Чи забере Банкова гроші у місцевого самоврядування?
Органи місцевого самоврядування закликають владу залишити “військовий” ПДФО у бюджетах громад, аби не позбавляти громади можливості допомагати бригадам за місцем дислокації. Ці гроші також спрямовують на подолання наслідків повітряних атак Росії на цивільні об'єкти.
Чи вдасться Банкова до таких рішучих й радикальних методів і чи намагаються там знищити децентралізацію в Україні в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів директор програм практичної політики Інституту політичної освіти Олександр Солонтай.
Чи дійсно Банкова хоче поховати децентралізацію в Україні?
Такі звинувачення в бік Банкової виникли більше восьми років тому, бо саме тоді і почалась децентралізація. З першого ж року, як тільки вона вступила в силу, почалися два процеси. Перший – це поглиблення, коли була запроваджена адміністративно-територіальна реформа. Це був перший елемент на посилення децентралізації, який почався у 2015-му році і завершився у 2020-му. І всі ці роки люди плутали децентралізацію з адміністративно-територіальною реформою, яка передбачає змінення меж сіл, міст. На Заході України це дуже добре знають, бо там стільки сварок на цю тему було.
Під терміном "децентралізація" кожен розуміє різні речі. Хтось може подумати, що скасувати децентралізацію, це, наприклад, скасування Винниківської міськради і об'єднання Львова з передмістям, або утворення, як часто говорять, об'єднаних громад. Про це взагалі не йдеться. Тобто адмінтериторіальну реформу ніхто не чіпає. А ось питання грошей почалось ще до адмінтериторіальної реформи і продовжилось після неї. Кожен рік, коли ухвалюють державний бюджет на горизонті постає питання грошей і кожен раз під новим кутом. Наприклад, почала Уляна Супрун робити медичну реформу, одразу виникло питання хто це буде фінансувати. Ми забуваємо, що головною темою зараз є війна, а не ПТУ, транспорт і освітяни, як би цинічно це не звучало. Найболючіша тема зараз, це тема, яким чином держава має забезпечити гроші військовим. В рамках цієї дискусії уряд висунув тезу про те, аби зменшити надходження в місцеві бюджети за рахунок військовий податків, бо це ті гроші, які треба направити тим же військовим. На перший погляд – уряд правий, але є й інша проблема. Вона заключається у тому, що якщо у місцевій громаді не буде цих військових податків, то їм не буде за рахунок чого допомагати тим же військовим і не буде можливості виконати зобов'язання перед їхніми сім'ями. Тому що у кожного військового залишилися тато, мама, родичі, квартира, бізнес, нерухомість, фірма, багато всього в тилу, починаючи з дітей в дитячому садочку, продовжуючи батьками у лікарні. Тобто їм також потрібно профінансувати усе навколо, і інфраструктуру, і все інше. Тому тут також наші місцеві громади праві. Насправді, тут є кілька пояснень. Перше – у нас не завершена реформа децентралізації і немає чітко розписаного плану розподілу на рівні держави, що ці речі фінансує громада, а ці – держава. У нас в яку сферу не копни — до сих пір немає розподілу до кінця. Друга причина, на мою думку, це не реформоване ПДФО.
Основний податок, з якого формуються місцеві громади, це податок на доходи фізичних осіб. І виходить так, що в Україні з кожного села, з кожного міста, з кожного населеного пункту й селища воюють люди. З усієї України, з усіх 30 000 населених пунктів, з усіх 1460-ти громад. Люди на фронті з усієї України, а “військовий” ПДФО отримують тільки ті громади, де зареєстровані військові частини, де знаходиться бухгалтерії, тобто лише там, де знаходиться юридична реєстрація військової частини. А всі решта громад, решта населених пунктів, де немає реєстрації – не отримують нічого. А реєстрація військових частин не може бути по всій Україні, на відміну від людей, які воюють з усіх куточків України. І реєстрація, і сплата податків відбувається за військовою частиною. В результаті – певні громади в глибокому дефіциті, а деякі громади мають дуже серйозні надходження зверху за рахунок мешканців інших громад, які служать у цих військових частинах. У нас працює зовсім інша система, коли ми платимо за землю конкретно за місцем реєстрації, коли підприємець платить за єдиним податком. Підприємець платить в ту громаду, в якій він зареєстрований. Нам потрібно зробити те саме з працівниками. В тій громаді, в якій зареєстрована людина, там і потрібно платити податок. Тоді не було би формального приводу, в який вчепилися Міністерство фінансів з претензіями до місцевих громад про те, що у нас є громади, у яких дуже великий надлишок зверху. І ці громади витрачають гроші дуже по-різному. І почали звинувачувати у тому їх у тому, що вони витрачають ці гроші інколи розумно, а інколи зовсім не розумно. Але справа не в тому, як надлишок витрачати.
