Варто зазначити, що це не перша конференція, яку організувала ГО “Школа Мрій”. Зокрема організація провела чимало освітянських конференцій, такі як “Школа: крок у майбутнє”(2011), “Сучасні методи управління школою”(2013), “Коли навчання в радість”(2013), “Як виховати успішну людину?”(2015), “Якою може бути школа”(2016), “Освітні паралельні світи”(2017), “Свобода в школі”(2018), “Школа догори дриґом”(2019), “Кава по-освітянськи з присмаком щастя”(2020). 

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну організатори разом із освітянами не зрадили свої традиції, тому вирішили провести міжнародну конференцію й цьогоріч.

Учасниками заходу були освітяни з різних куточків України, педагоги та освітні експерти із-за кордону. В різний час своїми надбаннями та ідеями ділилися Лілія Гриневич, Павло Хобзей, Віктор Громовий, Михайло Крикунов, нунцій Клаудіо Гуджеротті, Арі Покка, Ірена Пранскевічуте, Ладіслав Богуш, Васіл Готц, Марек Павелкевич, Ене-Сільвія Сарв, кардинал Любомир Гузар. 

В рамках зустрічей обговорювали актуальні проблеми, які ставить перед освітою сьогодення, зокрема, якою має бути школа майбутнього, яким має бути вчитель та учень та як створити суспільство щасливих людей. 

Про стратегічну необхідність освітніх реформ розповіла Лілія Свистович, директорка Винниківської загальноосвітньої санаторної школи I-III ступенів та голова ГО “Школа мрії”:

“Освіта – це стратегічна галузь. Я про це говорила давно і кажу зараз. Якщо освіта не буде змінюватись, ми залишимось на тому ж самому рівні, на якому були, і, мабуть, зробимо ще кроки назад. Тому нам треба збиратися, обговорювати проблеми, які вже є, і шукати шляхи для їх вирішення. Окрім того, такі конференції – це майданчики для спілкування і обміну інформацією, це місце для змін, які ми можемо втілювати вже зараз, а не чекати кращого часу. Ми запрошуємо найкращих практиків, які є як в Україні, так і за кордоном. Якщо людина чує, бачить і може наживо поспілкуватися з представниками різних поглядів та думок, – це вже перший крок до зміни менталітету і підходів до освіти. Та освіта, яка існувала раніше, вже не на часі. Це було “позавчора”, навіть не “вчора”. Ми хочемо, аби кожен мав свободу вибору і ніс відповідальність за те, що обрав. Коли ми говоримо про те, що наші діти інфантильні, то це тільки тому, що ми є для них прикладом. Не може бути подвійних стандартів, коли ми говоримо одне, а робимо – інше. Сьогодні на конференції ми про це говорили. Стандарт має бути один. Якщо ти – активний, якщо ти хочеш будувати майбутнє, ти маєш бути прикладом і тільки ти. І тільки ми можемо показати той приклад, з якого наші діти будуть наслідувати, навчатись і випереджати нас. Ми всі хочемо провести старість в безпечній державі, високорозвинутій, в якій індекс щастя буде таким, як в скандинавських країнах”, – розповіла вона. 

Відкривав освітню міжнародну конференцію Сергій Чумаченко із лекцією “Дидактика свободи та майбутнє України”. Сергій – бізнес-тренер, експерт із скандинавської освіти, співзасновник ГО “Народна Вища школа Вовчок” та співзасновник ГО “Українська мережа Більдунґу”, який намагається створити в Україні народні школи, які б своєю системою освіти були схожими до шкільної системи скандинавських країн. 

“Народна Вища школа” Сергія та її інструктори не лише навчають діток, а й неодноразово на волонтерських засадах проводили тренінги з домедичної допомоги для жителів деокупованих населених пунктів Київщини та Чернігівщини, а також для рятувальників. Сергій вважає, що не варто чекати кращих часів чи завершення війни, зміни потрібно впроваджувати вже і зараз:

“Будь-які зміни не відбуваються “зверху” – це позиція шведських соціологів та антропологів. Поки не буде такої проактивної позиції вчительської спільноти в галузі освіти, то можна придумати Нову українську школу разом з марсіанами, але нічого не зміниться. Тому саме на таких майданчиках якраз і може відбутись формування голосу вчителів, які бажають змін. Статистика МОН засвідчує, що 25% молоді не бачить свого життя в Україні. Мої ж опитування ще у 2018-му році в різних школах різних регіонів України показали, що менше 30% підлітків відповідають, що вони бачать себе в Україні через 10 років. Інші 70% в цьому не впевнені, і це, насправді, катастрофа. Якщо вже зараз не розпочнуться зміни в суспільстві, то нашим хлопцям й дівчатам не буде за що воювати. Зараз у нас безальтернативна ситуація і ці зміни потрібні зараз, а не після завершення війни. Але, знову ж таки, повторюсь, вони можливі тільки “знизу”, – пояснив Сергій Чумаченко. 

На конференції також виступила Ірина Майстер-Бергман – директорка Вищої Народної школи в Гетеборзі (Швеція), вчителька англійської, шведської мов та історії. Ірина розповіла про систему освіти у Швеції, зокрема про її орієнтованість на кожного учня окремо. 

“Я, як директорка школи, вважаю, що немає нічого важливішого, аніж освіта, бо це – наше майбутнє. І те, як ми ставимося до освіти, як держава ставиться до неї, вирішує наше майбутнє. Навіть зараз, в умовах війни, ми маємо дбати про освіту. Нам варто акцентувати увагу на зовсім інший погляд на людину, дитину, учня. Ми усі маємо наголошувати на цінності кожної дитини, кожної людини, а не дивитись на них, як на матеріал, який потрібно переробити. Вчителі мають враховувати усі індивідуальні здібності дитини чи дорослої людини”, – наголосила Ірина. 

Завтра, 14-го березня, розпочнеться дискусійна панель під назвою “Компас освіти”. Серед учасників – Параскевія Дворянин, о.Юрій Остапʼюк, Наталія Тихолоз, Жанна Король, Ростислав Присяжний та Ярина Капітан. 

До того ж, програма конференції передбачає різноманітні майстерки, які дозволять ознайомитися з ефективними практиками та методиками, що працюють та дозволяють мотивувати учнів до навчання не лише в стінах освітніх закладів, а впродовж усього життя. 

Емма Стадник для “FM Галичина”

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Культура під прицілом: як РФ знищує українську спадщину