Після виборів у Словаччині, до влади прийшов одіозний політик Роберт Фіцо, який раніше відзначався антиукраїнською риторикою. Ба більше, почав він своє правління з того, що одразу ж відмовився продовжувати допомагати Україні у військовому плані. 

На фоні цього одразу ж виникло питання: чи не приєднається Фіцо й Словаччина до Угорщини, аби продовжувати блокувати підтримку України у Європейському союзі? 

То чого очікувати від Угорщини та Словаччини тепер і яким чином має діяти Україна у такій ситуації? Про це в ексклюзивному інтерв’ю для “FM Галичина” розповів директор Інституту Центральноєвропейської стратегії та експерт з українсько-угорських відносин Дмитро Тужанський.

Про Віктора Орбана вже навіть меми ходять інтернетом, де на саміті ЄС всі фотографуються, а він, наче поганий школяр, стоїть у кутку. Чому він, попри всі проблеми, які у нього виникли через гроші та санкції з боку ЄС, продовжує бути таким впертим? 

Орбан так поводиться тому, що він впертий, самовпевнений і, подобається це комусь чи ні, але Євросоюз, НАТО і самі ж угорці втратили час. За цей час Віктор Орбан побудував систему влади, яка дозволяє йому бути таким впертим, самовпевненим, тому що він має оцей “запас міцності” всередині країни. 

А власні проблеми з витратами він вирішив таким чином, що урізав усі надлишкові витрати. І угорська економіка може утримувати той мінімум, який потрібен для Орбана, щоби держава працювала. Звичайно, такий режим навряд чи можливий на “довгу дистанцію”. Тобто якби Угорщина проіснувала в такому режимі рік-два, то Віктор Орбан вже не зміг би пояснюватигромадянам, що вся проблема в Брюсселі чи в сусідній країні (я маю на увазі російську агресію в Україні). І саме цим він прирік свою країну вже третій рік жити в такому режимі “економії”, адже Євросоюз готовий давати кошти, але важливим критерієм є те, що ти повинен виконувати правила “клубу”.

Давайте поговоримо про спільний знаменник і правила цього клубу. Європейський Союз – це, в першу чергу, про спільний знаменник, спільні цінності, спільний простір, спільні політичні та економічні домінанти. І в цьому випадку Угорщина виглядає така собі “путін стейт”. Чому Євросоюз раптом для отакої однієї “паршивої вівці” дає послаблення, наприклад, в санкціях? 

Орбан грає таку роль Мефістофеля: коли він робить погані речі, але при цьому змушує Євросоюз вдосконалюватися

Насправді між режимом Путіна і режимом Орбана є багато схожого, але я б, все ж таки, не прирівнював їх. Угорщина – це явно унікальний випадок. Хоча б тому, що такий безпрецедентний контроль держави і злиття між політичною групою та державою став можливим всередині Євросоюзу і НАТО. Тобто там, де фактично союзи побудовані на правилах стримування, противаг, демократії і так далі. Крім того, Віктор Орбан – талановитий політик-лиходій. І, знову ж таки, це прорахунки всередині Євросоюзу. 

Ба більше, Віктор Орбан, як на мене, грає таку роль Мефістофеля: коли він робить погані речі, але при цьому змушує Євросоюз вдосконалюватися. Всі думали, що якщо ти в Євросоюзі, то ти прийняв правила клубу і не будеш їх порушувати. А тут Віктор Орбан інакше діє – він максимально “посуває” оці межі демократії, межі верховенство права і так триває доти, доки тобі дають. Тобто він фактично зламав демократію Євросоюзу.