На мою думку, справа глибинна – у тому, як цей надлишок сформувався. А він сформувався тільки за рахунок того, що свого часу зупинили провадження принципу "гроші ходять за людиною". У нас у великій кількості сфер реалізована ідея, коли гроші й справді ходять за людиною. Проте у великій кількості сфер, на жаль, немає такого. Це давня проблема. Цей податок на доходи фізичних осіб сплачувався таким чином ще з початку дев'яностих років. Давно порушували питання, що потрібно ввести такий принцип. В трьох парламентах підряд законопроекти на цю тему були, але, на жаль, вона досі не розв'язана. Відкладене питання догнало місцеві громади зараз.
Згадаю історію, яка трапилася в Сумах з мером міста Олександром Лисенком, якого затримали представники антикорупційних органів на хабарі в 2 мільйони гривень. Звичайно ж, це було рознесено, як питання про те, що крадуть на місцях, тому, звичайно, там треба наводити лад. До цього також були питання і по Львову, і по Києву з мером Кличком, проти якого постійно виникають якісь мітинги. Постійно якісь мітинги відбуваються під мерією. Є певні звинувачення з боку Банкової. І сприймається так, що нібито Банкова хоче знайти найменші гріхи в місцевих громадах, аби підпорядкувати їх собі. Там можуть запровати якусь, умовно, посаду секретаря, який фактично буде відповідати перед Києвом за ті чи інші ради. Гроші можна забирати, але чи є гарантія того, що в центрі гроші будуть розподілятися чесно і правильно?
Одні й ті самі люди можуть вести боротьбу за збереження України і бути корупціонерами
По-перше, хіба війна є приводом зупиняти боротьбу з корупцією? Ні. Тобто боротьба з корупцією має відбуватися на всіх рівнях, в тому числі на місцевому. Те, що місцеве самоврядування, місцеві громади проявили себе дуже добре під час воєнного стану, показали фактично, що вони стали частиною спротиву, частиною оборони України, частиною боротьби за збереження України. І кожна сформована нова громада, усі села і міста почали боротьбу. Хіба це привід, як то кажуть, продовжити корупцію, чи хіба це індульгенція від корупції? Ні, одні й ті самі люди можуть спокійно допомагати обороні України і разом з тим бути замішаними в корупційних діяннях. На жаль, така ситуація, ще жарт навіть з цього приводу є: "Тому й борються за Україну, тому що тут мають можливість бути добрими корупціонерами". Тому тут палка з двох кінців, однозначно. З одного боку, треба зберігати місцеве самоврядування, тому що, як я вже сказав, місцеве самоврядування проявило себе як дуже добрий фактор оборони України й стійкості, і проявляє зараз себе так. Місцеві громади дуже ефективно допомагають місцевому самоврядуванню.
Корупція існує на всіх рівнях
І коли ми говоримо про забирання грошей, треба пам'ятати про те, що витрачають їх і на армію. Тому що питання навіть не в тому вкрадуть чи не вкрадуть. Я думаю, що корупція існує на всіх рівнях. Питання в ефективності. Станом на зараз у військових частин фактично є три масові джерела отримання допомоги. Перше джерело – офіційні проплати для України, Міністерства оборони, Генштабу і так далі. Друга лінія забезпечення – органи місцевого самоврядування. Звертаються до тих місцевих громад, на територіях яких знаходяться або на тих, звідки бійці, і отримують різну допомогу. І третя форма допомоги армії – це волонтери, громадські організації, наші збори, пожертви, благодійні фонди, тобто те, що ми як люди додатково надсилаємо через різноманітні громадські активності або напряму бійцям. Так от, ця проміжкова форма між державою і просто громадянами – це органи місцевого самоврядування, які роблять закупки дронів, машин, ремонтують військові частини, техніку. Тобто якщо у нас зникне ця форма, то в органах місцевого самоврядування не буде ресурсу фінансово допомагати армії. Бо все буде концентруватися лише по державній лінії.
Я за централізоване забезпечення армії в умовах, які зараз є, поки у нас є корупція на різних рівнях, поки в нас є різні дезорганізаційні випадки, поки в нас проблеми з управлінням, з менеджментом. Ця величезна армійська машина, яка в нас зараз виникла в країні – відносно нова річ для держави. У нас реформа армії почалася ще в 2014-2015-тих роках. Багато зробленого там було в 2015-2016-му під впливом АТО. Але такий великий масштаб армії, такий великий об'єм фінансування і організаційної структури у нас винник тільки минулого року, у 2022-му році під впливом широкомасштабного вторгнення. І в цих умовах, на мою думку, варто зберігати децентралізовану систему фінансування. Це означає, що і військові частини можуть робити закупки, і для них можуть робити закупки. Щоб військові частини робили закупки, вони повинні мати можливість отримувати гроші з різних джерел. А щоб для них робили це теж, в інших джерелах мають бути кошти. І ворогу так набагато важче буде нас паралізувати. Тому я за те, щоби зберігати кошти в органах місцевого самоврядування, попри те, що є серія корупційних скандалів різного характеру, доведених до кінця справ, які повністю доводять викрадення коштів мерами.
