До того ж, згідно з результатами опитування, проведеного КМІС, довіра до президента знизилась на понад 20%, а в одному з приміщень, де буває Залужний, знайшли пристрій для прослуховування.

Що не так з теперішнім урядом, чому його потрібно негайно змінювати та чи пов'язані результати соціологічних опитувань з “жучком” для Залужного? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів колишній Генпрокурор України Юрій Луценко.

Ви заявляли про те, що нам потрібно взятися за розум, створити технократичний уряд народної довіри періоду війни і усунути токсичних персонажів. На жаль, нічого з цього на горизонті не з'явилося. Чому? 

По-перше, завжди добрі ідеї проходять певні стадії, вони не сприймаються відразу. Але ті, кому потрібно, це почули. Перш за все це почуло суспільство і згідно з останніми опитуваннями, підтримка створення нового професійного уряду національної єдності фактично об'єднує українське суспільство. По-друге, останнім часом про це говорить не лише український народ, а й наші західні партнери. А отже, я вважаю, що ця ідея проходить всі необхідні етапи. Єдине, шкода часу, але я все ж таки сподіваюся, що здоровий глузд, а не партійна гонитва за рейтингами, прийде і до голів наших керманичів. 

Влада раптом почала “мірятися рейтингами”, хоча ніхто в найближчі роки виборів нібито не планує. В опитуванні КМІС йшлося про те, що кожен третій українець вважає, що справи в країні йдуть в неправильному руслі. А це – тривожно, проте об'єктивно. Що, на вашу думку, збільшило кількість тих, хто вважає, що ми рухаємось не в тому напрямку? 

Перш за все, відкрию маленький секрет. Президент Зеленський є не "слугою народу", він є "слугою соціології". В його Офісі ніколи не проводили рейтинги рідше, ніж два рази на місяць, при тому у військовий час також. Вони постійно слідкують за цифрами і фокус-групами. І саме на це орієнтувалася вся політика Зеленського. Чому? Бо він хоче усім подобатися. Його головною ціллю є “аплодисменти”, і саме в цьому вся проблема. Він, як артист, не бачить облич в залі, він просто чує і живиться їхніми аплодисментами. І це, можливо, нормально в країні, яка не має потреби ухвалювати важливі рішення, наприклад, Британії. Там Борис Джонсон також відвертий популіст, але це дуже шкідливо в країні, яка потребує непопулярних радикальних рішень, за якими не буде аплодисментів. 

Зараз треба відкинути будь-які рейтинги

Я постійно стверджую, що зараз треба відкинути будь-які рейтинги. Я б на місці Президента України взагалі видав указ про заборону усім держслужбовцям використовувати слово "рейтинг", а всім причетним до державних ресурсів – проводити будь-які соціологічні опитування. Бо в країні війна, і зараз перемога важливіша за будь-які особисті чи партійні рейтинги. Люди саме тому відчувають тривогу, бо вони нарешті побачили величезну різницю між "Єдиним марафоном", котрий підживлював "рожевих слоників" і "єдинорогів", оптимізм і неймовірні успіхи, та реальним життям. 

В травні-червні президент пообіцяв, що травень-червень буде плідний. Потім він пообіцяв, що серпень буде "урожайним" для ЗСУ, у вересні – що він буде потужним, у жовтні пообіцяв, що він буде змістовним, а листопад і грудень – вагомими. А січень уже проанонсований як активний. Люди живуть в двох реальностях: в обіцянках політичного характеру і в дуже тривожних, часто трагічних новинах з фронту. І цей розрив їх лякає. Люди вважають неправильним не те, що ми боремося з окупантами, не те, що армія бореться, а те, що політики полюють за рейтингами шляхом невиправданого оптимізму без ухвалення дуже складних і важливих рішень. Тих рішень, які можуть врятувати не одне життя на фронті. 

Цей процес триває і його треба зупиняти. Це війна? Війна. У війну не можна переобирати президента? Не можна. У війну не можна переобирати Верховну Раду? Не можна. А в нинішній ситуації – життєво необхідно змінити уряд та поставити туди досвідчених професіоналів, які зрештою припинять бути підлеглими Єрмака без жодної конституційної підстави. І робити те, що кожен професіонал на своєму місці повинен робити. Запускати українське виробництво зброї, яке ми можемо організувати, робити другу, третю і четверту лінію оборони, яку ми можемо робити, піклуватися про енергетичну сферу, піклуватися про доходи бюджету через власну економіку – все це можна і потрібно робити. Але цього немає в планах нинішнього уряду. Шмигаль не працює премєр-міністром, від працює “Шмигалем від Єрмака”. 

