Справа втім, що в християнській традиції зневіра – це гріх, і лише деякими мовами, як у випадку з українською це має первинний сенс.

Російською "впадать в уныние" – це опустити руки та нескінченно сумувати. Щось близьке в польській мові, адже  "przygnębienie" – це по суті знаходитись під гнітом обставин.

Приблизно подібний сенс і в англійській мові – "falling into despondency", хоча є й більш близькі форми до латини "fall into despair". У мовах, які ближче до латини, сенс такий саме як і в українській. Наприклад, в іспанській – "caer en la desesperación". 

Дихотомія віри та зневіри полягає в тому, що правильна реакція (з вірою) на важкі життєві обставини – це прийняття та раціоналізація травмуючого досвіду. Прийняття того, що все відбулося не дарма, що навіть найбільша жертва (життя) мала сенс, що врешті решт добро переможе зло. Натомість зневіра – це відмова від віри, від раціоналізації травмуючого досвіду.

В християнській традиції саме це – гріх, а не те, що хтось з сумом переживає горе.

Власне, подібну стратегію пропонують і різні психологічні школи.

На цьому невеличкому прикладі я продемонстрував, на скільки українська мова може бути більш помічною в реальному житті ніж мови наших сусідів.

Джерело. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами.