Понад 300 років Росія у різних своїх формах намагалась максимально підкорити Україну та наші землі. Домовленості з гетьманами, війни проти УНР, СРСР — все це лише маленька частинка методів, якими не гребувала Москва. І, звісно ж, свого роду шпигуни завжди намагались влитись в нашу владу та соціум. 

Ясна річ, що після такої історії, з набуттям незалежності України у 1991-му Кремль не припинив намагання знову нас підкорити. Щоправда, з часу Гетьманщини мистецтво розвідки неабияк просунулось вперед. Тому ми мали російську експансію на різних рівнях: медіа, культура, мистецтво, спорт, політика тощо. Таке було за весь період незалежності України, але однозначним піком всіх цих потуг РФ стало президентство Віктора Януковича, за часів якого навіть нашу спецслужбу СБУ очолювали агенти Кремля. 

Найгостріше про вплив РОсії на політику України заговорили після повномасштабного нападу РФ на наші землі. Сьогодні безпековий вимір став темою обговорень №1 в Україні, адже всі “проколи” на цій ниві одразу ж перетворюються на серйозні проблеми і високу ціну, яку платить наш народ. Найбільше дратують українців кадрові рішення. 

То чому з українських посад не прибирають проросійських кадрів та наскільки ефективною є наша боротьба з ворожою агентурою? Про це в ексклюзивному інтерв’ю для “FM Галичина” розповів народний депутат України та ексочільник СБУ  Валентин Наливайченко.

Ви, напевно, з тридцять років поспіль говорите про цю проблему, але брати цих зрадників та колаборантів “на гарячому” почали тільки після повномасштабного вторгнення. Про них всі знали, але ніхто нічого не робив. Чому?

Це не так. Я скажу, що коли я двічі очолював СБУ, саме в ті періоди і заарештовували, і кидали за ґрати, і навіть брали “на гарячому” реальних і офіцерів та агентів, зокрема й російських ворожих спецслужб. А головне, що були вироки, і ці люди опинялися за ґратами. 

Але зараз йдеться не про минуле, а про сьогодення. Я погоджуюсь, що сьогодні актуальність і важливість боротьби з ворожою агентурою в нашій країні зросла, як ніколи. ТАк сталось тому, що триває війна і двох думок тут навіть не може бути. Нам потрібно, щоб в Україні діяла сильна контррозвідка і щоб була підтримка тих фахових офіцерів, які працюють у контррозвідці. А найголовніше – щоб ті, кого вони виявляють і на кого є доказова база, опинялися на лаві підсудних. І я тут, наприклад, виступаю за відкриті суди над такою агентурою, шпигунами і так далі.

Але чи можемо ми сказати про ефективність боротьби з агентурою, якщо самі колишні офіцери Служби безпеки кажуть, що починати треба з Кабміну та Верховної Ради? Але, на жаль, СБУ не заходить у верхні щаблі влади. 

Ніщо не заважає виявляти і ліквідовувати колаборантів серед народних депутатів чи міністрів

Я не думаю, що зараз щось заважає це робити. Коли я став народним депутатом, ми скасували недоторканість щодо нардепів, жоден із яких сьогодні не має “імунітету” від такого. Тому ніщо не заважає діяти і виявляти колаборантів і серед народних депутатів, тобто у Верховній Раді. Бо органи влади — це перше місце, де треба шукати і ліквідовувати ворожу агентуру. 

Але серед органів влади треба розуміти, що і як загрожує національній безпеці України. От я стверджую, що як топ-зрадники, так і топ-корупціонери у владі є найбільшою загрозою для України, яка нищить її зсередини. І ви не помилитеся, якщо будете серед топ-корупціонерів шукати зрадників, а серед зрадників — топ-корупціонерів. Це насправді та особливість, неприємна для нас всіх, яка є в нашій країні. І навіть сьогоднішні новини про те, що НАБУ виявило злочинну групу серед керівництва Держспецзв’язку, яка крала десятками мільйонів гривень, підтверджуються це. 

