Український наступ розширюється і розвивається як на сході нашої країни, так і на півдні. І, безумовно, супутніми до цього наступу є ризики, з якими стикаються наші захисники. Один із таких ризиків — це мінна загроза. В цьому випуску "Зброя Перемоги" ми поговоримо про те, як же мінуються і мінують перед українським наступом росіяни наші території, які є засоби протидії до всього цього діла. І я вітаю Івана Кричевського. Він з нами зараз. Іване, привіт тобі!
Привіт і тобі, Христино!
Ну є направду різні повідомлення про той рівень складності для наших оборонців, який вони зараз відчувають, будьмо відверті, на власних тілах, на власній техніці, яка здійснює наступальні дії. Мова йде і про протипіхотні фугасні міни. Мова так само іде і про осколкові міни, про протитранспортні (вони ж протитанкові), касетні боєприпаси, які в тому числі використовують росіяни для того, щоб замінувати якомога більше наших територій і сповільнити український наступ. До речі, британська розвідка буквально нещодавно зауважила, що саме цей фактор допомагає росіянам трошки пригальмовувати нас. Давай, напевно, з цього й почнемо. З проблематики. Як так швидко їм це вдається робити? Вдалося зробити до даного етапу, наприклад, на півдні нашої країни? І найголовніше, чи достатньо у нас засобів для того, щоб ліквідовувати цю проблему?
Давай, знаєш, почнемо тут з цього моменту, що робити отакі-от подібні пакості росіяни готувалися ще у квітні 2022 року. Ну, скажімо так, мені трапилося почитати один із тих рашистських воєнно-теоретичних журналів там, де вони, вже отримавши добряче від наших воїнів на горіхи, після акта доброї волі з втечею від Києва та Сум починали осмислювати отриманий досвід. І там був прописаний такий момент, що, мовляв, треба активніше ставити мінні поля при обороні, і причому з такою шаленою щільністю прописувалося: на рівні тисяча мін на один квадратний кілометр. І це от за їхніми там прорахунками мало би сповільнювати рух військ противника (ну тобто наших) орієнтовно десь на 20% і збільшувати втрати на 8%. І те, що вони оцю підлу штуку змогли, виходить, реалізувати майже за рік по тому, маючи десь орієнтовно пів року на облаштування стаціонарної лінії оборони, можливо, ще кілька місяців на виготовлення навіть систем дистанційної постановки мін. Вони, виходить, навіть повільніше, чим могли, бо вони до цього готувались. Якщо говорити про такі найбільш знакові речі, ну, найбільш небезпечною і, скажімо так, найбільш такою приємною в тому плані, що її наші війська знищували, виявилася система російська "Зємлєдєліє". В чомусь можна назвати її схожою на російський "Град". Там, тим більше, конфігурація схожа: 2 пакети направляючих загалом на 40 пускових під реактивні снаряди. Але там різниця в тому, що ці реактивні снаряди створені лише для одного: в буквальному сенсі викидати такі касетні боєприпаси, які потім мінують великі площі території. Ну от одного залпу начебто вистачає на декілька футбольних полів. І це буквально отак-от виглядає: їде наша колона, оце рашистське "Зємлєдєліє" викидає один залп і от в буквальному сенсі дуже величезна територія виростає засмічена мінами перед нашими танками, ну яку подолати сходу не вийде, незалежно від того, наскільки багато може бути інженерних танків у цій колоні. Ще от росіяни можуть, якщо говорити саме про протитанкові міни,, вони використовувати можуть ще старі радянські постановщики мін УМЗ (Універсальний Мінний Заградітєль), який може базуватися як і на гусеничному шасі, так це може бути і причіпна штука, яка от буквально з вантажівки вибирає і ставить ці міни. А що стосується протипіхотних мін, то тут взагалі дуже багато в них підлих моментів. Ну тому, що найбільш, скажімо так, відома міна "Лєпєсток", котра маленька, невелика, але може, на жаль, відірвати ступню. Вона ще створювалась за радянських часів, щоб скидати з вертольотів в Афганістані. Сімейство протипіхотних мін ПОМ-1, ПОМ-2, ПОМ-3 — це ж взагалі там начебто можна ставити не тільки із реактивних снарядів, але навіть з ручних гранатометів. Ну й хіба що те, що треба закопувати, скажімо так, стаціонарно, це протипіхотні міни сімейства ПМН. Але тут, на жаль, у росіян було занадто багато часу. Ну і, скажімо так, те, що вони поставили настільки багато мін, можливо, навіть саме командування армії рф не має реального представлення, наскільки їх там багато, ну тому що це відбувалось хаотично. Ну й навіть жодними теоретичними якимись викладками, доктринальними документами того самого НАТО не було передбачено, що противник може ставити мінні поля, які ширяться навіть не в кілька десятків метрів углиб, а можуть ширитися буквально на кілометри. І, відповідно, ні у кого не було настільки багато систем розмінування, щоб одразу сходу можна було проблему з тими російськими мінами вирішити.
