Слава Ісу! Будьмо уважні! "Наскоком" сьогодні в кольорах пікселя. Але я би кривив душею, якби сказав, що для мене це невідома людина, просто старший стрілець 103-ої бригади тероборони. Ні, це мій друг, головний редактор "Ратуші", як я завжди його представляв, Микола Севельєв, позивний "Волоцюга". Дай Боже!А ще немає бажання там "головний редактор фронтової газети"?Ні-ні, ну я вже більше року офіційно не редактор. Знаєш, я вже там завжди роблю... Всі кажуть, що ви там можете щось в газеті надрукувати... Кажеш: "Перепрошую, — і далі починаєш відмазуватись, — перепрошую, я на війні. Ні-ні-ні нічого не друкую".А як реагують друзі, коли щось там давно не контактували і ото кажуть: "Миколо, а нумо щось там зробимо разом". А ти кажеш: "Та ні, я не маю часу, я на війні". Як вони на це реагують?Та спокійно реагують. Ну більшість знає, де я є. Більшість, ті, хто друзі, товариші, знають, де я є. Ну а той, хто не знає, то який він нам друг, правильно? Ну, буває, дуже часто люди намагаються свої власні інтереси залатвити за рахунок тебе. Їм байдуже, чи ти на війні, чи ти в полоні, чи ти на роботі, чи що. Людина просто дзвонить, має свій певний інтерес і хоче це, ну сам по собі знаєш, висвітлити або через телебачення, або через радіо, або через газету. Десь прикрити свою, скажімо, фінансову спину, фінансові діри. Ну зараз мені трошки легше стало. Я просто кажу: "Перепрошую, то вже після війни".Ну от, власне, я розумію, що, можливо, найважче — це отак стрибати з лінії фронту у Львів і знову вертатися на фронт, а потім знову раптом до Львова. От просто Львів очима людини, яка в південноукраїнських окопах і от повертається у свій рідний Львів. Що подобається, що дратує?Мене не дратує багато речей, які там кажуть: "Ууу сидять в кафе, п'ють каву, п'ють коньяки, їдять піцу". Ну їдять, ну п'ють. Ну а для чого ти там на фронті? Щоб вони що робили? Щоб всі ходили в камуфляжі і казали: "А давайте будемо ховатися по підвалах"? Це не правильно. Власне, війна триває, і ми на тій війні заради того, щоб тут був мир, і тривало мирне життя. Єдине є проблема, що для декого що є війна, що нема війни. Так само, як з АТО. Для декого було АТО, хтось старався там: плів сітки, доглядав за пораненими, а комусь було байдуже. І зараз, на жаль, відсоток тих, кому стає байдуже, все більший і більший.Я не знаю. Це не до мене питання, а питання до них. З ними говорити неможливо. Дехто починає якісь глупства вигадувати, казати: "То не моя війна. То ся багаті б'ют. То треба було думати. А я зятя відмазав. А я сина відмазав. А я там племінника відмазав. А я всіх відмазав". І в результаті потім задає в кінці цього спічу ставить питання: "І скільки то вже може та війна тривати?". Ну, це не зовсім правильно.А в цей момент не хоче...Хочеться. Деколи хочеться.... "Волоцюга" з ноги так, з розвороту?Хочеться з ноги, деколи хочеться з руки. Деколи хочеться, коли бачиш, як люди з себе клеять дурня. Деколи бачиш, як абсолютно йде такий гарнодер, нічого йому не бракує, і бачиш, що він десь якимось чином собі залатвив систему "Шлях" або він їде супроводжувати якусь бабусю хвору за кордон, яка вже давно померла, але за документами вона ще жива. Багато ще речей тут... Треба говорити з працівниками військкоматів. Не з тими працівниками військкоматів, які "на касі". Знаєш, тому що є працівники військкоматів, які на касі. А ті, які реально роблять свою роботу, які розуміють, яким чином можна відмазатись, скільки це коштує. Всі ж знають ціни. Всі ж знають реально, скільки що коштує, де і як. Недаремно зараз ставиться питання, що повинні електронну декларацію в першу чергу заповнювати ті, хто очолюють військкомати. Золоте дно.