Вітаю! Це "Маркер подій". Мене звати Ольга Салабай, і сьогодні моїм гостем є блогер та військовослужбовець 243 батальйону ЗСУ Ярослав Матюшин. Пане Ярославе, вітаю Вас!Росіяни зараз аж надактивно атакують Одесу. Ми бачимо, що це і портова інфраструктура, і собор, і житлові будинки. Як Ви гадаєте, чому саме Одеса і чому саме зараз?Ну, дивіться, це не думка експертна і це думка як обивателя, як то кажуть. Мені здається, що коли пан Зеленський привіз керівників полку "Азов" до України, тим самим і Туреччина, і Україна дали ляпаса росії в черговий раз. І росія така ображена: "Ну ми виходимо з зернової угоди". Ердоган зауважив, що: "Ну виходьте, добре, як хочете, але ми будемо якось так запроваджувати цю зернову угоду, і турецькі військові кораблі будуть супроводжувати ці зернові танкери (ну не танкери, а балкери, якщо бути коректним)". І тоді росіяни подумали, що для того, щоб грузити ці зернові судна, мають бути термінали, і тому вони почали лупити по зернових терміналах. Ну щоб не було звідкіля вивантажувати, не було просто інструментів відвантаження цього зерна. Це по-перше. По-друге, що це такі, знаєте... Вони дуже багато грають на свою аудиторію, тому що я в принципі... В мене є такі особисті переконання, що спеціально вони не цілили в цей собор в Одесі. Ну вони метнули свою чергову ракету, ну бо десь воно попаде. І вона попала по цьому кафедральному соборі рпц мп, до речі, так, що є іронією такою. І це праця на внутрішню аудиторію. Ну, "нас принизили, командирів Азову віддали Україні, треба якось так, щоб наші поулюлюкали". І там же ж був такий захват вчора по усіх їхніх пропагандистських каналах, телеграм-каналах. І всі ці кончені росіяни бігали і пищали від щастя: "А дивіться, як ми наказали Одесу". Ну це такі мої думки. Ще раз кажу: вони жодним чином не стосуються того, що я військовослужбовець або блогер. Це просто "мнєніє со сторони абиватєля".У росіян також зараз все частіше "бавовна" і на окупованих територіях, і також на росії. Мова, так як я і сказала, про тимчасово окуповані території. Як Ви гадаєте, чи до цього можуть бути причетними партизани, якщо ми говоримо вже про окуповані території?А чому б ні? Я хочу нагадати, що ще півтора місяці тому русскій добровольчий корпус РДК двічі заходив на територію Білгородської області і практично на кордоні не зустрів ніякого спротиву, що показало, що росія взагалі не готова до оборони. Вона готувалась до бліцкригу, до нападу, до агресії, до окупації, до руйнувань наших міст, а до оборони взагалі не готова. Тому чому б яким-небудь партизанським, я не знаю, філіалом того ж самого РДК не запускати дрони по тому ж самому Кремлю.Наші у розвідці... Прошу.У нашій розвідці також неодноразово наголошували на тому, що на окупованих територіях багато допомагають саме партизани. І от як Ви гадаєте, як вони отримують цю зброю і чому не бояться і ризикують?Ну, я думаю, що вони бояться, на мою думку. Як вони отримують зброю? Мені здається, що там багато варіантів. Але наші партизани, я знаю, що дуже класно допомагають майбутній перемозі ЗСУ. Наприклад, в тому ж Мелітополі скільки там вже бавовни вони зробили. І це мене дуже тішить, тому що я сам з Маріуполя, і той напрямок для мене особисто болить. Ну, я думаю, що вони бояться, вони діють дуже сторожко, дуже акуратно, тому що поки що я не бачу жодної побєдної реляції зі сторони російської федерації, що: "От, дивіться, ми спіймали оцих партизанів, які там працювали, там підірвали чергову автівку нашого чергового гауляйтера". А поки що вони на свою внутрішню публіку грають, що вони десь у Москві затримали чуваків, які нібито працювали на СБУ і які готували теракт. Ну тому що там придумати постанову легше, аніж в Мелітополі реальних спіймати партизан українських.Чи можуть українські партизани бути причетними до чогось серйознішого? От не просто автівку якогось там гауляйтера, а, наприклад, Керченський міст.Керченський міст, ну... Все буває в цьому житті. Ви знаєте, це ми вступаємо в площину гіпотетики та умозаключєній. Тому що, з одного боку, Керченський міст він дуже-дуже ну... Те, що він охороняємий, це зрозуміло, він дуже міцний. Там, як в фільмах, пластиду так не приліпиш, він не підірве. Там навіть Хаймарс його не повалить. Там потрібно щось таке... Боєзаряд на 500 кілограмів або на тонну щонайменше. І мені складно уявити, що партизани це вночі тишком-нишком пронесли на своїх плечах. Але, може, вони якусь проводять коригувальну роботу. Що от "оця опора там не під такою щільною охороною, отут-от є якийсь пробіл в обороні, то лупаште, хлопці, сюди".