Нагадаємо, що в рамках проекту НАТО з демілітаризації на базі Павлоградського хімічного заводу в Дніпропетровській області буквально у 2016 році почалося знищення близько мільйона радянських протипіхотних фугасних мін із пристроєм самоліквідації. Це ті самі "Пелюстки", до речі, в розкиданні яких росіяни, звичайно ж, звинувачують нас. До прикладу, по-моєму, в Ізюмському районі Харківської області ще під час його окупації мова йшла саме про це. Я можу собі уявити, чому саме є певна програма з ліквідації подібних протипіхотних засобів і мін. Але, тим не менш, ми знищували те, що де-факто нам зараз мало би бути ну дуже помічне в протидії агресії російської федерації. Чи маємо ми право застосовувати ці протипіхотні міни, якщо вони у нас є? А вони, як свідчать офіційні відкриті джерела, у нас все-таки залишалися на момент широкомасштабного вторгнення.
Знаєш, Христино, я думаю, що у нас в буквальному сенсі тут ситуація виглядає набагато радісніше в плані протидії ворогу, аніж ми можемо про це говорити офіційно. Просто, зважаючи на те, що якби протипіхотні міни в силу розвитку людської цивілізації, яка, якби оминула рашистів, якось вважались би такою зброєю, ну скоріше, яка просто піддається осуду, то якось ця тема не піднімається. Але давай розгорнемо таку річ. Цікаво, що не тільки росіяни бідкалися, що по них начебто прилітають якісь там протипіхотні міни "Пелюстки", тут якби і оця організація Human Rights Watch нас звинувачувала в тому, що, бачте, "як ми сміємо русскіх мальчіків розпінать протипіхотними мінами, а-я-яй, як неконвенційно". Ще ж один момент. Давай розгорнемо його приблизно так. В нас ну хіба що на початок моменту оцього контрнаступу зникла проблема зі снарядом голодом, зникла проблема зі, скажімо так, іншими засобами ураження піхоти. Але ну як же ж так вийшло, що от при всій нестачі засобів ураження ворога у росіян дуже в рази вище втрати, можливо, навіть на порядки, аніж у нас. Що ж такого трапляється з русскіми мальчіками, на якого характеру мінно-вибухові загородження вони потрапляють, що в них якби втрати в рази більше, аніж у нас?
То все тому, що ми добре молилися.
Ну так. Це якраз за те, що ми молилися. Більш того, судячи з усього, ми настільки гарно молилися, що американці нам почали давати свої протипіхотні міни Claymore (із яких була потім скопійована радянська МОН-50) десь у січні 2023 року. Ну, судячи з усього, ми навіть не перші кілька тижнів, а навіть перший ну майже рік повномасштабної війни проти рф молилися настільки гарно, що до того моменту американські протипіхотні міни Claymore нам не були потрібні. Ну тому, що були свої засоби ураження. Я думаю, що от якраз... Ну і ще, якщо говорити про Павлоград і утилізацію, ну все-таки є ще ж такий неприємний момент, що іноді в боєприпасів реально закінчується строк придатності. Ну або це лишається лише боєприпасами на папері, і потім виходить, як у росіян на практиці, що мінімум 25% випущених снарядів іноді просто не спрацьовують, і так болванка прилітає на позицію нашу і, слава Богу, не вибухає. Ну от, видно міни, які теж от вичерпали свій строк служби. Ну тим більше, ми ж не можемо говорити...
