Британська розвідка стверджує, що останні досягнення окупантів на фронті є стратегічно несуттєвими. Водночас ЗСУ зосереджуються на активній обороні.

Наразі головною метою російських військ залишається захоплення Авдіївки. Задля оточення міста вони ведуть наступ із трьох напрямів. Та просунутись вглиб ворогу заважають контратаки українських захисників. 

Якою є перспектива оборони Авдіївки та як може змінитись ситуація на фронті найближчим часом? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів військово-політичний експерт Олександр Коваленко. 

Хотів би розпочати саме із Запоріжжя, зокрема поговорити про Бердянський напрямок, Токмак і Мелітополь. Наближається останній місяць зими, який не просто так назвали лютим, а подумки наближаємось і до весни. Як проходить підготовка до весни, яка ситуація на цій ділянці фронту зараз і якими є наші перспективи? 

Найближча перспектива на фронті – це оборона

Скажу про перспективи не лише на Запорізькому напрямку, а загалом на фронті. Найближча перспектива – це оборона. Нічого несподіваного. Тобто як мінімум першу частину 2024-го року ми будемо в оборонній позиції не дивлячись на те, якими будуть погодні умови – сприятливі чи не сприятливі для тих чи інших дій. Так, безумовно, ця оборона на різних плацдармах буде відрізнятися. Наприклад, якщо ми говоримо про Запоріжжя, то це класична позиційна війна, і, відповідно, ми будемо діяти за класичною схемою, зокрема не виключаючи контратаки. Нещодавно біля села Вербове саме такі дії і відбувалися. Нам вдалося розширити свій вплив, але до цього в тій самій локації деякі позиції ми були змушені залишити. Це ознаки саме позиційної війни. Одна і та ж позиція може переходити з рук в руки. Це стосується і деяких інших напрямків. Але загально треба розуміти, що ситуація складається так не тільки в зоні бойових дій, а й зовнішньо-політично. 

Станом на сьогодні оборона це найбільш вигідна позиція для нас. Окрім оборони, з жовтня-листопада ми почали переходити на виснажливу фазу війни для росіян. Для нас важливий цей процес виснаження, а процес виснаження не завжди збігається із загальним розумінням перемоги чи здобутків. Що таке перемога в розумінні наших людей? Це якийсь позитивний результат. Це коли наші війська рухаються вперед, звільняють села, міста, території. Проте, на жаль, це не завжди так. Іноді, навіть залишаючи село чи поступаючись територією, ми перемагаємо за результатами витрачених ресурсів. Варто враховувати, скільки витратив ворог на те, щоб це село чи позицію захопити. Тому зараз нашою метою є якомога більше виснажити російські окупаційні війська. Іноді люди, які не зовсім мають уявлення, що ж відбувається, сприймають це з нерозумінням. 

Минулого року, подібна Авдіївській ситуації, була ситуація під Бахмутом. Там росіянам вдавалося дещо більше з огляду на об'єктивні дані укріплень й інших логістичних моментів. Але станом на зараз в Авдіївці ворог не досягнув тих результатів, які хотів би і які ставив собі ще у жовтні. Які підсумки щодо Авдіївки можна підвести перед початком весни? Які перспективи є на цьому напрямку?

Ні, вони не відмовлявляться від цієї ідеї, для них це вже справа принципу. Ба більше, Авдіївка вже настільки стала таким “інформаційним фетишем” для росіян, що вони навряд чи зможуть просто так взяти і зупинитися. Зараз вони змінили тактику. Раніше росіяни намагалися продовжувати виконання бойових задач, які поставили саме 10-го жовтня, тобто першим ешелоном оточити Авдіївку. Їм це не вдалося тоді, їм це не вдалося й досі. Але вони всі ці місяці намагалися оточити вихід на Степове з півночі, з півдня через Водяне вихід на село Сєверне, а також Тоненьке. І таким чином Авдіївка була оточена. Наступний ешелон повинен був перерізати логістичну “артерію” 0542, і розпочалися б безпосередньо вже й міські бої, якби там в оточенні залишався український гарнізон. Вони досі не досягли навіть третини тих бойових задач і цілей, які вони перед собою ставили. Навіть село Степове для них зараз є досить серйозною перепоною, а до Сєверного і Тоненького тим більше вони не дійдуть. Росіяни зараз змінюють тактику та навіть самі визнають, що тактика ведення наступу “по полях” закінчується втратами 1/10 та навіть більше. Це саме те, що є в російських пабліках, тобто не наша інформація. Вони самі вже говорять про те, що ресурс закінчується.

Авдіївка – епічний трофей для Путіна напередодні псевдовиборів

Отже, зараз вони намагаються перейти до міських боїв, бо вони їм більш вигідні тим, що в місті є, за що зачепитися – за кожну будівлю, за кожен будинок на вулиці, навіть який повністю зруйнований. Але це вогнева точка і це можливість використовувати все це як прикриття або навіть як укриття, тому вони намагаються втягнутися в міські бої. І основна їхня мета – закрити це питання до початку так званих виборів президента Російської Федерації. Авдіївка – це як епічний трофей для Путіна, тому це виключно політична гра. Ніякого тактичного, стратегічного чи іншого задуму немає. 

І навіть якщо ми говоримо про перспективи, то можемо розглянути і найгірший сценарій, якщо все-таки вдасться росіянам захопити Авдіївку. А що відбулось, коли захопили Бахмут? Після цього розпочався наступ на Слов'янськ чи на інші міста? Вони закрили питання з Сіверським? Ні, цього всього не відбулось. Вони там опинилися, як в пастці. І зараз вони намагаються з цієї пастки вийти також ціною великих втрат. В перспективі для них не буде якогось виходу на нові рубежі чи можливості проведення ще якихось наступальних дій таких масштабів, яких би хотілось російській пропаганді. 

Ворог знову намагається атакувати Лимано-Купʼянський напрямок Харківщини. Окрім того, очільник Харкова каже про те, що вони завжди готові до того, що росіяни можуть піти на місто. Ворог стягує туди чимало техніки і живої сили. Яка ситуація там станом на зараз? До чого готується ворог і чи можна очікувати наступу на Харківщину навесні?

Росіяни хизуються захопленням населених пунктів, яких не існує

Ситуація там стабільно складна, тому що на Лимано-Куп'янській осі росіяни не припиняють спроб наступальних та штурмових дій, особливо в районі Синьківки. Цей укріпрайон їм так просто не здається, а самі росіяни несуть серйозні втрати. Але говорити про загрозу саме для Харкова не варто. Станом на зараз для цього міста я бачу тільки одну загрозу – це терористичні ракетні обстріли, але великого наступу з метою оточення чи захоплення самого Харкова немає і не буде. Знову ж таки, ми бачимо, як вони діють. Вони активізували 25-ту загальновійськову армію, передові підрозділи якої сконцентровані в районі Кремінної та діють в напрямку Лиману. Росіяни нещодавно хизувалися захопленням села Крохмальна, якого просто не існує, бо там – чисте поле. Тому не всьому, про що пишуть росіяни, варто вірити. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Геніальні ідеї Шурми та “армія дронів” від Федорова