Ну, з військкомом в Одесі ми ж мали цю історію, і вона така достатньо показова. Тобто спочатку колеги-журналісти нарили, що жонушка то його за мільйони купує палаци десь там по всяких Іспаніях, Франціях. А потім через добу на відосіки відреагував Верховний головнокомандувач Президент Зеленський. І там був варіант... Ну, короче, забирайте того.Ну, я так розумію, що публікація про воєнкома була набагато раніше, якщо прослідкувати, ніж крайня публікація, за яку всі вчепилися. Просто попередній раз ніхто на то не звернув уваги. Воно десь провисіло в повітрі кілька місяців, потім вони швиденько відіграли, вже з правильної точки зору журналістики поставили йому запитання і з правильної точки зору сказали: "Його треба покарати". Але я чомусь пригадую, що хтось там виїжджав за кордон і був лист пана Буданова, який казав: "Так, так, так, я за те, щоб люди виїхала...". Тобто в нас кого не вчіпиш, то кожен розвідник, знаєте. Кожен виконував... Кажуть: "А чого він вкрав?" — "А то він виконував завдання".Ну, не кожен розвідник, як сказав би пілот вищого пілотажу Арестович, є ще й пілоти.А як в окопах реагують на тих піар-виродків, які із себе корчать героїв в тилу?Розумієш, ну там зразу видно, хто є хто. Тут малюватись ні перед ким не треба. Ти можеш з людиною бути в поганих стосунках. Ти можеш думати, що людина кінчене чмо, а потім раптом в бою виявиться, що ця людина тебе врятувала. Може таке бути, тут не обов'язково... Або там такий йде, весь на собі сорочки рве, кричить: "Та ми зараз побачимо його, ми тих наб'єм!", там "К*цапні!" Не знаю, чи у вас можна. Може, теж блокують за ті слова, знаєш.Ну то YouTube може заблокувати, то ми там кажемо "к.....".Тому я намагаюсь в руках тримати. В окопах більше реагують гостро на інші речі: на яйця по 17, на фляги в 10 р. дорожчі. Як це може бути?І тут ми, Миколо, повертаємося до того, що ми точно останніх десятки літ відстежували. Тобто завжди кругом крали, хрестилися і знов крали. Але тепер на війні крадуть і це більш болюче. От коли це чують наші на передовій, що в тилу, ну, просто на конвеєр поставили грабунок, то потім що?А нічого. Оце і бісить. Тому що якщо мені кажуть, що дивіться та перший зам Резнікова, ми же можемо назвати ті речі, він там затриманий чи заарештований. Я не вникає в нюанси. Він вкрав на закупівлю бронежилетів у 2022 році всього-на-всього на мільярд гривень. Бронежилети коштували 300 мільйонів. Він закупив ті бронежилети за 1 300 000 — мільярд нажив. Ви що, хочете, щоб я старий битий вовк, повірив, що Резніков не знав, що чоловік вкрав мільярд гривень? Звичайно, ні. Зараз на закупівлі палива, на закупівлі військового спорядження 36 мільярдів. Ви вдумайтесь в суму! 36 мільярдів гривень вкрадено! Це вже доведено. Це вже є матеріали в ДБР. Як і хто заарештований, хто буде за це розстріляний за законами військового стану, за законом військового часу? Я думаю, ніхто! І, звичайно, воювати в тій ситуації... Всі кажуть: "Як ти з нас зняв премію 30 тисяч і одночасно ви вкрали 36 мільярдів гривень!" Та я думаю, тих грошей би вистачило, щоб премію повернути. Як не вистачило, то хай повернуть все решта, вкрадене на флягах, на яйцях, на яблуках, на тих курячих стегенцях. Та тут, як починаєш ті зашквари перераховувати, то волосся дибом! Думаєш: "А як же ж так?" Якщо ви десь ловите ну якогось зам по тилу, наприклад, батальйону чи бригади, який нажив на солярі. Ну грубо кажучи, десь продав наліво тонну соляри чи 500 літрів і порушують кримінальне провадження реально, йде розслідування, високі погони приїжджають, чи там на когось нарахували зайві гроші. Так, це теж злодійство. За це теж треба карати. Але тоді треба карати на всіх рівнях. Якщо ти на високому рівні не караєш, то на якій підставі ти караєш (на нижчому рівні — ред.)? Ти хочеш, щоб повірили, що ти піймав якогось майора чи капітана, його покарав і відновилась справедливість, та такого не буває.