Через характерний звук роботи мотора, їх назвали "газонокосарками".

Звісно, нова зброя нашого ворога відразу ж заполонила заголовки в медіа та стала однією з найбільш обговорюваних тем серед українців. То що це за "газонокосарки", чим вони відрізняються від "шахедів" та що потрібно, аби Україна виготовляла свої безпілотники? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для "FM Галичина" розповів експерт з авіації, провідний науковий співробітник НАУ Валерій Романенко.

Ця тема вже встигла нам наболіти, але от вона заграла новими барвами. Ми мали так звані “мопеди”, тобто шахеди, тепер маємо так звані “газонокосарки”. Поясніть, в чому різниця між ними і чи варто їх боятися більше? 

Давайте взагалі не боятися. Отже, “мопеди” – це поодинокі, самороробні, не серійні дрони, і немає сенсу їх лякатися. За своєю конструкцією, вони страшні хіба що за зовнішнім виглядом, але якщо проаналізувати їхні тактичні та льотно-технічні характеристики, то вони жодної небезпеки не становлять. Ба більше, вони надто слабкі навіть для того, щоб запускати їх у масове виробництво. Там можна виграти на примітивності фюзеляжу, але тоді програєш на всіх інших параметрах.

Які саме параметри ви маєте на увазі? 

Це багато “шуму” з нічого

Шахед, наприклад, має авіаційний двигун у п'ятдесят кінських сил, який може тягнути на собі 40-50 кг вибухівки. Що стосується оцих “косарок”, то наразі чітко не відомо, але мова приблизно йде про модельний двигун на сім кінських сил, набагато гіршу аеродинаміку та 3-4 кг вибухівки. До речі, саме від модельного двигуна ми й маємо характерний звук. Тому ці безпілотники – це багато “шуму” з нічого. 

Ба більше, ці безпілотники неможливо використовувати навіть задля засмічення екранів наших ехолокаторів. Його швидкість ледве досягає 100 км/год., а тому, коли вороги намагаються завантажити наші радари, ми просто можемо не виводити на екран все, що рухається зі швидкістю до 100 км/год. Вони можуть поставити скільки завгодно завгодно кутових відбивачів, щоб збільшити габарити апарату на моніторі, але ми маємо змогу обмежити їх по швидкості. 

А що стосується, вибухівки, яку цей дрон несе, то вона не є дуже загрозливою. 2-3 кілограми не знищать навіть невеличкий одноповерховий будинок, тому зашкодити нашій інфраструктурі воно не зможе. Якщо чесно, я взагалі не розумію, для чого Росія використовує ці “газонокосарки”. 

Як збивати ці дрони?

Тут немає нічого нового: просто варто використовувати кулемети і мобільні групи. Справа у тому, що дуже невигідно збивати ці безпілотники ракетами. В таких випадках нам дешевше буде усунути руйнування після прильотів. А для кулемета немає різниці, які габарити у безпілотника. Вони стріляють “завісою” і коли дрон потрапляє в цю “завісу”, його знищують. Скажу навіть більше, у “газонокосарок” замість бензобаку стоїть просто бутель, в якому до офісів возять воду. Тобто одне кульове влучання, і безпілотник падає через втрату пального. 

Продовжуючи тему безпілотників, Президент України Володимир Зеленський заявляв про те, що цієї зими ми вже будемо не тільки терпіти чи відбиватися, а й якось відповідати по території Росії. Як ви думаєте, чи тут йшла мова про якісь вже наші безпілотники?

Ми вже випустили досить багато безпілотників, які, щоправда, в своїй більшості є тактичними. Тобто, ми вже можемо ними завдавати ударів по тилових частинах ворога, які перебувають поблизу лінії фронту. Але, наприклад, на Москву летіли “Укджет 22”. Це не найкращий безпілотник, але він має велику дальність. Думаю, це був стратегічно-тактичний хід для того, щоб відтягнути російські системи ППО “Панцир” від фронту, і це вдалось, бо їх розмістили навколо Москви.

Ще у нас є безпілотник “Бобер” від фонду Притули. Оце вже є реальний безпілотник, який здатний летіти на велику відстань. Там пристойна аеродинаміка і він здатен нести мінімум 10 кг вибухівки тощо. Але все це – не українські Шахеди. Ми на шляху до виготовлення нашого аналога, але поки що це питання не вирішене. 

А що нам необхідно, аби створити свій аналог Шахедів?

Ми знову намагаємось “винайти український велосипед”

Трішечки здорового глузду – візьміть і банально скопіюйте його. На Шахедах стоїть німецький серійний двигун “Лімбах”, а нам Німеччина може продати таких моторів, скільки завгодно! У нас є підприємство Антонова, яке має аеродинамічні труби, щоб все вивчити чи навіть покращити. У цьому нічого складного немає: випікається фюзеляж, туди ставиться вибухівка, монтується двигун і все. Антену можна поставити таку ж, як на російських “Кометах” – вона не реагує на сигнали з боків та знизу. Тобто, вона зберігає зв’язок із супутником, при цьому не реагуючи на засоби радіоелектронної протидії. Причому все те, що я сказав, є дуже недорогим. Тобто, ми маємо змогу, маємо технології і його ціна коливається між 20-30 тисяч доларів.  Але ж ні, ми знову намагаємось “винайти український велосипед”. 

Це фактично перша війна у світі, де так масштабно використовуються літальні безпілотники. Як би ви оцінили Україну в цьому плані?

Ми маємо всі шанси після перемоги навчати інші армії світу, як правильно користуватись дронами на полі бою. Все ж таки, ми перші на планеті, хто без власного бажання був втягнений у таку війну і ми чудово даємо собі раду.  З півторарічного досвіду цієї війни стало зрозуміло, що майбутнє віймькової справи – за літальними, морськими та наземними безпілотниками. Сьогодні люди на полі бою є майже нонсенсом, якщо мова йде про індустріальну країну. 

Це мені нагадує Першу Світову війну, коли армії вперлись в оборону одна одної, і на тому зупинились. Тоді будь-яка спроба прорвати фронт завершувалась шквальним вогнем сторони, яка оборонялась, і шаленими втратами для тих, хто наступав. Тоді цю проблему вирішила поява танків. Сьогодні ж такими “новими танками” є літальні безпілотники. 

Тобто, сучасні дрони – це така ж революція у військовому мистецтві, як колись були танки? 

У сучасній війні безпілотники займають особливу нішу

Так, це безумовно. Якщо раніше головне на полі бою залежало від озброєних військ, то зараз головне залежить від економіки. Держави змагаються, хто з них першим впаде. Тому вся сучасна війна полягає в ураженню ворога на великих відстанях. Це, звісно, і ракети, і керовані бомби тощо. Проте для безпілотників у таких умовах є окрема ніша. Всі військові теоретики зараз вивчають те, що ми робимо. 

Але безпілотники не можуть одноосібно вирішувати всіх проблем і завдань. Військо – це оркестр, в якому важливі всі інструменти. Альти не є важливішими, ніж скрипки, хоч і звучать вони гучніше. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Чи отримають українське громадянство росіяни в складі ЗСУ?