Військовослужбовець – теж людина на роботі
На мою думку, корупція в тій чи іншій мірі є на різних рівнях. Але я нагадаю один момент. Ми – українці, настільки постійно звертаємо увагу на те, що всюди корупція, що забуваємо про ракурс дискусії стосовно того, що наша задача – ліквідовувати корупційні схеми і ставити на його місце ефективне. Наприклад, якщо ми говоримо про ефективне місцеве самоврядування, то ми маємо ліквідувати корупційну схему на рівні держави. Саме тоді це буде ефективним державним управлінням. На мою думку, податок на доходи фізичних осіб потрібно реформувати безвідносно до того, до кого він зараховується. Тобто потрібно, щоби гроші ходили за людиною. Щоби дуже чітко кожна територія бачила кількість працюючих. Військовослужбовець – це теж людина на роботі. Вони повинні свій податок відправляти своїм сім'ям, родинам, дітям, батькам, там, де вони залишаються. Друга пропозиція, на мою думку, потрібно залучати децентралізовану систему підтримки Збройних сил, бо справді вона ефективна. Вона показувала те, що таке забезпечення для військових частин буде набагато краще.
В Україні дуже багато випадків, коли мера відсторонили від посади. І в усіх містах, де це відбулось, є якісь конкретні ситуації, коли місцева рада зняла голову або коли суд зняв голову і місцева рада відправила секретаря. Секретар виконує обов'язки міського голови. Є ще Краматорськ і Сєверодонецьк. Там вже запроваджені військові адміністрації, але це області, в яких відбуваються бойові дії. Ми можемо довго дискутувати. Є корупція чи немає корупції в самоврядуванні? Ну трапляється, говоримо правду. Трапляється усюди. Є такі голови громад або такі місцеві депутати, або такі керівники самоврядування, що “обніми і викинь”, бо це капець. Але такі ж люди є й на державному рівні. Що немає таких корупціонерів на державному рівні? Як на мене, у нас проблеми з управлінням на всіх рівнях. Потрібно чітко розуміти як краще вирішувати ці питання благоустрою, води, каналізації, поліклінік, дитячих садочків, пішохідних переходів, забезпечення інклюзивного доступу для людей на візках і ветеранів, які вийшли з госпіталя. Це все має вирішувати місцеве самоврядування. Ніхто краще цих питань не вирішить. Місцеве самоврядування треба розвивати, а не забирати в них обов'язки і гроші.
Очевидно, є певні люди, які хочуть мати контроль над місцевими громадами для того, щоб гарантувати собі певні результати на виборах. Чи можна говорити про намагання узурпувати владу? І чи може ця модель з сильним президентом, яку озвучив пан Корнієнко, бути однією з методів узурпації?
Ми повинні ще більше нагадувати Європейський Союз, аби їм було приємніше прийняти нас до себе
На мою думку, причина глибока і сильна. Ми звикли звертати увагу на те, що були конфлікти між владою й опозицією. І на місцевих виборах 2020-го року місцеві партії виграли вибори і у влади, і в опозиції. І на місцеві партії трохи злі і влада, і опозиція. Якщо подивитися скільки в місцевих партіях мерів, місцевих депутатів, то впевнено можна сказати, що ці місцеві чиновника виграли і Порошенка, і Зеленського, і Тимошенко разом взятих. Осадочок минулого таки існує. Але тут головна причина інша. Воєнний стан і ситуація, в якій ми опинилися, дуже чітко централізує країну. Стан, у якому ми живемо, і ці всі процеси, які відбуваються, вони природнім шляхом запускають централізаційні процеси. Потрібно пам'ятати, що в централізації, в наведенні ладу, в наведенні координації головне уникнути дубляжа Росії. Тобто там, де треба наводити лад, централізацію й порядок, потрібно пам'ятати про те, що при цьому ми повинні залишитися демократичними, європейськими. Місцеве самоврядування повинне залишитися. Централізація й наведення ладу у правоохоронних органах, в сфері оборони, в сфері безпеки, вона повинна проходити більш швидкими темпами. Розкоординація всіх цих підрозділів повинна піти у минуле. Але ті речі, які пов'язані з економікою, малим і середнім бізнесом, з децентралізацією, з селами, громадами і самоврядуванням, навпаки, ми повинні зробити ще більше поглиблення в децентралізацію, ще більше нагадувати Європейський Союз, щоб їм було приємніше нас приймати до своїх лав. І для того, щоб ми чітко були "геть від Москви", як казав історичний класик, ми повинні дуже чітко розуміти, що нас робить сильними, а це – місцеве самоврядування. І тому в цій загальній атмосфері централізації, у загальній атмосфері побудови держави, у нас нарешті йдуть такі процеси. Впродовж останніх десяти років, під впливом спочатку вторгнення в Крим, потім на Донбас, тепер широкомасштабного повторення, тільки зараз ми починаємо розуміти роль і функцію держави. Держава – це дуже важливо для України.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.
Читайте також:
“Кількість ідіотів на квадратний метр перевищила кількість людей із здоровим глуздом”, – Безсмертний