Та, але в цей момент зразу я пригадую, що найчастіше в таких випадках люди кажуть: "Ну, а що ми тут можемо зробити? От прийдуть наші хлопці після війни, от вони порядок наведуть!"Ну, це брехня. Це самообман. Хлопці, частина з війни не прийдуть вже, просто не прийдуть, частина вже морально не повернуться, тому що ти відчуваєш себе психологічно втомленим. І крім бажання десь виїхати сім'єю на море, полежати в траві, бажано не в лісі, щоб гілки не хрускотіли, щоб нічого не гримало, щоб не було дощу з громом і з блискавками... Тому що всередині завжди живе якийсь страх, що тут брехати. І всі кажуть: "Прийдуть хлопці..." Та хлопцям буде не до того! От уявіть собі на секунду, я їхав у відпустку, а зі мною їхали хлопці з Франківська, які 14 місяців були на "нулях". 14 місяців на "нулях"! Штурмовики! Вони кажуть: "Ми нічого не хочемо. Можемо просто лягти і спати, лягти і спати, їсти, спати. Тиші, щоб нас ніхто... Помитися добре. Ми навіть собі не уявляємо тих 14 місяців, як виглядає це мирне життя".Так, а хто буде тобі порядок наводити? Тому що зараз, прикриваючись війною, всі ті виродки повилазили...Звичайно. Ну, не те, що... Прикриваючись війною, потрошку утискається свобода слова. Це видно на всіх рівнях. Тому що якщо невдалий бій чи невдало проведена операція. Скажімо, через тотальне мінування величезні жертви. Треба проводити аналіз цієї операції. Треба сідати за круглим столом, щоб сідали військові спеціалісти цієї справи. Не дилетанти, які 4 рази втекли від повістки, так, в АТО. Сідали спеціалісти, обговорювали це питання і казали: "От тут ми зробили помилки. Тут були допущені помилки, через які ми зазнали втрат. Давайте наступного разу робити не так, а так, щоб більше таких помилок не було". Такі аналізи сьогодні в армії не проводяться.Стоп, а чому що не проводять? Ми же...Американці проводять ці аналізи. А ми не проводимо. Ну, нема такої практики. Десь на рівні Залужного, підозрюю, щось десь проводиться. Там якийсь аналіз, що вже там сталось і де. А на рівні публічному, навіть коли ми дивимося на тих самих орків. Так, це орки, так, у них нема свободи слова, та, у них там повністю пропагандисти... Хоча і в нас тепер пропагандизм став одним з наріжних каменів. Вони намагаються критикувати своїх військових, намагаються критикувати, що було не так, де були помилки, де були там... Той самий Залужний у своєму інтерв'ю знаменитому він говорить: "Я зняв 10 генералів, 1сз генералів застрілився!" Було таке? Я пригадую таке інтерв'ю було з генералами, який він зняв. А я не чув ніде публічного обговорення помилок цих генералів, бо їх за щось же зняли!Стоп-стоп-стоп, є мантра. Вона називається "не на часі".Що значить не на часі? А на часі буде, коли? Коли будуть... Цей генерал допустив помилки. Ці помилки не були публічно обговорені. Значить, іншому генералу чи полковнику дається в руки карт-бланш, і він теж може допускати помилки, точно такі самі, бо він не знає, що за такі помилки карають.Добре, а як воно у нас має виглядати? Бо ми знаємо це...Чекай я тебе переб'ю. Фраза "не на часі". Красти на часі?! А піднімати наверх питання про те, що крадуть не на часі. Та якби американці, перепрошую, не підняли питання, я думаю, це американців робота, про зрадника Кулініча, так. Про всю ту шоблу, яку призначив не я туда і через яких були тисячі, а то й десятки тисяч жертв, розумієте. Ми розмовляли... Коли наш підрозділ стояв у Чорнобилі, там були села, які були під окупацією. Вони кажуть, що по хатах ходили вже з готовими списками на арешт. Заарештовували атовців, заарештовували міліціонерів, заарештовували колишніх військовослужбовців. В них були списки і в списках 3 різними кольорами: якщо ти там міліціонер чи поліцай колишній ти був окреслений там зеленим кольором, якщо атовець — таким будеш, ти колишній військовослужбовець — 3 кольором. Ходили з готовими... Коли ці списки створювались?