Країна-терористка завдала удари безпілотниками та різними видами ракет по всій території України. Вибухи лунали у Львові, Харкові, Дніпрі, Сумах, Запоріжжі, Одесі та Києві. Наслідком чергового терористичного акту РФ є влучання у житлові об'єкти та загиблі і постраждалі серед цивільних. 

За попередніми підрахунками, противник застосував проти України 158 засобів повітряного нападу: ракети різних типів та ударні БпЛА.

Про останні деталі нічної атаки та підсумки 2023-го року, зокрема головні події, знакові рішення, скандали та помилки, що вплинули на ситуацію всередині країни в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів політолог Євген Магда. 

Українці все-таки зустріли ранок, проте, на жаль, є загиблі та постраждалі. Якою була підстава ворога завдати наймасованішого удару по Україні з 24 лютого 2022-го року? 

Ранок, який усім нагадав, що війна – триває

Цей ранок нам усім нагадав, що війна триває і розслаблятися абсолютно не на часі. Дійсно, сьогодні завдано ударів по усіх містах-мільйонниках України. І це дуже серйозний виклик для держави загалом. Ми, звичайно, не рахуємо Донецьк, тому що він перебуває на непідконтрольній території, починаючи з 2014-го року. Зрозуміло, що це атака, з одного боку, психологічна, з іншого боку – має підірвати віру у спроможність української держави захищати власних громадян. Я думаю, що головна мета – розхитати ситуацію в Україні. Росія не має значних успіхів на фронті. 

Звичайно, сьогодні російське Міноборони буде розповідати про те, як вони “знищили чергові розташування українських військових в супермаркетах та пологовому будинку”. А я дозволю собі порадити представникам української влади провести брифінг хоча б для західних журналістів і показати їм фотографії загиблих. Це потрібно для того, щоб було зрозуміло, хто ці люди і чому їх вбила Росія. Ми бачимо, що таке “денацифікація” Путіна. Ми бачимо, що таке "братні народи" і на що вони здатні. Ми бачимо, якою буде президентська кампанія Путіна, яка триває до середини березня. Я вже створив визначення цьому, але не буду його повторювати з етичних міркувань, щоб не створювати вам проблеми як мовнику. Я скажу, що це процес продовження війни проти України. І ми маємо усвідомлювати, що ніякі “два-три тижні” більше не актуальні, а відповідь має бути асиметричною. Твереза дискусія про мобілізацію, створення уряду національної єдності, переведення економіки на військові рейки – це потреби, які існують станом на сьогодні. 

На жаль, не всі ракети змогли збити. Було відео, де у Києві ракети, які пролітали над містом, поцілили прямо в житлові будинки. На жаль, там загинули люди. Чи потрібно зараз закликати підсилювати протиповітряну оборону, враховуючи сьогоднішні наслідки та те, що ворог постійно вдосконалюється? 

Звичайно, посилення протиповітряної оборони є необхідним. Це елемент нашої безпеки, наших спроб самозахисту. І ніхто поки не може гарантувати, коли буде наступна атака. Можливо, вона відбудеться завтра, а можливо, вона відбудеться через місяць чи за квартал. Це невідомо, але ми маємо розуміти ситуацію, і це, можливо, навіть більший пріоритет, ніж гроші, яких нам зараз не вистачає. Захист країни і населення є необхідним. 

Також необхідним пріоритетом є реалістичне сприйняття ситуації. Нагадаю, що 1-го грудня керівник Офісу Президента Андрій Єрмак зібрав людей, представників дипломатичного корпусу в аеропорту Бориспіль і розповідав там, що скоро його відкриють для експлуатації. Ви уявляєте собі польоти пасажирськими літаками в країну, де відбуваються подібні атаки? 

Я – абсолютно не уявляю. І окрім як піару ніяк це прокоментувати не можу. 

Ні один аеропорт в Україні не має дозволити зліт жодного пасажирського літака у небі, аби не повторити сценарій трагедії в Тегерані

Ні львівський аеропорт, ні одеський, ні навіть ужгородський в цій ситуації не має дати можливість жодному лікату опинитися в небі. Таке враження, що ми забули про події січня 2000-го року, коли літак авіакомпанії МАУ був збитий в Тегерані. Хоча Іран так і не поніс жодної хоча б матеріальної відповідальності перед країнами, громадяни яких були на борту цього літака. Ми вже втратили всі аргументи для того, щоб говорити про необхідність посилення сил протиповітряної оборони, коли говоримо про перспективу відновлення пасажирських авіаперевезень. Тоді нас просто дивно будуть сприймати наші партнери.

Економіка і політика дуже пов'язані, бо будь-яке “просідання” в економіці відразу відображається, зокрема на ухваленні політичних рішень. Це і невиплата зарплат та пенсій держслужбовцям, пенсіонерам, вчителями і так далі. Це може призвести до значного напруження в країні. Денис Шмигаль має зустрітись із нашими партнерами і наполягати на тому, щоб виплати були вже й зараз, а не в березні. Чи вдасться досягти результату? І як багато Україна має часу без виплат, покладаючись на свої резерви до початку кризових явищ в економіці, і в суспільстві? 

Це складне питання, тому що розміри золотовалютних резервів, з одного боку, є достатньо значними. З іншого боку, є розуміння, що вони мають витрачатися насамперед на закупівлю зброї і боєприпасів для країни, яка воює. Також нам необхідно змінювати підходи і стратегію доходів, яку всі активно обговорюють, про те, як ще активніше "прищіпувати" підприємців і не тільки їх. Я ніколи не претендував на роль економічного експерта, але моя логіка як політичного експерта передбачає те, що в умовах війни все має бути зосереджено на допомозі фронту. В тилу має бути економічна лібералізація для того, щоб люди могли вести бізнес якомога ширше. Пам'ятаєте, подібні послаблення вже були на початку широкомасштабного вторгнення, і вони, очевидно, були виправдані. 

З чим ми вступаємо в наступний рік? Які найближчі загрози нас очікують? Які мають бути зміни, зроблені вже зараз, щоб потім не плакати і не жаліти? 

2023 рік – рік прощання з ілюзіями

2023 рік став першим роком, коли ми повністю живемо в умовах війни і, відповідно, він має бути роком прощання з ілюзіями. Якщо ми далі будемо жити в ілюзіях, нам буде надзвичайно складно. Це треба усвідомлювати. Якщо ми будемо думати про те, що війна закінчиться за "два-три тижні" або ж з Росією можна зійтись “посередині” – це буде глибоко хибна позиція. Тому Україні потрібно переформатувати владу, причому в нинішньому вигляді можна переформатувати лише уряд, тому що провести вибори для обрання нового президента або новий парламент в умовах війни – неможливо. 

Триває війна і це також треба усвідомлювати. Просто треба відійти від формату “офісно-президентської республіки” і повернутися до формату парламентсько-президентської, як це записано в Конституції. Воєнний стан не зупиняє дію Конституції. Ми маємо шукати можливості для того, щоб консолідувати націю наших співгромадян навколо ідеї перемоги у цій війні. І мобілізація має бути не лише зміною до законів, але й мати широке інформаційне підґрунтя. Мобілізація має працювати в наших спільних інтересах. Мобілізація має забезпечувати ефективні кроки і забезпечувати посилення Сил оборони України. Пояснювати нашим партнерам, що нам потрібні гроші, коли ми самі не скасовуємо другорядні витратні статті українського бюджету, – ну це вже взагалі. Це аксіоми, це речі, які “лежать на поверхні”. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Декомунізацію треба було провести 32 роки тому, – активіст