Про це повідомив нардеп Олексій Гончаренко.

“За” проголосували 283 народні депутати, “проти” 1, “утримались” 49.

У сесійній залі під час голосування були присутні міністр оборони Рустем Умєров, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, заступник головнокомандувача ЗСУ Вадим Сухаревський та польові комбриги.

Оборонний комітет більшістю голосів підтримав ініціативу Головкома Олександра Сирського і зняв з розгляду норму про звільнення з військової служби через 36 місяців. Цю норму будуть розглядати як окремий законопроєкт. 

Чому на розгляді правок до законопроєкту було так мало депутатів, чи вдасться це закон практично застосувати та які норми варті дискусії? Про це в ексклюзивному інтервʼю для “FM Галичина” розповів головний військовий прокурор України (2019-2020) Віктор Чумак. 

Чому народні депутати не беруть активної участі щодо цього законопроєкту?

Така практика розгляду поправок до законопроєктів існує практично у всіх парламентах світу.  Тобто ті політичні сили, які не зацікавлені в ухваленні тих чи інших змін, просто не приходять голосувати за них. Я бачив і не таке. Редакція закону, який підготував комітет, повністю влаштовує Офіс Президента. Зрозуміло, що найбільша сила покинула зал і сказала, що вони не будуть брати участі в обговоренні. Затягування часу вони вважають непотрібним, аби обговорити кожну правку. Позиція опозиції теж зрозуміла. Вони повинні відстоювати свою позицію і доносити її до виборців будь-яким чином. Тому нічого унікального в нашому парламенті немає. 

Чи будуть ті правки, які пропонують, ефективними для мобілізації війська, для досягнення тих цілей, які ставить перед собою вище військово-політичне керівництво та й загалом народ України? Як цей законопроєкт, якщо він стане законом, практично реалізувати?

У нас є законодавство про мобілізацію і воно працює. Без цього ми б не змогли мобілізувати людей і працювати два роки цієї війни. Те, що запропонували ухвалити новий закон про мобілізацію, це величезна помилка, тому що можна було б внести в законодавство про мобілізацію, яке вже є, відповідні зміни та доповнення. І це мало б абсолютно нормальний результат. Тобто можна було внести зміни, які б підвищували мотивацію і прописати норми, які б підсилювали відповідальність за ухилення від мобілізації. Цього, на мій погляд, було б абсолютно достатньо. Але ми пішли дурним шляхом. Пішли шукати “поганих ТЦКашників”, потім з “поганих ТЦКшників” треба було відвернути увагу і сказати, що вони зривають мобілізацію. І після пцього ми почали робити проєкт закону, який спочатку навіть не трактували як закон про мобілізацію, а як закон про демобілізацію. 

Всі думали, що прийде Сирський і буде пояснювати, чому він хоче відтермінувати питання демобілізації. Я вам скажу, чому. Тому що демобілізація можлива тільки в експедиційних корпусах, які розташовані за межами території країни. Це такі корпуси, як в американців в Іраці, в Радянському Союзі – в Афганістані. Проте в нас таке не можливо, тому що ми не можемо сказати, скільки буде продовжуватися ця війна. Ми не можемо сказати, що ми зараз демобізілуємо пів мільйона людей і наберемо на їхнє місце ще пів мільйона. А куди ці? На народне господарство? А потім ми їх втратимо, і кого знову не беремо? 

Мобілізація – виключно на поповнення санітарних втрат і формування резервів

Мобілізація може бути спрямована виключно на поповнення санітарних втрат і формування резервів. І про це будь-який військовий скаже. Так, це, можливо, несправедливо, але війна і мобілізація – справа несправедлива. Тому що хтось є більш підготовленим, хтось менше, хтось загине, хтось не загине, але по-іншому все це не буває. Тому я з сумом дивився на всі ці речі. Коли людям давали надію на те, що через 36 місяців вони зможуть звільнитися, а потім цього не сталось, це не справедливо. З нашим мобілізаційним ресурсом ми не можемо просто так забрати з фронту частину ресурсу і відправляти її додому. Ні, люди будуть служити, ми будемо набирати і поповнювати санітарні втрати, і якщо вдасться, то будемо формувати резерви для контрнаступу, і про це потрібно людям говорити відверто.

І, звичайно, дуже важливо, щоб була мобілізована економіка та мінімізовані непотрібні витрати. Народний депутат Железняк пише, що на наступний рік вже зараз вимальовується діра в 600 мільярдів, які вже окреслені з огляду на те, що ми можемо не дочекатись на очікувану допомогу від партнерів. Тому тут дійсно важливо думати не лише про те, щоб людей набрати, а щоб їх озброїти, нагодувати, одягнути, дати їм зарплату і зброю. Бронювати цирк це прекрасно, але треба дійсно залишати ті підприємства, які працюють або в критичних галузях, або в критичних напрямках, важливих для суспільства в час війни. Люди, які займаються дронами кажуть, що дрони не викуповують. Я вже не кажу про бронетехніку. 

Держава не може забрати гроші з місцевих бюджетів, бо потім навіть машину швидкої допомоги не буде за що відремонтувати

Це черговий популізм, зокрема і від народних депутатів. Звідки держава бере кошти? Звідки приходять реальні кошти для того, щоб виплачувати зарплати вчителям, військовослужбовцям і так далі? Це все податки. А звідки беруться податки? А податки беруться з робочих людей, тих, хто працює, а працює в нас не державний сектор, а приватний. Якщо не буде виживати ні приватний, ні державний сектори, то де ми візьмемо ці податки? Працездатного населення 12-14 мільйонів. Це приватний сектор. Якщо приватний сектор працювати не буде, то бізнес не буде платити жодних податків. 

Гроші не беруться з-під друкарського станка. Можна, звісно, але що тоді буде? Тоді ціни злетять в небо. Давайте закриємо всі кафе, всі ресторани, але куди ми людей дінемо? Де люди візьмуть гроші, де візьмуться гроші в державі? Коли я чую про те, що потрібно забрати гроші з місцевих бюджетів, то хочу пояснити людям, що у нас бунально будуть ламатись машини швидкої допомоги, які потрібно за якийсь кошт ремонтувати. Вибачте, але іноді хороша дорога зберігає життя людини, яка їде на автомобілі до госпіталя. Це ж треба теж розуміти. Можна казати, кричати і “рвати на собі майку”, стояти на трибуні Верховної Ради і казати, що все має працювати на війну. Все повинне працювати, бо ця робота – це податки, які потрібні державі. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Бронювання працівників цирку та помічників депутатів: що відомо про нові положення законопроєкту про мобілізацію