Андрюша Портнов! Андрюша Портнова анонсував то ще...Портнов міг створювати політично неблагонадійних. А військовослужбовців це повинні були до того долучаться військкомати чи такі, як працівники...Спецлужб правильно! І вони створили списки. Ви знаєте, що з тих тисяч наших полонених багато хлопців, яких от, скажімо, в Херсонській області, забирали прямо з хати в цивільному, бо це були колишні атовці. І вони сидять як військовополонені. Їх зараз там міняють, не міняються. Це вже не знаю, це дальше...Ну от, коли ми питали представників президента там у Верховній Раді, а це Комітет з питань оборони і розвідки, та, вони казали, що всьо ми чистимо агентуру. Чистим!І я не знаю. Ну, ніхто не знає. Нас не зобов'язані інформувати про те, що там заарештований такий-то агент чи заарештований такий-то офіцер. Але нас зобов'язані проінформувати, що завдяки діям агентури були не підірвані там мости на Чонгарі, якісь певні переходи на Чонгарі. Ви бачите на Запоріжжі зараз, як...Стоп, ну те "ми підривали, але воно шось не підірвалося", воно ж зараз вкидається прямо в простір.Ну, це такий викид, розумієте. Один морпіх спробував підірвати, йому десь прибило дроти і не підірвало. В якомусь місці не підірвало! Це ж не значить, що він відповідав за підрив всіх мостів чи всіх доріг, чи замінування цих доріг. Ви подивіться, як зараз росія пономіновувала все на Запоріжжі і як це зупинило наш рух? Це однозначно зупинило! Вони мали час. Поки ми кричали про контрнаступ, всіх залякували: "Ого-го от ми вам дамо!" Вони накопали укріплень багатоповерхових, перепрошую, битонувались. Вони там багатошарове мінування і в глибину, і в ширину, і розмаїте це мінування. Тому-то такі підриви, тому-то стільки техніки підірвано.Миколо, я ці місця, де зараз доводиться тобі воювати з побратимами, знаю виключно по там по фестивалю, знаєш, там "Махнофест", "Гуляйполе". Ми туди їздили. Ми там бачили це все довкола. Ну, це степ! Це реально степ довкола. Це все рівно. Як воно все це виглядає тепер з точки зору от вашого наступу і їхньої оборони? Це що?От уяви собі, Романе, ти маєш час — півроку, так.Ти маєш техніку. Там сільськогосподарську: екскаватори, траншеї, бури. Ти зарулюєш, ти вириваєш траншеї, яка одна в одну переходить, яка йде в глибину. На глибині зроблений склад...Правильно, як кроти. Ти робиш бетонні надовби. Ти робиш... Сектори обстрілу визначаєш. Ти навіть можеш собі засіяти траву і вона виросте і її не буде видно. Отам, в одному місці ми з хлопцями говорили з 23-ї бригади. Вони кажуть, що в одному місці такий на цвинтарі зробив собі позицію для стрільби і перетягнув кілька бетонних плит, прямо з надгробків...Угу, та-та, з надгробків.Христами прикрився зверху і ти його ніяк не проб'єш. Він собі зробив лаз маленький туда. Там у нього вода. Там в нього патрони. І він ложить. Ти його туди, до нього не доб'єш. Це один чоловік собі зробив гніздо, органівув це. А якщо ти маєш півроку, та ти тих гнізд поорганізовуєш, мама рідна. Тобто треба було або на випередження працювати, або не давати їм зариватися, їх обстрілювати, або проводити якісь точкові удари, тому що тепер вже заднім числом казати: "Давайте ми їх звідти виб'єм"...Давай відкрутимо це все назад, тому що ми, тилові щурі, та, у нас виникає одне просте питання: для чого в кожен пилесос верещати про "ха-ха, який в нас буде контрнаступ" і, власне, його не проводити? Дати можливість їм оце понаривати ці нори, забетонуватись і тільки після цього раптом його почати. Тобто це від того, що тупий і ще тупіші? Чи від чого?