Про це йдеться в аналітичному звіті американського Інституту вивчення війни (ISW).

До того ж, в цьому році Україні вдалося вдесятеро збільшити виробництво дронів дальньої дії у порівнянні з 2023 роком. 

Про це заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. 

На думку Федорова, результат війни залежить саме від розвитку безпілотних технологій.

Проте Пані посол США при НАТО Джуліан Сміт заявила, що Америка не зовсім підтримує удари по російській території з боку української армії. Натомість Вашингтон наголошує, що Київ має право захищати свою територію та витісняти росіян звідти. 

То чи можуть ці дрони бути нашим “козирем у рукаві” у боротьбі проти РФ та яка ще зброя нам необхідна для вдалої протидії ворогу? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів військовий експерт Петро Черник. 

Вчора було два удари, один по заводу "шахедів", інший по НПЗ. Також вчора офіційно заявили про те, що ми в 10 разів збільшили виготовлення українських дронів далекої дії. Чи може це змінити хід війни зараз? Чи можемо ми вийти на певний паритет, коли росіяни скажуть, що не будуть бити по наших ТЕЦ та дамбах, бо ми можемо вивести з ладу з десяток НПЗ РФ? 

Я не поділяю такої думки. Даруйте за відвертість, але вони будуть бити до завершення цієї війни. Коли вона закінчиться, на жаль, я не знаю. Вважаю, що поки росіяни можуть будувати ракети і допоки є в робочому стані головні ракетоносії, а запас міцності цих планерів ще десь на два роки, проте не більше. Нескінченно зношується Ту-94 1994-го року, а нові будувати не зможуть. Але в такому режимі, як це відбувається зараз, вважаю, що так ,elt відбуватись й надалі. 

Я також не поділяю думку, що зростає ракетний терор росіян. Якщо брати циклічність цих ударів, то я їх поділив на три періоди. Перший – з жовтня 2022-го по квітень 2023-го, другий – з квітня 2023-го по жовтень 2023-го, і третій триває зараз. І якщо все це математично розкласти у матрицю, то вони за стандартні показники не виходять. Максимальний удар був у 122 ракети одномоментно у грудні минулого року, а перший залп – у ніч повномасштабного вторгнення, і вони з цього показника ще не вийшли. Як в грудні встановили абсолютний рекорд 2022-го року у 236 ракет, то навіть до 200 ракет у 2024-му ще не дійшли.

Величезні кошти були кинуті на відновлення української енергетики і на захист її. А тепер народні депутати кажуть, що потрібно заново зробити аудит, бо деякі обʼєкти відверто бажають кращого. Тобто це замість того, щоб зосередитись і ставити потужні РЕБ. Три хвилі ударів вже були, будуть ще. ДТЕКівці кажуть, 50% потужностей виведено з ладу. Що заважає нам поставити потужні РЕБ хоча б довкола важливих об'єктів? 

РЕБ – це не завжди відповідь. Нам потрібні F-16, бо саме вони – мисливці за крилатими ракетами

РЕБ – це не завжди відповідь. Основні ракети, особливо Х-101, мають інерційний принцип наведення, тобто самостійний. Це коли закладають координати, і вони долітають, навіть якщо працює РЕБ, тому що вони не реагують із зовнішнім світом. Звичайно, як правило, ракета будується за інтегрованим способом наведення. Є інерційна система, до неї додається радіолокація, оптика і до неї додається супутник. Питання комбінації і питання розвитку тих чи інших технологій. У росіян найбільше розвинута саме інерційна система, тобто ціла низка датчиків, які враховують швидкість, кути, зміну висоти і тому подібне. 

Тому тут не зовсім філософія відповіді у РЕБах, відповідь у зенітно-ракетних комплексах та авіації. Особливо F-16, бо навіть якщо у нас зʼявиться 6 таких літаків, то направду рівень збивання крилатих ракет зріс би дуже суттєво. F-16 саме у своїй філософії задуму у середині сімдесятих років якраз і був зроблений для боротьби з крилатими ракетами, для їхнього перехоплення. Це його первинна технологічна "заточка". Просто машина виявилася настільки влучною і настільки мала модернізаційний потенціал, що і хороший винищувач, і хороший бомбардувальник в одному. Але, насамперед, це мисливець за крилатими ракетами. 

Ми свого часу дуже тішилися, коли нам передали Abrams і Leopard, проте зараз ми практично нічого не чуємо про них. Тобто треба чекати, щоб ґрунт трохи підсох, і тоді ми побачимо їхні тактичні переваги на землі? Чи просто це вже не та війна, де щось вирішують саме танки? 

Питання полягає в кількості цих танків. 31 Abrams не може “зробити погоди” на полі бою. Для того, щоб саме броня, щоб танкові полки, “робили погоду”, треба хоча б дивізію. Дивізія, якщо пам'ять не зраджує, це 286 танків. А щоб справді був результат, як у Другій світовій війні, треба кілька дивізій. Немає цього і не буде. У частині, що вони не ефективні, я також не поділяю такого погляду. Російські танки можуть працювати ефективно до 2,-2,5 кілометрів, а наші до 4-х. І це найголовніше. Це така собі броньована артилерія підтримки ближнього бою для піхоти. 

Abrams і Leopard зберігають життя військових, навіть якщо у танк влучили

І що дуже принципово, бо росіяни пишаються, от, мовляв, вони підбили один Abrams чи Leopard. Є нюанс – екіпажі виживають. Коли протитанковий ракетний комплекс заходить у радянські чи російські танки – екіпажу кінець зразу і негайно, тому що боєкомплект під баштою і там так званий відкритий картридж, – спресований порох і тільки одна третина це сталева заготовка, де капсуль є. І коли туди заходить снаряд, це все детонує башту і танкістам кінець, а наші танкісти виживають. От що є фундаментальним розумінням цього процесу.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Удари по заводу “шахедів” та НПЗ РФ: що відомо про операцію українських спецслужб на Росії