У ній він відверто розповів про причини, чому так сталось, і чому ЗСУ не вдалось реалізувати стратегію прориву та виходу до Криму та Азовського моря. Він дав свій непростий рецепт, що треба зробити, що вийти із фактичного “глухого кута” на фронті, а також розповів, що має стратегію ведення бойових дій на 2024-тий рік. 

Ця стаття викликала хвилю обговорень як серед цивільного населення, так і зі сторони військових, аналітиків та західних партнерів.

Згодом президент призначив нового головнокомандувача ЗСУ, яким став Олександр Сирський. 

То чи є у нас стратегія на цей рік та чи залишається вона такою, якою її описав Залужний? Про це в ексклюзивному інтервʼю для “FM Галичина” розповів міністр інфраструктури (2016-2019), майор ЗСУ Володимир Омелян.

Тепер головнокомандувач інший і цю стратегію відкинули. Вам, як майору Збройних Сил України, зрозуміло, яка наша стратегія перемоги і чи вона взагалі є? 

Для перемоги нам потрібна зброя і люди, а не зміна вищого військового керівництва

Це війна, і якщо хтось сподівався, що механічною заміною одного главкома на іншого, ми раптом отримаємо якесь диво і все кардинально зміниться на нашу користь, то цього не відбулося. Дива на війні трапляються доволі рідко. Ми пам'ятаємо про диво над Віслою, але це диво ґрунтувалося на здатності воєначальників правильно керувати своїм військом і великими втратами, як серед польсько-українських військ, так і серед більшовицької навали, яка йшла на Варшаву. В нашому конкретному випадку потрібна зброя і люди. І, безумовно, просто заміна вищого військового керівництва справі не зарадить. 

Тому я дуже сподіваюсь, що ми отримаємо обнадійливі сигнали з Вашингтону, що, можливо, цієї п'ятниці нарешті буде проголосована фінансова допомога Україні. Це буде потужним політичним сигналом і, я сподіваюсь, значним посиленням наших оборонних можливостей і в подальшому наступальних. Я сподіваюся, що за нашою спиною не плетуться якісь інтриги у вигляді незрозумілих домовленостей про Україну без України. Бо такі сигнали ми теж отримуємо. 

Нам потрібна зброя і люди. Якщо люди у нас є, то зброя – тільки допомога від закордонних партнерів. Але це не стратегія. Ми хочемо вийти на кордони 1991-го року чи ми вже цю тезу відкинули? Ми готові воювати до останнього українця, чи ми будемо рухатися за допомогою логіки? 

Як офіцер, я знаю, але не можу цього коментувати. Як персональна візія, я хочу вийти на Кубань, я хочу вийти на Стародубщину, яка свого часу була анексована Московією. Нам треба захопити Москву, бо без цього не буде жодних репарацій. Всі розмови про те, що ми отримуємо якісь виплати зі сторони Росії, це така Фата моргана. Але навіть якщо я буду в підрозділі спільно з таким “побратимами”, як Арестович і Подоляк, я думаю, що шанси взяти Москву у нас будуть більшими. 

Зараз Росія стогне, але вона має палати

Тому це довга історія, це довга війна, і вірогідно, що вона триватиме ще не один рік. До цього треба просто готуватися, на це треба розрахувати свої сили. І я вірю, що ці анонси, які робив Президент України, про те, що ось-ось у нас з'являться далекобійні ракети, що в нас буде більше далекобійник дронів, це насправді теж відіграє свою роль. Ми бачимо, як зараз стогне Росія, але вона має палати. 

Але в цьому випадку анонс далекобійних ракет, ATACMS правильної комплектації та F-16 – це справді лише анонси. А те, що ми бачимо, це формування нових армій, а також армії вторгнення станом на літо у вигляді 300 тисяч осіб. У нас – тиша. 

Абсолютно правильно. Вони не поставилися з належною увагою до написаного. Для війська, як і для держави, яка насправді має великі ресурси – майже необмежені – але без пріоритетності витрачання грошей і концентрації цих ресурсів нічого доброго не буде. Тобто стратегія базується на тому, що ви чітко визначайте свої цілі і їх досягаєте. Поки що бачимо такі доволі кволі кроки, але, можливо, тут є багато інших пояснень.

Минулого тижня президент коментував удари по нашій енергетичній системі і розповідав, що було зроблено, що не зроблено, що винуватці понесуть покарання. Побачимо, як це все закінчиться. Але у нас питання не у винуватих. Питання в тому, щоб перемогти, а не шукати причини, чому ми програли. Тому я щиро сподіваюся, що все-таки ми виставимо належні точки, до яких ми маємо йти. Напрям БпЛА буде залишатись ключовим для української армії, бо те, що ми досі боремося, це диво, криваве диво. З квітня 2022-го року нас мало не стало, і ми продовжуємо свою боротьбу тільки тому, що маємо підтримку зі сторони Заходу. На жаль, інколи вона є більш декларативною, аніж реальною. Але те, що країни Заходу вже є з нами, це безпрецедентна річ у нашій історії. Такого ніколи не було. Раніше нас завжди атакували з усіх сторін. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Україна дає останній шанс США залишитись великою державою, – Киричевський