Це від того, що ті, хто цією процедурою керує, у них дуже мало всередині є військового і дуже багато всередині є піару і самопіару. Якщо проводилася Харківська операція, для початку казалось: "От скоро ми там вдаримо на Херсонщині". росія готувалась до прориву на Херсонщині. Вона туди звозила свої війська. Вони там рили укріплення. Вони там... В цей час готувалися підрозділи для удару на Харківщині. Коли по Харківщині вдарили, частину техніки вони встигли забрати, частину військових, а частину — загинуло. І техніки ми захопили, і полонених ми зібрали. Так було ударом на Харківщинні.І ця, в принципі, перемога, яка теж була проплачена великою крові, про яку ми ще поговоримо після війни. Ця велика перемога розбалувала політичне керівництво. І вони вирішили, що так буде й далі. А далі так не буває. Тобто треба було вигадувати якісь інші плани. Вони почали казати: "От як було на Харківщині, так зараз і буде там, де ми собі вигадаємо". З одного боку, це було добре, бо ворог не знав, де вдарить. А з другого боку, ворог, не знаючи, де вдарять, готувався всюди. Вони готувались і на Херсонщині, і вони готувались і на Запоріжжі. Вони розтягували фронт. Вони будували кількаешелоновану оборону. Тут трошки зірвали, я думаю, і наші плани, і їхні плани, підрив дамби, підрив Каховської, зруйнували. Але в що це виллється там, я не... Я ж не кадровий військовий. Я не розумію, там для чого утримувти плацдарм під мостом, там на Херсонщині, так. Можливо, треба для подальшого розвитку наступу тримати плацдарм під мостом. Як то казали: "Ви грамотніші від нас — ви знаєте ноти". Але поки ти там тримаєш плацдарм під мостом, цей плацдарм вже по колу окопують траншеями. Його ж зі всіх сторін обстрілюють і з гармат, і з ракет, і з мінометів, і з танків, і з САУ, і зі всього. Тобто там мова йде про реальні великі жертви вже з нашого боку. Чи вартує цей плацдарм того? Я більше задам питання: а чи вартує Бахмут таких жертв, які були в Бахмуті? А Соледар? Ніхто ж не знає, коли говорять: "А от якщо ми не впремося на Бахмуті, то вони підуть далі". А чого ж ми не вперлися в Сєверодонецьку? А чого ми не вперлися в Лисичанську? Коли брали Сєверодонецьк, на фермах стояла сільськогосподарська техніка, її можна було брати копати рови, мінувати. Повір, мін багато! З нашого боку можна було це все робити. Ну, оці всі байки, які розповідають, от у нас підрозділ повиходив з Бахмуту, ми з хлопцями говоримо, кажемо: "А правда, що там була збудована добра оборона під Бахмутом?" Вони кажуть: "Це дурниця все! Що ми збудували, це й було". Ну, для чого дурити людей? Ну, ти якийсь час подуриш людей, а потім воно все випливе.Миколо, а от навіть передлічуючи через кому, це так і називається "кляті питання" і їх ще більше є. І от ти щойно сам казав, що після війни наші хлопці будуть хотіти миру, тиші, а не займатися вирішенням клятих питань, яких буде сотні. А з другої сторони, ти кажеш, що всі ці питання потім будуть задані, та, от про цей варіант. Як можна пробігти всю Чорнобильську зону? Як можна за один день припертися аж під Київ і грабувати з півночі всі передмістя? Тобто тих питань багато: що на півдні, що на півночі, що на сході і так далі. Так от, якщо не будуть наші хлопці мати ні натхнення, ні сили ставити ці кляті питання, то хто ж тоді ці питання кляті буде вирішувати потім?Я не знаю. Для мене це загадка для самого. Я не знаю, для мене є великий страх, що знов у Верховну Раду позаходить... От зараз багато таких розмов кулуарних, у тому числі серед представників партії влади і серед військових, що на осінь плануються вибори.Які вибори під час війни?А можна зупинити військовий стан і провести вибори.Ага, поставити війну на паузу...