Лідер цих рейтингових груп – Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний – ніде не заявляв, що він піде у політику чи що він буде створювати якісь партії. Одночасно з цим з'являється "серіал", який називається "Підслушка у кабінеті Главкома Збройних сил України і вихід на інформаційну поляну кращих людей". Чи можна шукати тут збіг? 

Будь-які серйозні соціологічні інституції, які існують в нашій державі, спочатку здають свої дані в Офіс Президента, а потім видають результати замовникам. Тому на Банковій про рейтинги КМІС дізналися раніше, ніж ті, хто їх замовляв. Ба більше, вони практично збігаються з рейтингами, які той же КМІС показував місяців півтора-два тому з рейтингом, які проводила Американська інституція з Національно-демократичним інститутом. З одного боку, це добре, що їх замінили, бо у пана Зеленського зникало бажання проводити вибори президента та парламенту під час війни. Це справді дуже небезпечно. Але також ці рейтинги зіграли роль, яку вони грали з усіма попередніми президентами. Для Кучми рейтинги обрали прем'єра Ющенка, і усім стало ясно, хто буде наступним президентом. Рейтинги відіграли роль у відставці прем'єр-міністра Тимошенко в часи президента Ющенка. Тобто все те саме. Я б нічому не дивувався і закупився попкорном, якби не було війни. Під час війни звертати увагу на рейтинги, та ще й президенту, який вже двічі обіцяв не балотуватися після війни, – безглуздо. 

Сценарій з Разумковим хочуть перенести на Залужного 

Для того, щоб ці фантазії підживлювати, вдаються до прослуховувань. На жаль, така практика у чинної влади склалася відразу. Відставка Голови Верховної Ради України у 2019-му році пана Разумкова сталася точно так само. Спочатку знайшли пристрій для прослуховування у нього в кабінеті, і на цьому скандал вдалось “замʼяти”. Мовляв, помилилися, не подумали, не перепитали. А коли те саме знайшли у кімнаті його мами, дуже відомої в артистичних колах артистки, це був вибух емоцій, який для мене абсолютно очевидний. Ну як можна в політиці, де пройшла монобільшість, вдаватися до таких прийомів? 

Тому приблизно те саме зараз відбувається в історії з прослушкою в Залужного. Це дуже погано, але ще гірше, що серед усіх моїх знайомих і серед всіх незнайомих, хто мене питав про цю справу за ці дні, ні в кого не виникало версії, що це російський пристрій для прослуховування. І це – вирок українській політичній системі, яка зараз допускає під час війни такі методи контролю щодо популярних серед українців людей. Це неприйнятно, аморально і злочинно. 

Чи ризикнуть ті, хто грають у ці ігри, зняти Главкома Збройних сил України? Бо мені здається, що у час війни Залужний не просто популярний, він, певно, має міфологему, яка підкріплена найвищим ступенем довіри суспільства. Хтось ризикне і чи прораховував цей “хтось” наслідки такого кроку? 

Кожен солдат ставиться до свого взводного чітко і по ділу, тобто він або авторитетний, або не дуже. Майже так само до всіх інших офіцерів. Генералів часто взагалі не люблять, але Залужний став символом, надією, міфом для солдатів і для їхніх родин. Тому сьогодні Залужний виконує дуже важливу функцію, не тільки військову, але ще й морально об'єднує українське суспільство. 

Я дуже сподіваюся, що нинішня влада, яка розглядає його як політичного опонента, зупиниться за пів кроку до нанесення удару цій єдності, бо не про Залужного ж мова. Мова про те, що зняття суперпопулярного Головногомандувача ЗСУ в час війни, є ударом по українській єдності й українській націленості на перемогу. 

Вкиди Безуглої не припинилися. Ніхто не “вивів” її з Комітету національної безпеки і оборони. Вона й надалі є заступником. Тому реалії такі: гра не зупинена. Навіть на паузу не поставили. Що ви можете про це сказати?