Не годяться до застосування, це нормально. І не треба шукати зраду в тому, що всю ту історію ліквідовували і утилізовували. І навіть є історії, коли нам треба продовжувати ці процеси утилізації замість того, щоб застосовувати це застаріле і непотрібне в застосуванні.
Ну тим більше, що звідти ж можна витягнути якусь вибухівку і перетворити її на іншу бавовну, яка буде збільшувати мінно-вибухові травми у нещасних російських мальчиков.
Окей. Мене так само дуже хвилює питання того, наскільки маніпулюється зараз в інформаційному просторі тема "Чому був розмінований Чонгар?". І, якщо чесно, мені здається, що доволі вичерпно на це питання вже відповів наш військовик Наєв в одному із своїх інтерв'ю буквально в жовтні 2022 року. Це не історія про якусь зраду. Це історія про те, що важко зупинити авіацію і арту, яка просто криє тебе шквальним вогнем. І тут навряд чи навіть би якесь мінне поле допомогло. Що б ти радив от мені, наприклад, як журналісту відповідати людям на подібну тезу, яку вони десь почули і вже носять в зубах?
Теза перша: невже в росіян не було на початок повномасштабного вторгнення систем УР-77 (більш відомих як "Змій Горинич"), які створювались для зняття тих самих різних мінних полів. Росіяни їх і застосували. Більш того, якщо говорити про шквал вогню, який тоді забезпечили собі росіяни... От вони "Іскандерами" били по нашій артилерії. "Іскандерами". Всього-навсього по невеликих батареях. Можна собі лише уявити, наскільки це був високий шквал вогню, який поставили росіяни. Друге: як собі можна уявити розмінування мінного поля там, де зведені мінні підривачі? Ну гаразд, на ТМ-62 можна теоретично викрутити детонатор, але ж всі протипіхотні міни... Ну там підривач зразу взводиться. Ну що там і ті самі "Пелюстки", і ті самі ПОМ (ну всі міни сімейства ПОМ) і навіть та сама ПМН. ПМН там взагалі: підривач взводиться за 15 хвилин після ініціації і все. Там якби самоліквідація не працює. От навіть чому оці "Пелюстки" після їхнього там списання нормативного строку служби все-таки намагались утилізувати, бо саме як ліквідатор там не спрацьовував. Відповідно, як собі можна фізично уявити, щоб наші сапери пішли знімати взведену бойову готовність мінних полів? Вони би там почали підриватись. Відповідно, там все-таки видно спрацював фактор, що росіяни занадто гарно попрацювали цими системами УР-77 ("Змій Горинич") і занадто мали велику перевагу у вогні, щоби продавити собі шлях вперед. Ну і, звісно, фактор державної зради деяких там силових структур ну він теж звідси не випав. Там, на жаль, виходить картина навіть більш трагічна, аніж просто можна уявити про начебто розмінування Чонгару. Повторю ще раз: коли хтось говорить про розмінування Чонгару, давайте спробуємо уявити, як наші сапери лазять по мінному полю з взведеними боєготовими мінами. Це нонсенс.
Власне, так багато різних девайсів, які ми страшно просили у наших партнерів і які ми зрештою отримали. В перспективі ще матимемо ну, до прикладу, танки Abrams. І я собі уявляю цю епічну картину, як танки йдуть фактично, зустрічаються із міною, благополучно підриваються... І хто б що не казав про стійкість до подібного впливу, але будь-якій техніці це точно не піде на користь. Можливо, якась її кількість не буде знищена, але буде точно пошкоджена, ну і так далі, і так далі. Іване, які є штуки, які мають іти наперід техніки наших партнерів і загалом наших танкових колон для того, щоби фактично розчищати їм шлях?