Зараз серед юристів іде така дискусія, що в нас говориться, що вибори неможливі під час військового стану. А про виборчу кампанію нічого нема в законі. Тобто, можливо, виборча кампанія там 2-місячна можлива і під час військового стану. Потім зупинив на тиждень військовий стан, провів вибори і дальше запустив механізм війни і так далі. При бажанні! Якщо є бажання щось зробити, юристи, Конституційний Суд тобі завжди це обгрунтує, тим більше знаючи, що там за Конституційний Суд і знаючи, як це все формувалося. Ну Верховна Рада... 1-е питання. Питання питань: Верховна Рада була розпущена незаконно? Ну, це будь-який юрист з початковою освітою скаже: "Так, Верховна Рада України була розпущена незаконно".Це ми вернулись у 2019 рік.Та, 2019 рік. Хтось це оскаржив? Ну хтось ці процеси...А куди оскаржувати, крім Божого суду? Куди?О, знаєш. Все! Якщо першочергові питання були зроблені саме так, то все, що буде далі, теж буде незаконне.Ну щось в мене легке відчуття дежавю. Це шось пам'ятаю, як Кучмі рахували терміни, пам'ятаєш? 1 плюс 1 плюс 1 — все одно два, так. От і в інших обставинах, в трагічних обставинах повторюється ситуація. Плюс мільйони за кордоном. Якщо вибори, то я собі просто не уявляю, а як наші мільйони вимушених біженці мають голосувати?Придумують через Інтернет, через "Дію".Ну і тоді розумієш, як проголосують.Ну, як кажуть в Москві, ми бачили...Всі же забули, що перед самою війною Е-смартфони — це ж була ну пікова тема, що Е-смартфони бабусям, через які можна буде і голосувати.Ні-ні-ні, не так все було просто. Їх треба було ще знайти під деревом в тому лісі, там, де був мільярд дерев.Добре, але якщо, власне, такі апокаліптичні сценарії ти малюєш, тобто ви про це говорите, та? Ну ти ж не носишся з цією думкою весь час сам. Ти маєш якихось побратимів бойових, з якими ви це обговорюєте, і що у вас теж такі апокаліптичні сценарії?Ну нема апокаліптичних сценарій, розумієш. Твоє завдання просте. Твоє завдання — там знайти, де поїсти, поспати, як врятуватися, де знайти дерево, де знайти соляру на машину...Ну, власне, що під тими обстрілами ви про це не думаєте.Нема часу. От коли вибирається там якась доба, десь тебе відвели помитися, десь тебе відвели... Тоді десь хтось включив там Starlink, подивилися, а такі-то, такі-то події, і що з цього приводу думаємо. Це може зайняти 5-10 хвилин обговорення там. То саме НАТО... Всі ж розуміють, що НАТО — це військово-політичний Альянс. До військових в НАТО претензій не було. Ти помітив, що ні одна військова тема в НАТО не викликає питань, що от українці то не так зробили чи це не так зробили? А власне політичний аспект! Слухайте, ви не зробили реформу суду, ви що щоки надуваєте?! Ви її зробили? Ні, не зробили. Ви чого в НАТО претесь?! А ми хочемо! Та, мало, що ти хочеш! Хочу, щоб я був з родини Рокфеллера і зараз їздив там десь не на машині, а на літаку. Ну, а якщо я цього не можу, ну куди ти пхаєшся? Ну, куди ти пхаєшся із своїм перепрошую, зі своєю підготовкою?! Або ми хочемо, бо інакше... Ти тоді... Ти, що думаю, що НАТО буде за тебе воювати? Та ніколи в житті НАТО не будете за тебе воювати! Тобі НАТО мало дало зброї. Нє, ну дайте ще. Ще дадуть, спокійно. А бо гинуть наші хлопці. Так гинуть наші хлопці. Ти готувався до війни? Ну, розумієте, тут така справа... Як розумієте?! Ти готувався до війни? Тобі кращі розвідки світу казали: "Чоловіче, буде війна! Вже все, давайте тих евакуйовуйте..." Ти чому взяв на себе право: "А інакше би я втратив там 7 мільярдів в місяць чи шо..."І не було би за що дороги будувати.А ти скільки втратив?! Ти в людських життях цю війну не вимірюєш ніяк?! Ну, от коли люди йшли там під літаками, під вертольотами. Траси були забиті. Житомирська траса забита. Люди вивозили в хаосі. "Бо була би паніка". А так що не було паніки?! Та якби не 72 бригада не зайшла під Київ, перепрошую, "Чорні запорожці", то перепрошую, Київ би взяли. А якби взяли Київ, війна би пішла зовсім по-іншому сценарію. А це Київ через кого взяли? Через мене? Ні, не через мене.