Хочу звернути увагу, що Джастін Трюдо виступив з цією заявою на третій день. Але, на жаль, за цих попередніх три дні жодного іншого голосу, зокрема з України, з боку української громади Канади включно, не звучало і не спростували це все. Звучали тільки звинувачення з боку єврейських організацій. Ще гучніше почали звучати звинувачення з боку деяких польських політиків, що ми будемо вимагати екстрадиції і так далі. Тобто жодної альтернативної думки ніхто не озвучив. Вважалося за потрібне і буде вважатися досі, що краще просто відмовчатися, бо можливо воно якось затихне. Але треба розуміти, що це "міна", яка потім знову спрацює. Якщо ми будемо дотримуватися інформаційної стратегії, що цього краще не чіпати, то це забудеться. Тоді Росія, абсолютно слушно для себе, періодично і постійно буде чіпати цю тему. 

Зараз отримати доступ до первинних історичних документів, зокрема висновків і Нюрнберзького процесу, дуже легко. І тут раптом ця "казочка" залітає в найвищі міжнародні кабінети з легкістю дитячого літачка. Чому? 

Не герой, але хто сказав, що злочинець?

Тому, що Росії вдалося наситити інформаційне поле "голими" емоціями. Тут немає жодних спроб, якось раціонально це все оцінити. Емоційною була реакція спікера, який визнав, що він зробив помилку, запрошуючи пана Гунька. Окей, вважає це за помилку і має на це право. Але очевидно, що після цього було бажання якихось політичних опонентів цим скористатися. В тій самій Канаді, на жаль, і в Польщі, почали розгойдувати цю тему. І не знайшлося нікого "дорослого", який би сказав: "спокійно, давайте сядемо, розберемося, про що йдеться, хто такий Ярослав Гунька чи є підстави його в цьому звинувачувати". Окей, не герой, але хто сказав, що злочинець? А хто сказав, що злочинна Ваффен-СС дивізія "Галичина"? Давайте запросимо якихось експертів, які це все пояснять. Але я для себе зі здивуванням побачив, що одним з головних спікерів у Канаді є такий собі Іван Качановський, колишній громадянин України з Луцька. Якщо не помиляюсь, вже "надцять" років живе в Канаді і займається тим, що якраз під "дудку" російської пропаганди викриває "злочини" ОУН і УПА. А у 2014-му році ще й відзначився тим, що написав велику "статтю-розслідування" про те, як українці самі себе розстрілювали на Майдані і як це нібито робили якісь чи то росіяни, чи то снайпери Віктора Януковича. 

А Нюрнберзький трибунал, яким так люблять розкидатися в телевізорі? Нам справді важко добратися і показати Urbi et Orbi те, що не було зафіксовано і відповідно і засуджено ту ж саму дивізію "Галичина" за відсутності складу зафіксованих фактів і воєнних злочинів?

“Баян”, який знову спрацював

Це вже навіть в бібліотеку не треба йти, треба просто дати пошук на матеріали Нюрнберзького процесу в Інтернеті. Є англійською, німецькою, іншими мовами. Російською, звичайно, що немає, тому що російською мовою видавалося тільки 8 з 42-х томів. Тому що серед цих документів є такі, які стосуються і Організації українських націоналістів про німецькі репресії. Але, знову ж таки, до цього навіть не доходило. І можна якось ще пробачити, що так глибоко не копають в історію, наприклад, журналісти, експерти, політики. Але мене найбільше дивує те, що це відбувається в Канаді, де була ця "гучна" робота комісії, про яку ми говорили вже на початку нашої розмови. Тобто здавалося, що це вже якийсь "баян", який не спрацює цього разу, але спрацював так вдало. 

Чи варто Україні за допомогою інституцій, зокрематаких як Інститут національної пам'яті чи Міністерство закордонних справ, ще прокоментувати і викласти, як то кажуть, свідчення, історичні документи і закрити цю тему? Чи вже пізно "пити Боржомі", бо московити вже як три доби награлись на цій темі? 

Поки ми не "розмінуємо" інформаційну "міну" – вона буде вибухати

Я думаю, не пізно, тому що треба розуміти, що цю тему вони будуть чіпати знову і знову. Поки ми не "розмінуємо" цю інформаційну "міну" – вона буде "вибухати". І мені здається, що, звичайно, краще було б, щоб це зробили швидше. Ще краще було б зробити це до того, як ця тема переросла у такий великий скандал. Але не робити цього – це гарантувати те, що Росія знову скористається цим не меншою мірою. Крім того, ми бачимо, що цього разу користається не тільки Росія. На жаль, це питання стало предметом для політичних спекуляцій в Польщі. Тобто польські міністри заявляють про те, що тепер будуть розслідувати і будуть вимагати притягнути до суду. Безперечно, це псує і так натягнуті, останнім часом, стосунки між Україною і Польщею. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Якщо проти УЄФА об'єднаються інші країни Європи, це подіє, - Сеньків