Це стало причиною того, що Президент України Володимир Зеленський наклав вето на законопроєкт, який зберігав обмеження щодо е-декларування. 

«Вето. Вранці (12 вересня – ред.) надійшов із Верховної ради України закон, який зберігав обмеження щодо електронного декларування. Обмеження неприйнятні. Декларації мають бути відкритими… Уже зараз реєстр треба відкривати. Власне, із цією головною правкою закон має бути проголосований. Бажано швидко», – заявив Зеленський.

Загалом, це виглядає абсолютно правильним рішенням, адже ми повинні знати про статки наших політиків та чиновників. Особливо - на фоні всіх корупційних скандалів, які мали місце протягом останнього часу. Проте і тут є багато “підводних каменів”. 

Про електронні декларації, корупцію в Міністерстві оборони та наші стосунки з міжнародними партнерами в ексклюзивному інтерв’ю розповіла виконавча директорка Київського центру протидії корупції Дарина Каленюк.

Є у нас герой “ужгородського котла” та відомий депутат пляжів Таїланду - Микола Тищенко. Ми ж пам'ятаємо його “відеоблог”, де він вів пряму трансляцію про боротьбу з корупцією та відновлення Е-декларацій, а потім виявилось, що сам голосував “проти”. Проте тепер є вето. І стоїть питання, з якими поправками буде проголосовано цей законопроект? 

Наша позиція стосовно електронних декларацій наступна: всі, хто підпадав під дію закону про електронне декларування, окрім військових, які воюють, мають декларувати майно, і їхні декларації мають бути публічні. Чи повинні декларувати радники Офісу Президента? Якщо це радник на громадських засадах, то ні. Для того, щоб це не стало новою “схемою”, тобто щоб зараз усі радники раптом не перейшли на громадські засади, необхідно залишити обов'язок декларувати все за ті роки, які ми пропустили. Тобто, за попередні роки. Нагадаю, що у квітні 2022-го ми мали декларувати все за 2021-й рік, але почалось повномасштабне вторгнення, і був прийнятий закон, яким відклали обов'язок декларування до завершення воєнного стану. Коли Київ був в оточенні російських солдатів, це мало сенс, адже вони банально могли бачити, кого варто йти грабувати, а це ризик для чиновників та їхніх близьких. Тим більше, що ми не дуже мали час сидіти заповнювати всі ті таблиці. Проте тепер ризики, які може викликати декларування державних службовців сьогодні, не є обґрунтованими.

У той час, коли New York Times пише про корупцію, яка є загрозою для України і українців, президент каже, що не варто боятись таких скандалів, адже вони не пов’язані з грошима союзників. Тобто, ми крадемо у своїх? Типу, техасець має право грабувати Техас?

В “оборонці” можуть народитись нові олігархи

А знаєте, де зараз найлегше все розкрадати і грабувати своїх? В “оборонці”, тому що всі наші витрати на оборону і безпеку фінансуються за кошти платників податків України. А от гроші від міжнародних партнерів у нас дійсно йдуть на бюджетну допомогу, на “соціалку”, на економічні витрати, але не на оборону. Тобто в “оборонці” тендери - це “золоте дно”. І це зараз місце, де можуть зародитися нові олігархи. Тому ми пильно слідкуємо і будемо слідкували за тим, що відбувається в оборонних тендерах. Ми близькі до того, щоби налагодити “тилові” закупівлі, тобто не військові та збройні закупівлі Міністерства оборони, а інші. Проте є проблеми стосовно того, як ми закуповуємо зброю. Ця інформація закрита за сімома замками - це державна таємниця. А координує всі ці закупівлі Денис Шарапов, колишній бізнес-партнер Андрія Єрмака, який до того, як зайти в структуру Міністерства оборони, зробив свою кар'єру на продажах нашої зброї різним країнам світу. Мова йде про зброю, яку ми успадкували після Радянського Союзу. 

В цей момент можна передивитися фільм “Збройний барон”. Після оприлюднення картини, військові експерти підтвердили, що це не вигадки Голлівуду. У кіно дійсно зображені реальні “схеми” та  історії. Тобто “шараповщина” в цьому і полягає? 

Ну так, але в реальності основні гроші - гроші платників податків - там просто виводяться за кордон, на різні компанії-посередники, які мають нам поставити якусь зброю. А ця зброя може бути нам просто не потрібною, неякісною і не факт, що точно постачається. А куди діваються гроші? Ми це можемо дізнатись і через 10 років, бо треба багато часу для збору доказів. Маємо дуже яскравий приклад ПриватБанку - нам знадобилось аж 5 років, бо ми мали вислати запити про міжнародно-правову допомогу у 5-10 країн, дочекатись, поки буде ствердна відповідь тощо. Сьогодні у нас цього часу немає. І всі наші партнери, які вирішують давати нам зброю, чи ні, технологізувати її чи ні, локалізовувати у нас своє виробництво чи ні, бачать, як і в кого ми купуємо цю зброю. 

У нового міністра є можливість розірвати “порочне коло” корупції

Тому нам необхідно вичистити ці “авгієві стайні”, особливо тепер, коли ми плануємо інтегруватись у НАТО. Всі ці заяви попереднього міністра Резнікова про те, що ми вже крутіші, ніж Альянс, ще тоді сприймались на сміх, адже держави знають, що у нас відбувається на рівні Міністерства оборони. Якщо в армії - на низовому рівні - наших військових поважають, хвалять і вчаться у них, то на рівні розвитку галузі оборонного сектору ми дуже слабкі. Зараз ми всі маємо великі очікування до нового міністра оборони. Йому буде нелегко, але в нього є шанс розірвати це “порочне коло” корупції, замкнуте за відсутності змін і реформ Міністерства оборони. Це вже питання виживання нас як держави і втримання довіри наших партнерів. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами.

Читайте також: Популізм чи реформи: чого чекати від бюджету на 2024-й рік?