От коли військовий згадує "майськіє шашлички" і "7 мільярдів на дороги", то я зразу згадую, що Микола Савельєв ніколи півтонами не малював і не пробував заретушувати якесь лайно. Якщо було лайно, воно називалося лайном. Так писала газета "Ратуша". Так різко говорив Микола Савельєв як журналіст. Тепер військовий. І нам всім завжди кажуть, що військові — це дисципліна плюс воєнна цензура. От такі... От такі оцінки, які от ти говориш, пробують закрити рот, покарати військових? Я зараз навіть не про Миколу, а взагалі про військових, які не мовчать. Пробують їм закрити рот?Романе, я буду максимально... Я скажу те, що максимально можу сказати, так. В мене була ситуація, не цей рік, в 2022 році, коли на одному з рівнів керівництва, ну скажемо... Як би то м'якше сказати, психологи, які виконують функції начальників політвідділу, пробували мені закрити рот, казали: "А нащо..." Це теж стосувалося телебачення. Мене тоді запросили на один з львівських каналів. "А нащо ти то говориш?" Я кажу: "Я говорю не про... Я не говорю ніяких там суперечей". Тоді ще вважалося, що це страшна крамола. "Я говорю звичайні речі, що підрозділу потрібно думати..." Знаєш, ще було літо минулого року, я казав: "В підрозділах потрібно думати, де хлопці будуть пратись зимою, де вони будуть митися зимою, розумієш. Де пересувні стоматкабінети, тому що в хлопців багатьох зуби полетіли, бо страшна вода, що на Луганщині, що на Донеччині. Що має бути психолог, не просто посада психолога, він повинен працювати з людьми. Тому що ні для кого не секрет, особливо для командирів частин, що вони, ну скажемо, нерідкі випадки самогубств. Людина психологічно виснажується. Значить, хтось має бути поряд, що має за тим дивитись. Оця практика застосування на війні обмежено придатних потребує теж дуже-дуже хорошого аналізу, чи вартує це робити. Так, люди, які готові, щоб їх, ну, щоб їхні вміння були використані на війні, їх треба брати. Люди, які фізично не тягнуть, їх не можна пускати на війну. Бо для мене стало шоком, коли мені там медики кажуть: "Подивись, будь ласка, там їхні постулати". Я дивлюся людині, якій відірвало руку нище ліктя, вона вважається обмежено придатною. Людина, якій відірвало... Так, вона може працювати на військкоматі, але це тоді має бути чітко вказано, що така людина може працювати на військкоматі. А не може її там кинути в окоп чи сказати "о, ти будеш там людей на передок завозити чи ти будеш поранених евакуйовувати", а як він може поранених евакуйовувати, як в нього одна рука чи там одна нога, розумієте. Тут ті речі повинні бути враховані. Та й командирів ставлять в дурну ситуацію. У нього, скажімо, в роті там 70 чоловік, з яких 30 обмежено придатних. А дехто є обмежено придатний по психіатрії, де заборонено давати в руки зброю. І що йому робити на передку? Значить, ви повні тих людей просто списувати. Людина влаштується в цивільному житті на роботу. Вона буде платити податки. Ну для чого ви штучно тримаєте ту кількість армії? Це би мали враховувати кадровики. Це мають бути сучасні... Досить триматися за "совок". Це "совок"! Смердючий совок!І коли ти озвучуєш ці питання, зразу люди починають думати: "Так на якому рівні оце застрягло все і це те, що потім бумерангом має прилетіти..."А воно і прилітає бумерангом. Якщо людина сидить в окопі, скажімо, у неї високий степінь гіпертонії. Ну ти відсидів добу, а дальше у тебе серце хапнуло, тиск пішов догори. Мало, що ти не виконав свої функції, ти ще своїх товаришів, які з тобою разом сидять на СП (вогнева, стартова позиція — ред.) чи в окопі, завантажив додатковою роботою. До тебе приїжджає евакуація, тебе кладуть на ноші чи ти сам можеш дійти, тебе десь везуть на медичний пункт і ти більше часу проводиш в медиків, ніж ти проводиш на бойових позиціях чи ніж ти проводиш для виконання своєї функції. Якщо ви говорите, що там будемо створювати