Отже, оприлюднили відео та записи телефонних розмов, на яких оператори (навіть не журналісти, а люди, які відповідають за те ЯК все виглядає, а не ЩО звучить) домовляються, купують наркотики, курять «траву» і вживають наркотичні речовини у таблетках.

Почнімо з того, що я дуже проти такого прослуховування журналістів, які можуть бути «незручними». Бігус.інфо рівноцінно і аргументовано викривали як попередню владу, так і сучасну, тому вони молодці. А історія з прослуховуванням – серйозний камінь у город сучасної влади.

Проте поговоримо і про «адвокатів» цих операторів. Найадекватнішим тут виступив сам Бігус, за що йому респект. А от потім пішли дикі маніпуляції. Переважно вони стосувались двох тез: «не дуже вони нагрішили» і «влада дивиться не туди». Це класика маніпуляції зі зміщенням фокусу.

По-перше, що означає «не дуже вони вже й згрішили»? У нас є закон, який забороняє купівлю, розповсюдження і зберігання наркотичних речовин. Перед тим, як щось з’їсти чи скурити, ці люди мали це десь купити і донести до кімнати, яка на відео. Тому я не розумію цієї позиції зовсім. Одна журналістка написала, що «це була закрита вечірка, де відпочивали дорослі люди без неповнолітніх», а тому це нібито ОК. Часто зустрічаю і формулювання «це їхня особиста справа». Ні, воно так не працює. Яким би дорослим інтровертом ви не були, ваш відпочинок не повинен порушувати законів держави, у якій ви перебуваєте. Іншими словами, якщо я вкрав у когось телефон, то відмазка типу «це дурниця, бо от умовний Віталік взагалі вбив людину» не дуже працює: ми обоє маємо нести відповідальність за різними статтями.

По-друге, «влада дивиться не туди». Це, безумовно, правда. Прослуховування журналістів за державні гроші – це прецедент і це вимагає розслідування. Адекватного розслідування. Але це, знову ж таки, ніяк не скасовує того, що фігуранти порушили закон. Якщо я вкрав вищезгаданий телефон, Віталік вбив людину, а влада вкрала мільйони доларів, то останній аспект ніяк не звільняє від відповідальності ні мене, ні Віталіка. Це все просто різні статті кримінального кодексу.

По-третє, влада теж могла б маніпулювати цим. Наприклад, як би ви оцінили фразу на кшталт «так, ми крадемо, але от суспільство не сплачує податки і порушує закони. У менших розмірах, але набагато масовіше». «Проковтнули» б таке? Сподіваюсь, ні. Бо, знову ж таки, важчий злочин іншої людини чи установи не скасовує відповідальності інших правопорушників.

Ще є такий нюанс, як моральна відповідальність. Типу, як можна довіряти розслідуванням людей, які самі переступають межу закону – як морального, так і юридичного. Проте наше суспільство толерує більше, ніж раніше. Наркотики, проституція у різних її формах чи зйомки в порно раніше зламали б кар’єру фігуранта назавжди. Тепер все це сприймається «крізь пальці». А ще в українців традиційно дуже коротка пам'ять.

Тому в підсумку можна сказати так: тут «обоє рябоє». І оператори, і влада переступили закон. Тому всі сторони «конфлікту» мають понести відповідальність – кожна за свій злочин.

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.