ЄС залишав залежність від російських енергоносіїв на своїх східних кордонах, думаючи, що цим вони залучать Путіна і переконають його бути нормальним

А щодо тези про “слабину”, то я б це так не називав. Ну принаймні поки що я цього не бачу. Це, звичайно, питання компромісу, бо Євросоюз так побудований. І якщо в одному питанні, умовно кажучи, твій компроміс виглядає як поступка, то, наприклад, в іншому питанні верховенства права я не бачу, щоб Євросоюз поступався. В Угорщині були ухвалені кілька таких законів, які начебто мали задовольнити європейських бюрократів. Але вони на це не “повелись”, бо пам’ятають, що Угорщина виробляла з тим же нафтопроводом “Дружба”. І це стосується не тільки Угорщини. Тут якраз має бути, як на мене, оце спільне завдання. Той же нафтопровід “Дружба” – це також і залежність від постачання Словаччини та навіть Чехії. Тобто це питання взагалі оцієї слабкості східного флангу ЄС і НАТО. Це питання про спільну відповідальність, адже для Віктора Орбана це була частина “загравання” з Путіним, але для Євросоюзу це було нерозуміння Путіна. А все тому, що вони залишали цю залежність від російських енергоносіїв на своїх східних кордонах, думаючи, що цим вони залучать Путіна, переконають його бути, вибачте мені, нормальним. Але ця політика провалилася. 

В католицькій державі під назвою Угорщина Віктор Орбан три рази рятував агента ФСБ РПЦ Кіріла. А тепер ми ще й почули пасаж про те, що Брюссель є пародією на СРСР. Отакі крінжові політичні викрутаси щодо РФ – вони реально подобаються угорцям?

Я не думаю, що для загального електорату це є взагалі є якимись подіями. Але я боюся, що проблема є серйознішою – це рівень проникнення російських спецслужб різного рівня в Угорщину під прикриттям церкви чи бізнесу. Там інвестиційний банк донедавна в Будапешті працював і це був відверто шпигунський банк. Тому просто іде використання Угорщини як плацдарму або “троянського коня” для підриву ЄС і НАТО зсередини. Гадаю, між командами Орбана і Путіна існують неформальні домовленості, що “ви не чіпайте нас всередині Угорщини, тобто не працюєте на зміну режиму, що зазвичай росіяни роблять в інших державах, а ми даємо вам повну свободу дій в Угорщині”. Ви оцініть, який рівень втручання Росії у вибори та політику Словаччини та Балкан в цілому! Тому Угорщина дає росіянам посвідки на проживання, візи тощо, а багато російських дружин посадовців їздять через Будапешт до Європи. 

Тому от Кіріл і церква – це дуже делікатний дзвіночок. Ба більше, одночасно з отакими жестами у бік Кіріла, Орбан вибудовував свою міцну дружбу з Ватиканом. Наприклад, я хочу нагадати цю історію про передачу українських військових в Угорщині – тоді всі прикривалися “Мальтійський орденом” і з того часу я не бачу якихось зв’язків між Будапештом і Ватиканом. Тоді всі й побачили рівень непослідовності та безвідповідальності Орбана, тому до нього й виникли питання. До Росії, наприклад, питань немає – вони вбивають людей і є терористами, але ж Угорщина – член Євросоюзу. Грубо кажучи, якщо ми хочемо до ЄС, то Орбан має бути нашим союзником і ми маємо з ним домовлятися. 

От ми підійшли до ключового питання: і угорці, і сам Орбан “з'їли” таку кількість російського “лайна”, що воно дійде до рядового виборця партії “Фідес”. І от станом на цю хвилину фактично маємо наступні дискурси: перший стосується Закарпаття і постійної гри у “Велику Угорщину” і самим Орбаном і його партією, а другий – про постійні блокування допомоги Україні. Що нам із цим всім робити?

Почнімо із Закарпаття, яке для мене є рідним регіоном. Тут ці страхи є гіперболізовані, але такі натяки дійсно безвідповідальні. Особливо вони зросли у 2014-му році, коли Путін напав на Україну, граючи на правах нацменшин та інших чутливих міжетнічних речах. Нам здається, що спекулювати таким сьогодні неможливо, адже Росія вбиває і російськомовних, але Орбан продовжує так робити. 

Проте це стосується не лише України, а й Румунії, наприклад. Нагадаю, він заявив: “А ми ніколи й не наполягали, що Трансільванія є румунською територіальною одиницею”. Ну уявіть – таку фразу сказати! Трансільванія ніколи не була адміністративною одиницею, бо це земля, етнографічна територія і так далі. Але який рівень безвідповідальності! 