підрозділ обмежено придатних і тримати їх в тилу, виникає одне питання: а для чого? Ніхто не може... А оце практика, що зараз людей виводять за штат. Це ж взагалі параноя! Людину виводять за штат, бо для неї нема штатної одиниці, яку вона по здоров'ю може тягнути, тому її виводять за штат, дають їй зарплату 680 гривень в місяць і людина десь там на казармі собі лежить. І що? Ну ясно, що армія тебе нагодує, не дасть тобі з голоду померти. А для чого ви її катуєте? Ніхто тими питаннями найгірше не займається. Я зараз говорю. Я не боюся, Господи, життя одне знаєш, в мене. Я дійсно не боюся. В мене дружина страшно переживає: "Ой там..." Не треба переживати. Якщо ми це питання не поставив, ніхто його не поставить. Мені, я їхав, хлопці кажуть: "А десь будеш там на телебаченні, на радіо?" Кажу: "Ну, покличуть — буду. Сам не рвусь". Вони кажуть: "Будеш — скажи! Тому що, ну, хтось же ж це питання має підняти". Знаєш, як пише на емблемах "Як не ми, то хто", "Ніхто, крім нас". Ми мусимо це піднімати. Це повинні робити кадровики, це вони робити психологи, це повинні робити якісь люди, які займаються логістикою. Чому я маю сидіти на радіо і казати "Давайте має бути так, так..." Всі це прекрасно розуміють. Порахуй, який місяць війни йде.1,5 року. Це після вторгнення. Або 9 рік, якщо рахувати правильно. Ну от дивись, я просто зрозумів головне, що не на часі говорити "не на часі". І це дуже важливо і важке таке досить з нашої розмови. Але на завершення якесь таке хороше питання тобі від Ернеста, можна?Ну, Хемінгуей тебе запитує: "Есквайр, так ти писався, а не Волоцюга колись, та, Есквайр, так після війни напишеш книжку?"Я сам себе про це запитую. Я не хочу писати книжку. Я даю слово.Я поясню чому. Якщо я напишу правду, багато людей візьмуться за голову і скажуть: "Як, мої рідні загинули через то, через то, через то, через то. Це не тільки про мій підрозділ. Це про те, що з ким я спілкуюся, з ким я був на ВЛК, з ким я спілкувався по госпіталях, з ким я претинався нафронтових дорогах. А я не хочу того. Хай всі будуть героями! Багато... Навіть якщо він загинув через непродумані якісь дії керівника, він все одно герой! Він загинув на цій війні. Писати напівправду я не хочу, тому що ті, хто зі мною служили, скажуть: "Миколо, ми ж тебе поважаємо, знаєш, для чого ти". Писати саму правду я не хочу, а писати вигадки ну не можу просто. Хай це лишиться на рівні моїх таких нарисових речей, які я роблю у Facebook і то себе часто я хапаю за, кусаю за язик і собі самому ламаю пальці, щоб де не написати всю правду. Тому що якщо напишу всю правду, воно настільки страшно. Нічого романтично у війні нема. Нічого взагалі нема романтично. Це бруд, сльози, це кров, це горе людське, це сморід в посадках, це нема змоги просто нормально себе відчувати, там сходити помитися, ще щось, ти собі шукаєш чисто побутові речі. То, що ти тупієш на війні, це однозначно. То, що ти знаходиш собі там побратимів, це теж однозначно. Наскільки довго будуть ваші стосунки тривати? Інколи здається все життя, а інколи ти через кілька місяців пам'ятаєш тільки його позивний і все і якісь обриси його обличчя. Ну, тебе болить за тих, хто поряд з тобою були і нема твоєї провини, що вони загинули. В першу чергу це провина тих, хто сюди прийшли, орків, а хто там винуватий в другу, третю чергу отут найбільша проблема написати правду.Так, раніше я міг сказати: "Миколо, дякую за каву, за цигарку", а тепер, а тепер абсолютно щиро скажу: "Миколо, дякую за службу. І подяка, і уклін побратимам!" От реально, ну це от я сиджу, слухаю, може, комусь наша розмова хоч трохи привідкрити завісу причинно-наслідкових та інших зв'язків. Микола Савельєв, позивний "Волоцюга". Дай Боже, хай береже Бог в окопах і до нових зустрічей!Все удачі всім! Будемо живі! Все буде Україна!
