Якщо Владімір Путін змусив європейців мобілізуватися, згуртуватися і стати майже монолітним континентом, то США глибоко розчарували європейців. Інфікували страхом, невпевненістю і невизначеністю. 

Найбільше, Дональдом Трампом, прихід якого до влади лякає євро еліти більше московського правителя, який цькував їх, змушуючи виконувати його волю. Безпека ЄС тримається виключно на Пентагоні. 

За великим рахунком, він і є НАТО, а його ядерна зброя на шести європейських базах перетворила весь європейський континент на глибоко демілітаризований і майже пацифістський конгломерат, де внутрішній наївний консенсус ламав геополітичну суб'єктність. 

Європа поволі ставала лише дорогим і унікальним інструментом, який використовував Вашингтон, Путін і Китай. Брюссель спав, НАТО очолювали демократи, а не воєнні, національні уряди все дальше і дальше тікали від Брюсселю. 

Врешті, Європою рулила Меркель, під впливами Шрьодера і навіювання Владіміра Путіна. Його вторгнення в Україну мало ефект семибального землетрусу, афтершоки якого до цього часу потрясають Євроунію. Ідилія міцного євроатлантичного альянсу Брюсселю з Вашингтоном була недовгою. 

Президенту Байдену не стало характеру, послідовності та рішучості розширювати й нарощувати спільність у протидії російській воєнній експансії. Вона зламала печатку поствоєнної стабільності та порядку, що не вдалося Радянському Союзу. 

Джо Байден почав відступати, а Трамп наступати. Він висунув погрози: вивести Америку із Північноатлантичного альянсу, послабити або й відмовити Європі у воєнному захисті, змусити ЄС платити, як інші торговельні партнери, високі тарифи, обмеживши правила вільної торгівлі. 

Європу трясе. Але страх перед Трампом дає їй шанс стати самостійною і потужною воєнно-політичною та економічною системою. Виникне новий глобальний гравець. Якщо вдасться подолати внутрішні протиріччя між національними урядами й конгломерацією Брюсселя. Не просто, але можливо. 

Воєнно-політичні ультиматуми Путіна НАТО, а по суті – Європи, його агресія проти України з вимогою її і Європи капітуляції, загроза розширення війни на континент – стрімко змінили всю парадигму політичної й воєнної функції Брюсселя та Страсбурга. Вони стали локомотивами для європейських держав і націй. 

Саме їх воля і рішення забезпечили створення ефективної організації антипутінської коаліції й протидії агресії Росії. 

Три вершники одягли лати й очолили європейський фронт супротиву Кремлю разом з Україною: Урсула фон дер Ляєн, Шарль Мішель і головний дипломат Жозеп Боррель. Все буде залежати від червневих виборів в Європарламент.

У всіх трьох є високі шанси продовжити місію з завершення історії Холодної війни розпадом останнього, найбільш агресивного й антилюдського уламка Радянського Союзу – Російської Федерації Путіна. Путінізму і рашизму. Можливо, до них приєднається ще один вершник – воєнний або оборонний комісар.

Джерело. 

Про автора. Степан Гавриш – політик, народний депутат України, доктор юридичних наук, професор Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Чумак: мобілізація – це поповнення санітарних втрат і формування резервів, а не народне господарство