Проросійська позиція та риторика – це те, що розколює угорців та угорську громаду в Україні

Я не хочу виправдовувати керманича Угорщини, але про Україну він все ж так не говорить. І на Закарпатті сьогодні є велике прозріння. І от ці питання про 1956-й рік, російський підручник та вислови Сійярто – це те, що розколює угорців та угорську громаду в Україні. Це все – негатив для Орбана і “Фідес”. Але все одно є такі виборці цієї партії, які сприймають її як релігію. Тому вони впевнені, що якщо їм кажуть так прогинатись, значить так і треба. 

То що нам робити?

Чітко визначити наші національні інтереси в контексті інтеграції в ЄС та НАТО і домовлятися, зокрема з угорцями. Орбан у грудні має проголосувати за відкриття офіційних перемовин про членство України в ЄС і НАТО.

А якщо він заблокує такі перемовини? 

Якщо він буде в це гратися, то треба домовлятися. Наприклад, немає змісту вести перемовини з Петром Сійярто, це абсолютно зрозуміло. Але там є інші договороздатні люди, як той же Орбан. Тому вихід – говорити напряму. 

Але водночас треба страхуватись, зокрема через Париж. Я не уявляю станом на сьогодні, щоб Віктор Орбан відмовив Емануелю Макрону. А той, своєю чергою, заявив, що Україна буде членом НАТО і ЄС. 

Протягом останнього часу Орбану “підспівує” ще й Фіцо та Словаччина, яка свого часу нам ставилася в приклад як лідер східноєвропейських реформ. І тепер цей “дует” може блокувати допомогу Україні попри будь які впливи позиції Вашингтону, Євросоюзу чи й близьких сусідів. 

Чехія могла б стати медіатором впливу на Словаччину

Звичайно, така загроза є і нам треба серйозно пропрацювати і, відповідно, шукати ефективних рішень. До прикладу, зі Словаччиною, мені здається, таким посередником або медіатором мала б бути Чехія. Попри те, що ці влади є абсолютно різними за своєю суттю, жодна країна чи альянс, не має такого впливу на Словаччину, як має Чехія. Це ідея демократичної Чехословаччини, їхні зв'язки і вони навіть проводять одні телешоу на дві країни. Тобто, знову ж таки, заблокувати вступ України до Євросоюзу і НАТО – не в інтересах Словаччини. В них це прописано в стратегії. Так само, як і в Орбана, до речі!  Те, що ці лідери спробують спекулювати на цій темі і цинічно торгувати нею, це правда і до цього треба готуватися. Але не більше. 

А можна деталізувати, яким має бути механізм впливу на владу Словаччини? 

Це питання переговорів. Тобто ми сідаємо за стіл окремо зі словаками, а можна і за посередництва Чехії. Можна діяти одночасно в двох цих напрямках. І тоді пояснюємо, що у них давно є виклик Східної Словаччини – її провінційність, відсталість, слабкий розвиток інфраструктури тощо. І це спільний інтерес з нами, тому що це межує з Україною. А це вже питання торгівлі, інфраструктури, росту ВВП, інвестиції в економіку Словаччини, зокрема розбудова або реанімація словацької військової промисловості. Фіцо завжди буде зацікавлений, щоби гроші прийшли в країну, і отаких пунктів є достатньо. 

Так, але ми зараз не можемо говорити про інвестиції кудись, бо самі їх потребуємо.  

Абсолютно правильно. Але Європейський Союз “зав'язаний” якраз на оцих партнерських домовленостях. Україна та Словаччина можуть подаватись під відповідні фонди та гранти разом, коли буде прогнозованість і коли буде кооперація. Тобто ми не обіцяємо Фіцо, що ми інвестуємо в його економіку, а говоримо про перспективи. Це європейська політика.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: На фоні війни в Ізраїлі може спалахнути велетенська світова пожежа, – Черник