Якщо говорити про штуки, які нам ще не давали, і оце ми про Abrams. Ну на базі Abrams є його інженерна версія під індексом М1150. І вона створена саме для того, щоб прочищати бойовим Abrams дорогу від мін або ворожих укріплень. Показово, що якби самі американці настільки бережуть свої бойові Abrams, що в них там по доктринальних документах на поле бою має виходити не менше двох інженерних Abrams, з яких там один займається саме протраленням від мін, а інший ну має бульдозерний відвал. І що от показово, на цих самих інженерних Abrams також стоїть система M58 MICLIC розмінування, ну аналог радянської УР-77, які нам, до речі, теж багато в якій кількості постачали. Якщо говорити про ті девайси, які в нас були, але їх треба було би масштабувати. Ну от нам давали 30 бронемашин Stryker колісних, в інженерній версії М1128, ну якраз з тралами, прочищати від протипіхотних і протитанкових мін. Ну, судячи з усього, нам таких бронемашин ну треба би ще б 3 по 30 або ще 10 по 30, назвемо так. Окрім же ж самих "Леопардів" бойових, нам давали й інженерні "Леопарди". Ну як, скажімо так, здається, німецька версія Buffel якраз під задачу розмінування. Або, наприклад, фіни, вони нам не давали бойові "Леопарди", але нам дали, скажімо так, кілька танків Leopard 2R теж саме під розмінування, але ну, судячи з усього, таких бронемашин треба явно ну ще десь би знайти. Можливо, імпровізаційний варіант насправді десь був у запасі в нашого ВПК. Це коли ще в 2018 році певну кількість танків Т-64А переробили на танки-тральники. Ну така була імпровізована річ, тому що ця машина досі має назву хіба що танк-тральник на базі Т-64А. Можливо, є якісь ще старі шасі, можливо, там Т-55. Може, навіть в чехів ще є старі Т-55, які можна було б переробити на такі імпровізовані танки-тральники і таким чином прочищати рух вперед. Ну бо навіть ті самі системи УР-77 радянські, скажімо так, вони не безмежні. Якщо говорити ще про масштабування якихось речей. Ну М58 від американців треба було би набагато більше. І навіть от штука, яка називається так по сленговому "бангалорська торпеда", тобто великий заряд для розмінування протипіхотних полів для піхоти (ну які нам давали), там теж треба, виходить, уже настільки багато і настільки гостро, ну як нам снарядів приблизно взимку. Ну от пригадуєш же ж, наскільки була гостра проблема зі снарядами взимку? Ну а тепер нам треба таких-от "бангалорських торпед", так званих, ну настільки багато, як і снарядів.
Наостанок я б все-таки хотіла зазначити доволі цікаве відео. Я б навіть сказала, це фотографія одного із наших захисників, який демонструє, що міни, які росіяни позалишали (а це протитанкові міни), їх доволі добре видно з дронів, якщо є відповідне обладнання уночі. Оскільки ці міни фактично ледь там не за день нагріваються і це тепло в нічну пору доволі добре видно. Чи можна якось, я не знаю, говорити про те, що розмінування — це важливо, і потрібно думати над пристроями, які будуть підривати ці міни, але разом з тим у нас є проблема із їх виявленням, і ми маємо просто зараз на ходу, "на колінцях", скажімо так, шукати засоби якраз-таки по їх віднайденню вже на деокупованих територіях і не тільки?
Ну от нам, очевидно, доведеться якісь такі імпровізовані прості речі використовувати. Ну в стилі, як от ти оце описала, ловити на дроні, скажімо так, теплове випромінювання від цих самих мін. Ну от, на жаль, ми зіткнулися з таким викликом, який там дуже легко не подолаєш, відповідно треба якісь такі прості рішення. От дрони — це дуже так от просто. Ну і відповідно от... Чому, власне, навіть такі-от штуки як трали під танки вони були вигадані? Ну тому, що ніколи достеменно не розвідаєш, де знаходиться те чи інше мінне поле. І, відповідно, краще вже міна відірветься під такою великою, ну даруйте за простоту, круглою штукою, спеціально створеною, щоб під нею щось підривалося, ну аніж якщо під нею підірветься танк. Можливо, тут теж от доведеться шукати якісь високі технології і паралельно просто грубі методи, як в нас таких би танкових тралів було би ще більше.
Дякую. Це така коротка ремарка наостанок, чому нашим слухачам і глядачам варто продовжувати донатити, наприклад, на дрони, для наших Сил оборони. Це дуже помічне, навіть в аспекті протидії мінній загрозі. Дякую, Іване! Іван Кричевський і Христина Яцків були з вами.