Про це повідомляє Інститут вивчення війни з посиланням на слова речника Таврійського угруповання ЗСУ, капітана Дмитра Лиховія.

Росіяни по суті перетворюють некеровані гравітаційні бомби ФАБ радянських часів на керовані планерні бомби. При цьому, керовані планерні бомби загарбники використовували ще у січні цього року.

За словами російських військових блогерів, загарбники можуть запускати керовані планеруючі бомби УМПБ з літаків і наземних реактивних систем залпового вогню РСЗВ "Торнадо-С" і "Смерч". Зараз їх запускають без реактивних двигунів, але в майбутньому агресор планує додати таку модифікацію.

Це дозволить авіації РФ збільшити глибину ударів по позиціях ЗСУ без ризику виявлення або знищення літаків Силами оборони.

Що відомо про виробництво та модернізацію російських КАБів, чому ми чекаємо на F-16 та якою може бути альтернатива цим літакам? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів президент Української авіаційної асоціації пілотів та власників літаків, український авіатор Геннадій Хазан. 

Що відомо про це виробництво Росії станом на зараз? 

Перевага ворога у тому, що вони модернізують старі радянські бомби

По-перше, московити брешуть, як і завжди. Ті бомби, які вони використовують, модернізовані. На іншому заводі росіяни створюють їм "крила", які під час польоту розкриваються, і ця бомба починає планерувати в тому напрямку, куди її запускають. Але вони використовують бомбу ФАБ-1500, яку використовували ще з часів Радянського Союзу. Колись вони дозволили фотографу зробити декілька фото з підвішеною цією бомбою, і вона була дуже ржавою, бо мінімум 30-40 років зберігалася на складі під відкритим небом. Тобто вибіхувки там праткично не залишилось. Є певний термін їхнього зберігання і він становить 25-30. Але потім клімат їх просто зʼїдає, тобто відбуваються певні незворотні хімічні процеси. Це і гальмує ворога, але його перевага – у модернізації.

Для того, аби збити "СУшку", яка несе на собі цю керовану авіабомбу, потрібно як мінімум пролетіли вглиб 60-70 кілометрів. Нам пояснюють, що це можуть зробити тільки F-16, яких поки що у нас немає. Чи ризикують наші пілоти зараз залітати туди, чи це прирівнюється до підписання собі "смертного вироку"? 

Зараз я знову буду говорити "за рибу-гроші". У нас питання про F-16 занадто політизоване. Чомусь всі вважають, що коли зʼявляться F-16, ми рванемо за Урал чи за Сахалін. На превеликий жаль, так не відбудеться. Тому що F-16 багато не дадуть. Йдуть розмови про 12 F-16, та й ми не знаємо, чи будуть вони узагалі. "Певно, колись, мабуть", – є така українська говірка. F-16 має бути не шість і не вісім, ця цифра має бути у десять разів більшою. Це має бути багато літаків – 90 чи 100. Це та кількість, яка би дійсно серйозно могла змінити картину на театрі бойових дій. 

Ми чекаємо F-16, яких узагалі можуть не надати, але не використовуємо те, що вже маємо на озброєнні

Тому я наголошую, що у нас на озброєнні української армії є й інші літаки, наприклад МІГ-29, які, за радянськими мірками, вичерпали свої можливості модернізації, а за світовими – ні. Я завжди говорю і буду говорити про це. Нехай нарешті про це почують політики. Так, у нас є озброєння, яке треба відповідним чином модернізувати для того, аби ми мали змогу вражати й знищувати на тих відстанях, про які ми говоримо. Це використання сучасних ракет, а носіями цих ракет можуть бути і ті літаки, які вже стоять у нас на озброєнні. Модернізований літак – це старий фюзеляж і двигуни, але повністю змінена авіоніка і локатор. І всі ті переваги літаків F-16 перейдуть до нас.  

Чому досі немає політичного рішення щодо модернізації тих лікатів, які ми вже маємо, аби не чекати на F-16, яких узагалі може не бути? 

Я можу тільки думати і гадати. Політичне рішення має бути 100%, але станом на сьогодні його немає. Якщо б воно було, ті літаки уже давно були б модернізовані. І ще два роки тому почався би процес модернізації. У влади завжди винен "хтось". "Хтось", хто має певні повноваження, мав би ухвалити рішення про те, що в нас є озброєння, аеродроми, фахівці й запасні частини, але все потрібно модернізувати до західних взірців відповідного класу. Пілотів не потрібно було б перевчати, з ними потрібно було б попрацювати тиждень-два на новій авіоніці. Пару контрольних польотів зробили б, пару пусків і все. Вони фахівці, вони вже все знають. Але вони чекають того, чого може взагалі не бути. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Легіон “Свобода Росії” йде на вибори: чого очікувати від операції російських добровольців