І не можемо не згадати атаку на Москву дронами. Теж, до речі, ці атаки часто відбуваються. Як гадаєте, звідки атакують? Бо ширилась інформація, що це наші спецслужби, які якось проникли в росію або ж вже були там певний час.Чутки чутками. Я не відкидаю обидва варіанти. Я не відкидаю варіант як із території України дальніх безпілотників. Тому що в мене є гарний друг (по Фейсбуку його знають як Серж Марко), він наразі керує взводом, і вони дроноводи, вони саме займаються дронами і протидроновою обороною. І він писав нещодавно, що є українські дрони, саме українського виробництва, які несуть по 450 кілограмів боєзаряду і вони здатні долітати на такій відстані до Москви. Просто їх не так багато і про них мало хто знає, але вони існують, і вони існують не на рівні концепції, а вони працюють. Але інший варіант мені теж... Взагалі мені до вподоби комбінування цих двох варіантів: 10 дронів запустили з території України, 5 дронів — партизани з Білгородської Народної Республіки. Було б зашибісь.Тобто це і партизани, і можуть бути українські спецслужби?Ну а по версії росіян там стопудово НАТО ще підключилося, там з північного полюса прилетіло щось.Пане Ярославе, Ви блогер, як я вже сказала, і зараз багато хто себе так називає. На Вашу думку, чи усіх, хто поширює будь-що (там інформацію і так далі), можна називати блогерами? Чи це, наприклад, щось серйозніше?Розумієте, на мою думку, ця дефініція вона трохи така не однозначна, але перш за все, перш за все, блогер — це той, хто створює свій контент, а не репостить інший. А там вже мірятися популярністю. Ну в когось заходить там на 100 чоловік, в когось на 10 тисяч чоловік, але це вже питання масштабності. Але, якщо ти створюєш свій контент, і він знаходить відлуння і має свою аудиторію, то, напевно, ти можеш називати себе блогером. Якщо це тупо якісь репости з підводками, то просто користувач соцмереж.Якими мають бути українські блогери от саме зараз, в час повномасштабного вторгнення?По-перше, стриманими, тому що дуже багато російського ІПСО розноситься і народ... Ну, звісно, що у всіх нерви не те, що на межі, а вже поза межою, і народ хапається і щось починає розносити. А потім з'ясовується, що це фейк, це російський ПСО, який в першу чергу скерований на зневіру українських громадян. Тому блогер має бути стриманим. Не відразу рватись в цю таку хайпову тему, а перечекати, розібратись, почитати. Ну це, на мою думку, 1 пункт. 2 пункт — це більш-менш єдиний фронт, тому що ви знаєте, та, цю особливість української політичної нації пересратись з усіма. Тому мають тримати єдиний фронт, тому що ворог в нас тільки там. Поміж з собою ми потім вже, після перемоги. А лупашити інформаційно треба тільки в сторону північного сусіда.В епоху соцмереж блогерів почали називати лідерами думок. Чи погоджуєтеся ви з таким твердженням?І так, і ні. Отут якраз я повертаюсь до тієї самої дефініції, що це вже масштабність блогера. Є такі блогери, на яких рівняються, яких цитують, і тези яких потім цитують провідні ЗМІ і навіть на телебаченні. Хоча в нас наразі телебачення немає, є "Єдиний марафон", але менше з тим. От такі блогери, ну, напевно, так, це лідери суспільних думок, тому що суспільство їх читає і суспільство їм довіряє. Ну, щонайменше їхня авдиторія їм довіряє і їхня авдиторія вже потім на них посилається, коли обговорюють ту або іншу тему.А якщо говорити про донати, то чи нормально, от коли блогери починають заробляти на своій аудиторію і певну частину брати собі, а певну частину от вже віддавати на армію?Ну, я не знаю, як це. Ну взагалі то... Напевно, існують такі випадки, тому що я знаю, що блогери, які досягли, знаєте, такої крейсерської моцності, вони заробляють донатами по-іншому: там на Patreon, там інтеграція реклама, іноді там на день народження просять донати на себе... А те, що збирають на ЗСУ, все йде на ЗСУ. Короче, я не можу нікого звинувачувати, тому що у мене немає фактів і навіть немає припущень. Інакше, це було б, ну, не досить коректно і не досить морально казати, що так... Ну, напевно, такі факти є, але вони мені не відомі, скажемо так.Дякую вам за розмову, пане Ярославе! Я нагадаю, це був "Маркер подій" і сьогодні моїм гостем був Ярослав Матюшен, блогер та військовослужбовець 243 батальйону ЗСУ. Мене звати Ольга Салабай. До зустрічі!