Сергій Онищенко недарма знову “ожив”, бо це його “г*мноїдська” функція та його подруги Мар'яни. Це два троля, які сьогодні насмілюються нищити єдність країни в особі Залужного. Навіть опоненти Залужного такого собі не дозволяють. У нашому житті все завжди по чорно-білому: є добро, а є зло. Якщо твої виступи націлені на перемогу, на єдність і на опір агресору, то це добро. Якщо твої дії – удар по єдності, по бажанню боротися, по спільному моральному духу, висновок очевидний. Треба зціпити зуби і робити своє, бо сьогодні найважливіше – це боротьба із зовнішнім агресором.

Ви людина з досвідом перебування на посаді Міністра внутрішніх справ і Генпрокурора. Чи можете ви “розшифрувати” те, що відбувається в тилу у силовому блоці, де головним є Татаров. Про заступника Голови Нацполіції Дмитра Тишлека також розповідали журналісти. Про “рускій слєд”, “рускій паспорт” і так далі. А тепер ми його повертаємо і рапорт про звільнення – третя “серія”. Ніхто просто так у нас з такої посади не пише рапорт на звільнення, якщо, як то кажуть, не “підгорає”.  На тлі того, що робиться, хочеться зрозуміти, хто ж тут “поганий поліцейський”, а хто “хороший”. 

Відповідальним і розумним людям потрібно фільтрувати свої слова. Звіряти їх з тим, чи наближають вони нас до єдності та перемоги. Але це не означає, що ми маємо замовчувати очевидні проблеми, які виникли в тилу. Ми маємо справу з системою дилетантури. Дилетанти хочуть бути авторитарними одноосібними управлінцями, тому вони й запросили випробуваних фахівців часів Януковича. Саме вони створюють “слухняну” правоохоронну систему. 

Вийдіть на вулицю, як колись вчив нас Зеленський, і запитайте в людей прізвище Генпрокурора України. Вони вам його скажуть? Ні. Чому люди їх не знають? Тому що вони не вирішують проблему компетенції своїх міністерств та відомств. Все вирішується в одному кабінеті. 

В правильних демократіях інституції завжди мають успішних керівників. Ми знаємо, з яких інституцій складається правоохоронна система. А ось з кадровим наповненням, то заледве два-три прізвища згадаємо. Це означає, що синдром “я маленькій гвінтік” розповсюдився на нашу владу?

Зеленського оточення тримає у “теплій ванні”

Навіть дилетантська авторитарна система не передбачає жодного успішного керівника, крім одного лідера. Саме тому вона і є авторитарною. Позитивні меседжі успіху – це виключно прерогатива президента України. А міністри мають тільки виконувати вказівки Голови Офісу. Тут справа не в Зеленському. Я не хочу говорити про ставлення до певних прізвищ, я хочу сказати про ставлення до ефективності цих осіб. Авторитарна система в сорокамільйонній країні, та ще й у час війни, не є ефективною. Крапка. Вона не може бути ефективною навіть якщо Єрмак не був би такою підозрілою постаттю в політиці, навіть якби він і люди в Офісі Президента не мали родичів у Росії і не називались “російськими кротами”. Навіть якщо б вони були ідеальними, ця система не стала б ефективною. Бо, наприклад, Міністр внутрішніх справ має колосальне навантаження, як і Генеральний прокурор, Голова Верховного Суду чи будь-яка інша інституція. Інституції мають працювати, як віл, ухвалювати рішення самостійно, а не чекати якогось дзвінка. Про це говорять всі, але цього не відбувається. Бо Зеленський оточений людьми, які тримають його в “теплій ванні”, розповідають йому лише про позитив, і це призводить до стагнації української простоти.

Скільки може тривати цей період “ідеального шторму”? 

Хочу завершити оптимізмом, аби ті, хто чекають своїх синів і доньок з фронту, відчували, що в Україні не все втрачено і у нас є вихід. Він називається “курсом національної єдності”, що стане на конституційну основу. Кожен міністр буде звітувати напряму суспільству і президенту, але аж ніяк не Єрмаку чи Татарову. В Україні почнеться планомірна робота. І міряти будуть людей за конкретними досягненнями: скільки ти зробив для вітчизняного виробництва, скільки залучив інвестицій, як ти добився єдності міжнародного “антипутінського фронту” і так далі. Вихід є – створення уряду національної довіри. Такий крок наблизить нас до перемоги, а не будь-що інше. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Справедливий суд над росіянами можливий не в Гаазі, а в Україні, – Лапін