Тому так само має бути ухвалений закон про позбавлення мандата народного депутата чи будь-якого зрадника або корупціонера, який обіймає найвищу посаду в державі. Чому до цього часу немає цього закону? Тому я виступив прямо і чітко щодо нардепів, які є колаборантами, зрадниками, корупціонерами тощо. Вони мають позбавлятися своїх посад і притягуватись до відповідальності.

А чому це правосуддя у нас є вибірковим? Чому, наприклад, Дубінського затримали аж тепер, підсанкційному Андрію Деркачу дозволили втекти, а до Андрія Портнова, який був причетний до анексії Криму, взагалі немає претензій?

Це не просто історія, це прикра історія. І я радив би ставити ці питання чинному голові СБУ, бо ми можемо тільки оцінювати з того, що нам відомо. 

Моя професійна оцінка полягає у тому, що і Олександра Дубінського, і всіх інших треба слухати на відкритих засіданнях суду. Так, щоб люди їх чули і оцінювали, наскільки вони діяли або не діяли, яку шкоду завдавали чи не завдавали. Я думаю, що тільки так можна і треба дізнаватися. Хоча, коли я, наприклад, керував СБУ, мені нічого не заважало. Ми, якщо вже затримали агента чи офіцера ГРУ, то виходили на прес-конференцію, показували докази тощо. Я виступаю саме за такий підхід під час війни, зокрема тому, що це і відповідь людям, ворог це чи ні. А головне — це серйозний профілактичний ефект, оскільки коли на всю країну показують одного-двох шпигунів, то у десяти інших одразу зникає бажання шпигувати на користь агресора. 

Ми маємо ще одну курйозну ситуацію: в СБУ при посадах було багато агентів РФ, які зараз перебувають під слідством. Але, наприклад, жодних питань до Баканова, який ставив їх на посади, ні в кого не виникає. Ба більше, навіть підозру не оголосили. Чому так? 

Влада має дати відповіді на ці питання через публічні суди та публічний розгляд справи кожного зрадника

Я думаю, що відповідь на це питання має бути і ми її дочекаємось. Це перше. Що стосується колишнього голови СБУ Баканова і колишнього керівника внутрішньої безпеки СБУ Наумова, який втік і до цього часу перебуває за кордоном в Сербії, і навіть екстрадиції поки що не вдалося добитися, то на все це влада має дати відповідь. Причому, через публічні суди, через публічний розгляд справи кожного. Люди, які були або є на керівництві органів безпеки і оборони, мають нести подвійну відповідальність. 

Що стосується того, чому так сталося і що треба для того, щоб такого не допустити в майбутньому, то в Україні необхідно зробити три ключові речі. Перше — запровадити, особливо під час воєнного стану, обов'язкову контррозвідувальну перевірку щодо всіх органів влади. Якщо, наприклад, це міністерство, то перевіряється міністр і його заступники, якщо це Верховна Рада, то всі народні депутати. Так само всі держслужбовці першого рангу, тобто ті, хто в офісах працюють в державних корпораціях і так далі. Має бути перевірка чи є, чи були зв'язки з Російською Федерацією, спецслужбами ворога і з топ-корупціонерами РФ. По-друге, обов’язковий якісний детектор брехні. І по-третє, це діяльність і поведінка під час російського вторгнення. Все зрозуміло: хто втік з країни, хто не втік, хто був на роботі, хто взяв зброю і став до оборони країни, а хто ні, хто куди телефонував і так далі. Є багато професійного матеріалу, який дасть чітку відповідь на ці питання. 

Друге: я також виступаю за серйозну антикорупційну перевірку влади. Зрозуміло, в нас є і НАБУ, і САП, але, тим не менше, антикорупційна перевірка має бути більш кваліфікованою. 

І третє: ці люди мають мати фахові знання української мови і всього того, без чого не можна уявити держслужбовця. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Проблеми з отриманням “УБД” можна усунути одним законопроектом, – нардеп